Архів позначки: Крим

Привид Гляйвіца і Майніли?

160821_Mainila2

Від schozavtra:

У автора цієї статті “трохи занадто” оптимістичний погляд на поточну ситуацію. Він вважає, що “повномасштабного вторгнення” російського агресора не буде.

На жаль, для такого висновку (і навіть для сподівань) аргументів не густо. Така небезпека можлива. Тим більше зараз, коли Кремль спалив майже всі мости.

Україна весь час стоїть на такій межі…

***

Юрій Райхель

Привид Гляйвіца і Майніли?

160821_Mainila1
У Росії державні патріоти б’ються в падучій і вимагають остаточно розібратись із Україною, яка нібито послала диверсантів у Крим. Які можуть бути сумніви в цьому, якщо про це сказав сам начальник держави російської і національний лідер підвідомчого народу.
Читати далі Привид Гляйвіца і Майніли?

Збивати пасажирські лайнери – це так по-кремлівськи

160411_1_terror
Повітряний тероризм в «гібридній» політиці Росії

У березні цього року Європейська робоча група високого рівня подала на розгляд Європейської комісії (фактичного уряду ЄС) новий звіт про ризики польотів цивільних літаків над зонами збройних конфліктів.

Документ базується на досвіді трагічних подій катастрофи пасажирського літака Боїнг 777-200 рейсу МН17 компанії «Malaysia Airlines». Літак був збитий 17 липня 2014 року зенітним ракетним комплексом (ЗРК) «Бук» Збройних сил Росії в повітряному просторі України над окупованим Донбасом.

Літак здійснював рейс за маршрутом аеропорт Амстердам-Схіпхол (Нідерланди) – Куала-Лумпур (Малайзія). На борту були 283 пасажирів і 15 членів екіпажу. Не вижив ніхто, а речі загиблих були розграбовані мародерами з числа російських терористів, найманців і їхніх місцевих посібників.
Читати далі Збивати пасажирські лайнери – це так по-кремлівськи

Будьмо пильними

160325_1_krym_kor

«Коридори» в агресивній політиці Путіна та Гітлера

Знову у новинах спливло це словосполучення – «шлях до Криму», який через «материкову» Україну прагне отримати Росія. Знову – тому що воно постійно фігурувало у часи найзапекліших боїв під Маріуполем у серпні-вересні 2014 року, а потім – на початку 2015 року, коли російські війська та формування їхніх донбаських маріонеток спробували завдати вирішальну поразку ЗСУ та «прорубати» транспортний коридор до анексованого півострова. Проте тепер уже в дещо іншому контексті.

Так, радник голови СБУ Юрій Тандіт в інтерв’ю московській «Новой газете» заявив, що російська влада намагатиметься домовитися з Україною обміняти незаконно викрадену й ув’язнену Надію Савченко на дорогу до Криму: «Ми знаємо, що вони в Москві хотіли б отримати більше. Їх, наприклад, цікавить шляхопровід з Ростова до Криму. Мені про це відкрито говорив той самий чоловік, близький до Кремля» (чи треба називати це сумнозвісне прізвище? – С.Г.). Тандіт зазначив, що Україна готова до будь-яких компромісів. Однак міняти полонену на територію не буде: «Тільки на Сході можна міняти принцесу на півцарства. І так питання стояти не може».
Читати далі Будьмо пильними

Санкції для Росії: Два роки тиску на агресора

160317_sanctions

Історія санкційного впливу на російські компаніїї, а також на російських, кримських, сепаратистсько-терористичних високопосадовців

Росіяни вже підрахували: за два роки дії санкцій сума збитків, завданих лише російській фінансовій галузі, склала 250 млрд доларів. І ця цифра невпинно зростатиме. Адже ЄС і партнери, спостерігаючи за діями Москви та її зухвалою демонстрацією своєї вкрай волюнтаристської позиції, не збираються послаблювати санкційні «лещата». Ні проти російських компаній, ні проти російських, кримських, сепаратистсько-терористичних високопосадовців.

