Архів позначки: КГБ

Російські політичні вбивства за кордоном

Троцький, Петлюра, Бандера, Литвиненко, Бєрєзовський, Скрипаль – історія політичних убивств за кордоном – це довга традиція Росії

Ми повертаємося до питання отруєння колишнього подвійного агента Сєрґєя Скрипаля та його доньки Юлії у Великобританії. Британці заявляють, що вони знають, хто хотів вбити колишнього російського шпигуна. Цими днями тамтешня поліція і прокуратура ідентифікувала двох росіян, які в оцінці Лондона є агентами російської військової розвідки тобто ГРУ. Також США, Франція, Німеччина і Канада підтримали версію Великобританії про те, що російська влада «майже напевно» схвалила замах на Сєрґєя і Юлію Скрипалів. Читати далі Російські політичні вбивства за кордоном

Людина, котра шукала істину і жила за нею

РЕПРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО ФІЛОСОФА ВАСИЛЯ ЛІСОВОГО — НЕ ДОСИТЬ ВІДОМИЙ, ПРОТЕ ДОСТАТНЬО КРАСНОМОВНИЙ ФАКТ НАШОЇ НЕДАВНЬОЇ ІСТОРІЇ. ЦЕ ФОТО ЗРОБЛЕНО У РАДЯНСЬКІЙ В’ЯЗНИЦІ

Василь ЛІСОВИЙ: «Прошу мене теж заарештувати і судити»

Він ніколи не претендував на перші ролі, він не був завсідником телешоу та популярним об’єктом скандальних газетних інтерв’ю на політичні теми. Хоча сказати міг значно більше, ніж багато які записні оракули сьогодення. Вільне володіння англійською мовою, прочитані й осмислені стоси книг, нестандартний погляд на основоположні засади буття і небажання грати кимсь виписану роль (чого варта лише тема його кандидатської дисертації — «Логіко-філософське дослідження побутової мови»; то був 1971 рік, доба торжества діамату й істмату), вміння розставляти крапки над «і» та водночас не нав’язувати свою думку іншому — це вирізняло його з-поміж «реєстрових балакунів», завжди готових говорити про все й ні про що.
Читати далі Людина, котра шукала істину і жила за нею

Караванський. Фанат української мови з Одеси, якого 31 рік тримали за ґратами

161120_s_karavanskyi1

Він відмовився доносити – його посадили. За ґратами він записав розповіді свідків розстрілу польських офіцерів у Катині й почав створювати Словник рим української мови. Своє довголіття пояснює тим, що від тривалих голодувань, коли «вже лишалися шкіра і кістки, у нього наростало нове тіло». Святослав Караванський є найстаршим серед правозахисників Гельсінської групи і мовознавців, які обрали об’єктом дослідження українську мову. Він пише блоги, у яких застерігає світ.

Мовознавець Святослав Караванський зростав у російськомовній Одесі. Однак, слухаючи своїх батьків, Караванський рано зрозумів, що рідною їхньою мовою була українська. У хвилини нервового напруження батьки вживали українські вислови, за що сусіди часом називали їх «петлюрівцями».

«Очевидно, попервах батьки воліли спілкуватись українською. І згодом, уже у 20-ті роки, батько не раз говорив до мами по-українськи, та й у розмовах з іншими закидав українські слова. І все ж моєю рідною мовою треба вважати російську – з поправкою на «гекання» та ряд українізмів. Змалку я чув українські приказки, пісні, жарти – переважно від матері. А ще – в таких «російських» родинах, як-от наша, були незмінно присутні українські книжки, зокрема «Кобзар» Шевченка», – розповів Караванський в інтерв’ю поетесі Люцині Хворост.
Читати далі Караванський. Фанат української мови з Одеси, якого 31 рік тримали за ґратами

«Зближення між Росією та Німеччиною таки відбудеться у найближчому часі»?

160712_rashaprop

Інститут «Діалог цивілізацій» у Берліні заснував друг Путіна прихильник імперського націоналізму Росії Владімір Якунін

1 липня близький друг Путіна Владімір Якунін відкрив у Берліні дослідницький інститут «Діалог цивілізацій», що має стати головним центром пропаганди Кремля у Західній Європі, – пишуть німецькі ЗМІ. Чому німецька влада не тільки не виступила проти створення штаб-квартири світової мережі російських фабрик тролів, а навіть анґажувалася у її заснування у столиці Німеччини?

