Архів позначки: конфлікт

Польська окупація: факти проти фікцій

Польський міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський вірний собі. У Львові він розвернувся на порозі музею «Тюрма на Лонцького» і пішов геть, бо, бачте, там, крім іншого, йдеться про часи польської окупації Західної України. А повернувшись до Варшави, Ващиковський зробив заяви про те, що в Українській державі історією займаються не так і не ті.

Але політики й політикани — то окрема стаття. Не лише вони формують громадську думку — до цього не меншою мірою залучені й інтелектуали, члени експертного середовища. Тож звернімо увагу на твердження Пьотра Косьцінського, експерта, який прокоментував «Дню» ситуацію, що склалася під час поїздки міністра до Львова, і не тільки її. Читати далі Польська окупація: факти проти фікцій

Бандера та Пiлсудський: подвійний портрет в інтер’єрі сьогодення

160714_Bandera-Pilsudski

Дивна річ: у Польщі, де наразі вся повнота влади належить націоналістичній (якщо точніше, то поміркованій консервативно-націоналістичній) партії «Право і справедливість» (ПіС), розгорнулася масштабна кампанія проти українських націоналістів, а передусім — проти ОУН й особисто Степана Бандери, якого нещадно таврують як «терориста». Дійшло до намірів оголосити Волинську трагедію «геноцидом, учиненим проти поляків українськими націоналістами» й конкретно УПА.

Винесімо за дужки проблему «геноциду на Волині» — зазначимо тільки, що Рафаель Лемкін, автор і самого терміну, і відповідної теоретичної концепції, і міжнародних правових норм щодо геноциду, ніде й ніколи не називав криваві події на Волині геноцидом. Натомість «класичним випадком геноциду» він вважав Голодомор і пов’язані з ним винищення інтелігенції, знищення УАПЦ та руйнацію здобутків українізації. Лемкін визначав геноцид наступним чином: «Взагалі кажучи, геноцид не обов’язково означає негайне знищення нації, крім випадків, коли здійснюються масові вбивства всіх членів нації. Він, скоріше, означає скоординований план різних дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя національних груп, з метою їхнього знищення. Метою такого плану буде розпад політичних і соціальних інститутів, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного існування національних груп, а також знищення особистої безпеки, свободи, здоров’я, гідності та навіть життя осіб, що належать до таких груп».

Читати далі Бандера та Пiлсудський: подвійний портрет в інтер’єрі сьогодення

Чи вдасться Путіну реалізувати антиутопію під назвою «Дві України»?

160128_invasion

Чи вдасться Путіну реалізувати антиутопію під назвою «Дві України»?

«Саме цілком випадковій інспекційній поїздці спостерігачів НАТО на Тучинський військовий полігон, котра співпала з наступом українсько-російського альянсу зі сходу, й завдячувало Західне Рівне своїм існуванням. Налякані європейські офіцери встигли на своїх джипах дістатись до обласного центру, і з офіцерського містечка вже за мостом через Устю зв`язатися зі своїм керівництвом у Брюсселі. Брюссельські генерали, порадившись, і з`ясувавши, що уряд України вже вилетів з Києва до Львова, потрактували ситуацію аж надміру серйозно. Чотири терміново вислані військово-транспортні пузаті “Боїнги”, переповнені вояками в камуфляжі, за півтори години після вильоту важко приземлялися один за одними на бетонці Рівненського аеропорту, який, за щасливим збігом обставин також знаходився у західній (точніше – південно-західній) частині міста, обіч від Дубенського шосе. Війська щойноутвореної СРУ, увійшовши до міста, зупинились у його центрі, спостерігши антени рацій бельгійських і французьких десантників за акуратно вкладеними лантухами з піском по той бік площі Незалежності. А за кілька місяців Рівне перетнула Стіна.
Читати далі Чи вдасться Путіну реалізувати антиутопію під назвою «Дві України»?

У сучасній світовій політиці існує глобальна «проблема Путіна»

151210_ptn

Хибні цінності за неповаги реальності, або Передінфарктний стан Росії

Путінська історія підходить до кінця. Страх тільки перед тим, як буде розвалюватися Росія, яким способом Путіна відсторонять від влади

«Феномен Путіна» аж ніяк не загадка. Виявляється, все, що відбувається в Кремлі, можна пояснити та зрозуміти. Нинішній політичний режим у Росії може існувати тільки за умови генерування (аж до висмоктування «з пальця») загроз, винаходячи нові причини ескалації конфліктів, пошуку ворогів. А потім, мобілізуючи народ на боротьбу з ворогами. Яких письменник Купрін називав «зовнішніми і внутрішніми», тобто «з французами, німцями, атальянцями, турками, івропейцями», а також «бунтівниками, конокрадами, жидами і поляками». Ось, мабуть, і вся політична філософія, яка в Росії не змінюється століттями.