Не останню роль у беззастережному продовженні санкцій відіграла й ситуація з Надією Савченко: події у справі української бранки та її непохитна позиція продемонстрували світу зневагу Москви до засад міжнародного та національного права і відповідно продовження санкцій.
Читати далі Санкції для Росії: Два роки тиску на агресора

Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.3)

160308_war1

(закінчення)

Головною метою введених улітку 2013 року раптових і безпідставних торговельних обмежень РФ проти України, відповідної пропагандистської кампанії в ЗМІ було надання В.Януковичу та його уряду підстав для виправдання перед українським суспільством і західними партнерами майбутнього рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Ті ж цілі переслідували збройні провокації поблизу кордонів України[13].

У листопаді 2013 року демонстративні зрадницькі дії В.Януковича спровокували масові протести у Києві та інших містах України. Спочатку ці протести, швидше за все, розглядалися Кремлем не як загроза виживанню проросійського маріонеткового режиму, а як можливість підірвати потенціал спротиву України російським загарбницьким планам. Ескалація силового протистояння[14] збіглася за часом із зростаючим усвідомленням російським керівництвом реальної перспективи втрати керованості ситуацією в Україні. Очевидно, що проти Євромайдану була застосована відпрацьована у 2004-2005 роках методологія організації контрпротестних акцій у вигляді «антимайданів», яка за два роки до того використовувалась для протидії «Болотному руху» в РФ. Саме «антимайдани» надалі стали організаційною основою для сепаратистських проявів у Криму, регіонах Сходу і Півдня України.
Читати далі Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.3)

Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.2)

160128_invasion

(продовження)


Протягом усіх років незалежності України Росія із застосуванням усього наявного арсеналу підривних засобів підживлювала антиукраїнські, антизахідні та проросійські настрої серед населення Автономної Республіки Крим і Севастополя. Свідомо ігноруючи результати волевиявлення кримчан під час Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року[6], кримська влада на початку 1990-х років здійснила кілька спроб відокремлення від України (1992, 1994-1995 роки). Втім, такий сценарій не знайшов широкої підтримки населення півострова. Спровоковані Росією сепаратистські прояви були зупинені завдяки скоординованим зусиллям керівництва держави і органів сектору безпеки і оборони.

Усвідомивши відсутність активної масової підтримки сепаратистських ідей[7], Кремль зробив ставку на кримський криміналітет. Незавершеність процесу декриміналізації Криму, що розпочався у 1995 році, уможливила проникнення криміналу в державні (зокрема правоохоронні) органи, які нерідко обслуговували кримінальні угруповання. Зрештою, саме наскрізь криміналізовані кримські організації Партії регіонів і КПУ стали надійною опорою російського впливу і відіграли ключову роль під час російської агресії і наступної окупації[8].
Читати далі Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.2)

Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України

160307_V_Gorbulin

Російська культурна політика на українському напрямі була повністю інтегрована в загальну стратегію ліквідації української державності. Для ведення російської пропаганди широко використовуються не тільки засоби масової інформації, але й культурно-розважальна індустрія: кінематограф, шоу-бізнес, начебто неполітичні, «культурні» програми телебачення і радіомовлення, Інтернет тощо.

***

Українсько-російські відносини мають довгу і суперечливу історію, яка нараховує сотні років. Основним її змістом є прагнення Московії та її спадкоємців – Російської імперії, Радянського Союзу та Російської Федерації – унеможливити становлення незалежної держави Українського народу – повноправного члена європейської співдружності націй.

Набуття Україною незалежності у 1991 році у результаті розпаду СРСР від початку розглядалося і розглядається російською елітою як прикре історичне «непорозуміння», яке повинно бути якнайшвидше виправлене. За визначенням В.Путіна цей розпад – «найбільша геополітична катастрофа ХХ століття». Події 2014-2015 років довели, що така точка зору знаходить широку підтримку у всіх прошарках російського суспільства. Навіть у січні 2016 року згідно з результатами соціологічних опитувань 64 % росіян підтримують агресію проти України.
Читати далі Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України

Мюнхен-1938: уроки для сьогодення

160209_mun

Знадобилася анексія Росією Криму і вторгнення на Донбас, щоб розуміння цілей Кремля на Заході стало бодай частково адекватним реаліям