Екс-президент російського монополіста «Російські залізниці», прихильник ультраправих поглядів з найближчого оточення Путіна Владімір Якунін вже віддавна просуває «ортодоксальну державну ідеологію та імперський російський націоналізм», передрікаючи водночас швидкий занепад Західної цивілізації, – підкреслює автор публікації у німецькому виданні «Frankfurter Allgemeine Zeitung». Створення інституту пропаганди Росії у Берліні є надважливим, адже мова іде про реалізацію завдання Кремля, – звертає увагу німецький журналіст.

Читати далі «Зближення між Росією та Німеччиною таки відбудеться у найближчому часі»?

Останнім літаком

160524_Grg_Ukr_Mld

«І залишилися ми лиш удвох – на весь світ самі-самісінькі»,сумно іронізує грузинський друг. Під «ми» він має на увазі нас, грузинів та українців. «Мовою окупантів це називається “Вот и встретились два одиночества”, – віджартовуюсь я. – Зате відтепер навіки разом. І до Євросоюзу нас покличуть одночасно, й будемо ми останніми, кого туди взагалі покличуть. Я вже бачу ці слоґани типу “Україна і Грузія – наймолодші в ЄС”».

Мені подобається, що з грузинами жартується невимушено. Це найвищий рівень взаємного розуміння – коли жартуєш з абсолютною впевненістю, що твій жарт зрозуміють і оцінять правильно.
Читати далі Останнім літаком

Загибель Василя Стуса: до 30-х роковин

150903_V_Stus1

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері «учреждения ВС-389/36» у селі Кучино Чусовського району Пермської області загинув поет і правозахисник Василь Стус.

Я в той час перебував у 20-й камері цієї «установи», тому вважаю своїм громадянським і людським обов’язком свідчити про обставини й причини його загибелі.

Насамперед, що це за сором’язлива назва така – «установа ВС-389/36»?

Радянська влада взагалі соромилася деяких термінів, тому, наприклад, називала своїх противників не політичними в’язнями, а «ворогами народу», «особливо небезпечними державними злочинцями», «жалкими отщепенцами». У тюремному побуті мого часу «гражданин осуждённый» мусив звертатися до наглядача «гражданин контролёр».

Історія цього останнього заповідника ГУЛАГу коротка. Від 1 березня 1980 до 8 грудня 1987 року через нього перейшло всього 56 в’язнів. Пересічно їх тут утримували одночасно до 30 осіб. Ця «установа» скоро стала відомою в світі як «табір смерти», бо 8 її в’язнів загинули, у тому числі члени Української Гельсінкської групи Олекса Тихий (27.01. 1927 – 5.05. 1984), Юрій Литвин (26.11. 1934 – 5.09. 1984), Валерій Марченко (16.09. 1947 – 7.10. 1984), Василь Стус (7.01. 1938 – 4.09. 1985). Власне, тільки Стус загинув безпосередньо в Кучино, а перші троє – по тюремних лікарнях.
Читати далі Загибель Василя Стуса: до 30-х роковин

Анатомия провала: О механизме принятия внешнеполитических решений Кремля

150203_anatomia

“Страна, которая отказывается кормить своих политических аналитиков, рано или поздно будет вынуждена кормить чужих”.
А.Куртов – главный редактор журнала «Проблемы национальной стратегии», ведущий эксперт РИСИ

В том, что украинские события стали для России неожиданностью ничего особенного нет. Революции, тем более в соседних странах, всегда происходят неожиданно. Важно то, что эти события стали для путинской России спусковым крючком глубокого кризиса, если не катастрофы. Представить ее конкретные формы, масштабы и тем более сроки я не возьмусь, но если с весны-лета уходящего года я говорил о кризисе Режима, то теперь можно говорить о переходе этого кризиса во всеобъемлющую системную фазу с возможностью сползания в катастрофу.

Основой этого процесса выступила цепочка ошибочных, гибельных роковых решений, принятых Режимом, прежде всего, в сфере внешней политики. Начиная с подготовки Вильнюсского саммита Восточного партнерства осенью 2013 г. ситуация развивалась в логике цугцванга. Эти события хорошо известны, и отчасти мы будем возвращаться к ним в ходе разговора. Однако сейчас речь не об этом.
Читати далі Анатомия провала: О механизме принятия внешнеполитических решений Кремля