Як відомо, головне – тримати народ в тонусі! Тримати в стані патріотичної екзальтації, «пристрасті до вимірювання черепів», щенячого захвату, лояльного мракобісся лише за однієї умови – коли фортеця в облозі. Це зовсім не винахід путінського Кремля. Але якщо Путін повірив у те, що він знайшов цю політичну «чашу Грааля», то консолідований Захід плюс Туреччина відкрили для себе простий спосіб зруйнувати путінську «імперію зла».
Читати далі У сучасній світовій політиці існує глобальна «проблема Путіна»

Кремль, Луб’янка і мас-медіа України

151031_zombi
Старі технології у новій обгортці

По мас-медіа України минулого тижня прокотилася новина: 20 жовтня російські та українські журналісти — учасники семінару «Роль засобів масової інформації у запобіганні та боротьбі з пропагандою національної, расової та релігійної ненависті, що представляє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі і насильства», який відбувся у Женеві під егідою Верховного комісара ООН з прав людини, — дійшли порозуміння і виступили зі спільною заявою щодо неприпустимості використання «мови ворожнечі» та «образу ворога». Дехто вважає цю заяву великим поступом у справі налагодження відносин між журналістами двох держав й у звільненні журналістів від ролі «підношувачів снарядів». На мою ж думку, йдеться про фактичну капітуляцію певної частини вітчизняної журналістської спільноти перед агресором і добровільне прийняття нею ролі «корисних ідіотів» Кремля та Луб’янки.

Уже перша фраза заяви наочно засвідчує справедливість такого висновку: «Використання «мови ворожнечі» в теле- і радіоефірах, інтернет-виданнях і друкованих ЗМІ обох країн є одним з чинників розпалювання збройного конфлікту на сході України». Жертва агресії й агресор поставлені на одну дошку — «обидві країни»; імперсько-шовіністична, а нерідко і відверто расистська російська пропаганда прирівняна до спроб частини українських ЗМІ мобілізувати націю на відсіч «гібридній» агресії; немає ніякої війни Росії проти України, немає окупації української території, а є «збройний конфлікт на сході України», в якому винні обидві сторони.
Читати далі Кремль, Луб’янка і мас-медіа України

Wojna domowa: Донбас проти Донбасу

150914_Donbas

Влада України останнім часом висловлює обережний оптимізм щодо ситуації на Донбасі. Мовляв, число обстрілів і бойових зіткнень різко зменшилося, є шанси на стабілізацію ситуації в регіоні, а там, дивись, і на повернення всіх, в тому числі й окупованих, територій краю під контроль Української держави. Але, як на мене, всі ці міркування не враховують одного, але надзвичайно важливого чинника: «війни Донбасу проти Донбасу», яка точиться всередині «гібридної війни» Росії проти України. Та й у вітчизняних мас-медіа вести про це мову вважається ледь не поганим тоном. Але хіба можна уникати аналізу того, що коїться в цьому регіоні і того, що там іще може скоїтися?

Отож, не претендуючи на вичерпність аналізу та «винісши за дужки» деякі моменти, зверну увагу на те, що і політологи, і політики чогось ігнорують.
Читати далі Wojna domowa: Донбас проти Донбасу

ОЛЕКСАНДР МОТИЛЬ: «УКРАЇНА БЕЗ КРИМУ Й ДОНБАСУ – ЗНАЧНО СИЛЬНІША І МАЄ БІЛЬШЕ ШАНСІВ НА УСПІХ»

150902_O_Motyl_1

УКРАЇНА БЕЗ КРИМУ Й ДОНБАСУ – ЗНАЧНО СИЛЬНІША І МАЄ БІЛЬШЕ ШАНСІВ НА УСПІХ, – ВВАЖАЄ ІСТОРИК І ПОЛІТОЛОГ ОЛЕКСАНДР МОТИЛЬ

Україна за майже 25 років незалежності не стала успішною. А взагалі – здатна стати?

За цей час Україна дуже змінилася. Переважно – в позитивний бік. Вже є громадянське суспільство, а не просто маси. Зрештою, втрата Криму і Донбасу – також позитивна зміна. Це були найбільш регресивні регіони із совковим населенням, які стримували рух уперед. Україна без Криму й Донбасу – значно сильніша й має більше шансів на успіх. Якщо ці території повернуться в такому стані, як нині, – це буде кінець українського демократичного проекту. Існуватиме Малоросія. Де-факто. Навіть якщо при владі буде Петро Порошенко.

Скільки триватиме така непевна ситуація з війною на Донбасі?

