Архів позначки: компроміс

Краще мати мудру історичну політику пам’яті, ніж неконтрольоване безпам’ятство

Меморіал у Долині Загиблих

Іспанія завершує період “амнезії минулого”. Який урок для України й Польщі?

Іспанія закінчує етап політики так званої “історичної амнезії”. Вона полягала в тому, що після падіння режиму диктатора Франсіско Франко, котрий правив чотири десятиліття, іспанці чергові чотири десятиліття мовчали публічно про минуле.

У серпні Мадрид розпочав монументальні зміни головного місцевого “Леніна” – Меморіалу в “Долині полеглих” з могилою диктатора (ісп. Valle de los Caidos). Меморіал будували каторжани-республіканці, яких Франко переміг у війні. Читати далі Краще мати мудру історичну політику пам’яті, ніж неконтрольоване безпам’ятство

Українські квіслінги

Немає ніякої точки компромісу з цими людьми…

«З точки зору того, що людина (Олег Сенцов – прим.ред.) готувала підпали та вибухи, для частини населення він є терористом. Для націоналістичної частини він, напевно, є героєм. Час розставить на свої місця, хто правий, хто не правий».

Це сказав український нардеп Євген Мураєв. Якщо ви не знали, як виглядає дно, то приблизно ось так і виглядає. Читати далі Українські квіслінги

Чи є світло в кінці тунелю? Соціологія від песиміста і соціологія від оптиміста

Суспільство стало однорідним, але намітилися інші лінії поділу

В Україні три роки йде війна. Війна, яку можна уявити, як серію різних гравюр. Це і село, що стоїть на колінах і зустрічає на під’їзді труну з солдатом. Нещодавно такі труни отримали вісім родин. І дипломатичні битви, мобілізація, паралельні фронти, і тут же ресторани, фестивалі, концерти, не завжди благодійні. Як суспільство приймає війну? Адже соцмережі дуже часто – просто ілюзія в порівнянні з тим, що відбувається в чорному ящику під назвою «народ».

Такої форми матеріал, можна сказати, набув випадково. Я прийшла на інтерв’ю до заступника директора Інституту соціології НАН Євгена Головахи, але через кілька хвилин до нього в кабінет зазирнула керівник центру «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. І я вирішила поставити питання одночасно двом соціологам. Тим більше, що найпомітніші вітчизняні представники цієї науки дещо відрізнялися в оцінках того, що відбувається. Читати далі Чи є світло в кінці тунелю? Соціологія від песиміста і соціологія від оптиміста

Компроміс

160228_kompromis

Компроміс — це не фабрика солодощів, а піт і мозолі. І малі сенсовні кроки, жодних великих ідей.

У процедурній демократії компроміс найважливіший. Він є, по суті, її істиною буття. Так вважає, наприклад, Річард Рорті. Завдяки компромісу ми маєм уникнути двох великих небезпек: громадянської (холодної чи військової) війни та перенесення політичної суперечки поза парламент, на вулиці, барикади, шибениці.

Компроміс є чимось зовсім іншим, ніж консенсус, щодо чого більшість політиків не здають собі справи, бо не знають ні рідної мови, ні латини. І так само, як прем’єр каже про «найважливіший пріоритет», депутати пропонують «компроміс чи консенсус» у тій справі. Часом буває гірше, бо кажуть «консенс», що означає дозвіл, тобто, наприклад, згода на будівництво будинку. Так от, «консенсус» — це по-нашому згода, а отже, риса субстанціальної демократії і стан, цілком відмінний від відповідного компромісу процедурної демократії.
Читати далі Компроміс