Інформагенції повідомили, що чергова зустріч міністрів закордонних справ «нормандської четвірки» відбудеться 13 лютого в Мюнхені «на полях» міжнародної конференції з питань безпеки. Що ж, місце зустрічі символічне. Тут, на такій самій конференції 10 лютого 2007 року Володимир Путін виголосив програмну антиамериканську й антизахідну промову, яка тоді ж була сприйнята рядом політиків й аналітиків як початок нової «холодної війни». Проте більшість західних урядовців, парламентаріїв і журналістів сприйняла цю промову, в якій прямо було сказано про намір РФ проводити зовнішню політику, не зважаючи ні на кого і ні на що, лише як гучні слова. Через півтора роки Росія вдерлася до Грузії – але це знов-таки адекватно оцінила меншість західного політбомонду. Знадобилася анексія Росією Криму і вторгнення на Донбас, щоб розуміння цілей Кремля на Заході стало бодай частково адекватним реаліям. Але не повністю, бо досі відсутня беззастережна підтримка жертви російської агресії – України – і наявне бажання якомога швидше залагодити справи з Москвою.
Читати далі Мюнхен-1938: уроки для сьогодення

Вплив Євромайдану та подальших подій в Україні на польсько-українські відносини

160131_pol-ukr

Події в Україні зими 2013-2014 року, що отримали назву «Євромайдан» та подальша агресія Росії стали чинником, що вплинув на двосторонні відносини України з багатьма країнами. Зокрема, ці події серйозно вплинули на двосторонні відносини з найближчим сусідом України – Польщею. Польщу довгий час називали адвокатом та головним лобістом України в ЄС. Події Євромайдану з одного боку підсилили цю роль Польщі, з іншої – поставили ряд викликів у двосторонніх відносинах. У статті автор аналізує вплив Євромайдану та подальших подій в Україні на двосторонні польсько-українські відносини.
Читати далі Вплив Євромайдану та подальших подій в Україні на польсько-українські відносини

ОЛЕКСАНДР МОТИЛЬ: «УКРАЇНА БЕЗ КРИМУ Й ДОНБАСУ – ЗНАЧНО СИЛЬНІША І МАЄ БІЛЬШЕ ШАНСІВ НА УСПІХ»

150902_O_Motyl_1

УКРАЇНА БЕЗ КРИМУ Й ДОНБАСУ – ЗНАЧНО СИЛЬНІША І МАЄ БІЛЬШЕ ШАНСІВ НА УСПІХ, – ВВАЖАЄ ІСТОРИК І ПОЛІТОЛОГ ОЛЕКСАНДР МОТИЛЬ

Україна за майже 25 років незалежності не стала успішною. А взагалі – здатна стати?

За цей час Україна дуже змінилася. Переважно – в позитивний бік. Вже є громадянське суспільство, а не просто маси. Зрештою, втрата Криму і Донбасу – також позитивна зміна. Це були найбільш регресивні регіони із совковим населенням, які стримували рух уперед. Україна без Криму й Донбасу – значно сильніша й має більше шансів на успіх. Якщо ці території повернуться в такому стані, як нині, – це буде кінець українського демократичного проекту. Існуватиме Малоросія. Де-факто. Навіть якщо при владі буде Петро Порошенко.

Скільки триватиме така непевна ситуація з війною на Донбасі?

Довго. Може бути, як із Придністров’ям, Абхазією та Південною Осетією. Або як в Ізраїлі, де конфлікт триває десятиліття. Ситуація на Донбасі не унікальна. Питання – як Україні тут діяти? Програма мінімум – заморозити конфлікт. Як це зробив Ізраїль, де раз на кілька місяців стріляють якісь ракети з обох сторін. Ніхто в такому напруженні не хоче жити, але, як показує досвід, жити так можна. Навіть Західна Європа й США живуть у постійному страху перед тероризмом. Час від часу в лондонському метро вибухають бомби. Але це не заважає країні розвиватися.

150902_O_Motyl_2

Оптимальна формула врегулювання конфлікту на Донбасі – консенсус між Україною, Росією та псевдореспубліками. Треба домовлятися, шукати мирну форму співіснування. Мінський формат нічого не вирішує. Люди далі гинуть. За що? Якби за Київ – ще можна було б зрозуміти. Але не за Луганськ із Донецьком.
Читати далі ОЛЕКСАНДР МОТИЛЬ: «УКРАЇНА БЕЗ КРИМУ Й ДОНБАСУ – ЗНАЧНО СИЛЬНІША І МАЄ БІЛЬШЕ ШАНСІВ НА УСПІХ»