Довго. Може бути, як із Придністров’ям, Абхазією та Південною Осетією. Або як в Ізраїлі, де конфлікт триває десятиліття. Ситуація на Донбасі не унікальна. Питання – як Україні тут діяти? Програма мінімум – заморозити конфлікт. Як це зробив Ізраїль, де раз на кілька місяців стріляють якісь ракети з обох сторін. Ніхто в такому напруженні не хоче жити, але, як показує досвід, жити так можна. Навіть Західна Європа й США живуть у постійному страху перед тероризмом. Час від часу в лондонському метро вибухають бомби. Але це не заважає країні розвиватися.

150902_O_Motyl_2

Оптимальна формула врегулювання конфлікту на Донбасі – консенсус між Україною, Росією та псевдореспубліками. Треба домовлятися, шукати мирну форму співіснування. Мінський формат нічого не вирішує. Люди далі гинуть. За що? Якби за Київ – ще можна було б зрозуміти. Але не за Луганськ із Донецьком.
Читати далі ОЛЕКСАНДР МОТИЛЬ: «УКРАЇНА БЕЗ КРИМУ Й ДОНБАСУ – ЗНАЧНО СИЛЬНІША І МАЄ БІЛЬШЕ ШАНСІВ НА УСПІХ»

Порошенко відповів Цукербергу: попри все хоче бачити офіc Facebook в Україні

150516_UA-facebook

Спілкування Порошенко-Цукерберг триває. Президент України відреагував на дипломатичну відповідь очільника Facebook Марка Цукерберга щодо представництва Facebook в Україні, із якої стало зрозуміло, що наразі про відкриття українського офісу не йдеться, пише VIDIA.

Порошенко відзначив, що діалог з Facebook – розпочато. І перспектива відкриття українського офісу є дуже важливою.

“Вважаю відкриття офісів представництв міжнародних компаній в Україні – пріоритетом для нашої держави!”, – написав Президент на своїй сторінці у Facebook.

Як раніше повідомляв сайт VIDIA, під час онлайн-сесії запитань та відповідей Марк Цукерберг запевнив, що український сегмент Facebook не модерується російським офісом. За його словами, модерацію здійснюють працівники представництва компанії у Дубліні.
Читати далі Порошенко відповів Цукербергу: попри все хоче бачити офіc Facebook в Україні

Є всі ознаки того, що США вирішили вступити з Росією у гру під умовною назвою «Четверта світова війна»…

150416_4th_war1

Американці погодилися на четверту світову війну

Є всі ознаки того, що американці вирішили вступити з Росією у гру під умовною назвою “Четверта світова війна”…

Єдність демократів і республіканців у тому, що давно час дати українцям щось більш суттєве, ніж радянський збройовий мотлох. Неприкриті звинувачення на адресу Путіна з вуст найголовніших американських політиків. Масовий заїзд в Україну членів комітету зі збройних сил Конгресу (огляд майбутнього театру воєнних дій?) Наближення військ НАТО до кордонів Росії…

Механізм почав працювати?

Чого чекати у сухому осаді? Ми таки отримаємо Джавеліни та інше забійне залізо. Нас навчатимуть найкращі американські інструктори, і в Чорному морі  залишаться кораблі НАТО. Але і це ще не все. Рано чи пізно на території України з’явиться американський контингент у всій своїй красі, і саме він практично воюватиме з російськими регулярними частинами.

Радості повні штани” – прокоментував це припущення колега. Мовляв, що хорошого, якщо на нашій території почнуть повномасштабну війну дві ядерні держави? “Все це можливо. Але тільки коли піде Обама“, – завагався інший.

З обома цими тезами можна погодитися.

Звичайно, чого радіти війні?
Читати далі Є всі ознаки того, що США вирішили вступити з Росією у гру під умовною назвою «Четверта світова війна»…

«Довіра, якою Франція і Німеччина обдаровують Москву, повинна стати для нас приводом для неспокою…»

150106_Berlin_summit
«Кожна сторона конфлікту має свої цілі» – Косьцінський. «Засмучує той факт, що французи і німці, попри розчарування з минулого року, досі цього не зрозуміли» – Пісарська.

У Берліні зустрілися представники Міністерств закордонних справ Німеччини, Франції, Росії та України на рівні політичних директорів.

Це чергова спроба дипломатичного вирішення російсько-українського конфлікту. На зустрічі обговорювано серед іншого реалізацію мінських домовленостей та питання планованого в Астані саміту президентів України, Росії і Франції та канцлера Німеччини.

Берлінські переговори мають зменшити напругу, але їх успіх сумнівний – вважає Піотр Косьцінський з Польського Інституту міжнародних відносин. Експерт наголосив у розмові з Польським радіо, що ситуація на фронті дещо зміниться, але радше не в результаті переговорів, а у зв’язку з Різдвяними святами.
Читати далі «Довіра, якою Франція і Німеччина обдаровують Москву, повинна стати для нас приводом для неспокою…»