Архів позначки: криза

Євросоюзу 60 років: тривожний ювілей заради майбутнього


Підписання Римської декларації лише підтвердило бажання та спроможність “двадцяти семи” діяти разом

Минулої суботи 27 керівників Європейського Союзу зібралися на Капітолії у Римі з урочистої й символічної нагоди – відзначити день народження Спільноти. Рівно 60 років тому 25 березня лідери шести країн Європи підписали Римські угоди, що стали засадничими для утворення “на руїнах” після Другої світової війни союзу європейських держав. Їх об’єднали спільні цінності демократії, верховенства права та чотирьох засадничих свобод: вільного переміщення людей, товарів, капіталів та послуг у межах єдиного ринку.

Відтоді Євросоюз набув авторитету, як найбільш успішна політико-економічна організація заможних, високорозвинених демократичних держав, критерії вступу до якої є найбільш принциповими й вимогливими у світі.

ВИЖИТИ В УМОВАХ НОВИХ ЗАГРОЗ: ТЕРОРИЗМ, НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕГОЇЗМ ТА РОСІЯ
Читати далі Євросоюзу 60 років: тривожний ювілей заради майбутнього

«…А це – передвиборчий популізм, зупинка усіх реформ. На виході країна отримає ще більше популістів в парламенті, що аж ніяк…»

160318_kvartet

Мабуть, важко сьогодні знайти настільки непопулярну в Україні посадову особу, як чинний Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. З часу парламентських виборів 2014 року, коли рейтинг “Народного Фронту” був найвищим в Україні, за два роки очільник цієї політсили отримав антирейтинг довіри з показником -70% (дані соціологічного опитування, проведеного групою «Рейтинг» у листопаді 2015 р). Сьогодні в політикумі відкрито підтримувати прем’єрство Яценюка наважуються хіба його однопартійці. І то лише з почуття солідарності та політичного самозбереження.

Чому уряд потрібно змінювати?

16 лютого відбулась перша спроба зміни на посаді Прем’єр-міністра України. Вона, як це і прийнято в Україні, супроводжувалась інтригами, ситуативними змовами, а опісля – гучними звинуваченнями та грюканням дверима. Звинувативши колег по коаліції «Європейська Україна» в «олігархічній змові», з об’єднання вийшла фракція ВО “Батьківщина”, за нею – “Самопоміч”. Попри те, що фракція “Радикальної партії Ляшка” офіційно заявила про вихід з коаліції, однак заяв в апарат ВРУ не подала. Отже, формально коаліція продовжує існувати, хоча й перебуває на межі розвалу. А зважаючи на потребу стабільного консолідованого голосування мінімум у 226 голосів за урядові та президентські ініціативи, надзвичайно гострою є потреба залучення додаткових голосів. Робити це постійно у ручному режимі є надто дорого та виснажливо. Натомість залучення фракцій до коаліції можливе лише через переформатування уряду. Якщо ж нічого не змінювати, то фактичний саботаж чинним урядом реформ, незадоволення суспільства та тиск Заходу зроблять такі зміни вимушеними і радикальними.
Читати далі «…А це – передвиборчий популізм, зупинка усіх реформ. На виході країна отримає ще більше популістів в парламенті, що аж ніяк…»

Кризис ответственности

160221_kryza

Поскольку нам неоткуда взять ответственную элиту и понимающую ситуацию общество, мы просто обречены на перманентное повторение кризисов

Правительство – это не только министры. Это кадровая и политическая ответственность партий коалиции.

Возможности для отставки кабинета увеличиваются с каждой минутой после того, как решение участвовать в сборе подписей приняла самая большая фракция парламента. Или, точнее – принял глава государства, имя которого носит эта фракция. Практически с сегодняшнего дня Украина вступает в период временного правительства – который неизвестно когда закончится, но явно замедлит любые преобразования и ухудшит ситуацию в стране. Потому что временное правительство – это правительство, к которому нарочито не прислушиваются, за законопроекты которого не голосуют и денег которому не дают. Такое правительство вряд ли может рассчитывать на кредиты и вряд ли может провести приватизацию – а значит, вряд ли может исполнить даже тот бюджет, который уже принят парламентом. Хотя, возможно, как раз с бюджетом больших проблем не будет. Отсутствие кредитов будет означать резкий рост курса национальной валюты по отношению к доллару. А значит, гривна будет. В бюджете, не в кошельках.
Читати далі Кризис ответственности

Зустріч у Гавані: дивна логіка, сумні та сумнівні результати

160215_papa&gund

На жаль, підсумки зустрічі Папи Римського Франциска і Патріарха РПЦ Кирила в Гавані виявилися ще більш негативними як для України, так і для всього християнського світу, ніж про це попереджали експерти «Дня» («Що б сказав Йосиф Сліпий?» http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobyci/shcho-b-skazav-yosyf-slipyy). Щоб переконатися в цьому, достатньо звернутися до тексту спільної заяви двох предстоятелів, опублікованої на сайті Московської патріархії. Крім російської, на тому ж сайті опублікований текст заяви англійською, французькою, італійською та іспанською мовами.

Отож звернімося до низки ключових положень заяви.
Читати далі Зустріч у Гавані: дивна логіка, сумні та сумнівні результати

У сучасній світовій політиці існує глобальна «проблема Путіна»

151210_ptn

Хибні цінності за неповаги реальності, або Передінфарктний стан Росії

Путінська історія підходить до кінця. Страх тільки перед тим, як буде розвалюватися Росія, яким способом Путіна відсторонять від влади

«Феномен Путіна» аж ніяк не загадка. Виявляється, все, що відбувається в Кремлі, можна пояснити та зрозуміти. Нинішній політичний режим у Росії може існувати тільки за умови генерування (аж до висмоктування «з пальця») загроз, винаходячи нові причини ескалації конфліктів, пошуку ворогів. А потім, мобілізуючи народ на боротьбу з ворогами. Яких письменник Купрін називав «зовнішніми і внутрішніми», тобто «з французами, німцями, атальянцями, турками, івропейцями», а також «бунтівниками, конокрадами, жидами і поляками». Ось, мабуть, і вся політична філософія, яка в Росії не змінюється століттями.

Як відомо, головне – тримати народ в тонусі! Тримати в стані патріотичної екзальтації, «пристрасті до вимірювання черепів», щенячого захвату, лояльного мракобісся лише за однієї умови – коли фортеця в облозі. Це зовсім не винахід путінського Кремля. Але якщо Путін повірив у те, що він знайшов цю політичну «чашу Грааля», то консолідований Захід плюс Туреччина відкрили для себе простий спосіб зруйнувати путінську «імперію зла».
Читати далі У сучасній світовій політиці існує глобальна «проблема Путіна»

«Ми, об’єктивно кажучи, так нікуди з тієї другої половини 90-х і не рушили…»

151129_12obruchiv

Хочеться, даруйте на слові, поступу, тобто, ще раз даруйте, змін на краще. Настільки хочеться, що мимоволі відкриваєш у собі здатність до самообману. «Навіть за час революції, війни і так званої кризи, – розповідаю іноземним гостям, – у Франі, де я мешкаю, відкрито десятки нових ресторанів та кафе. І в них завжди повно людей. То яка ж це криза?».

Проте гостей мій ресторанний арґумент переконує лише частково. Гості, їдучи до мене в гості, прочитали мій роман «Дванадцять обручів». Це чудово, що вони його прочитали. Погано те, що вони надто добре впізнають наш сьогоднішній триб життя за описаними в ньому сценами.

Чому мене, попри моє авторське самолюбство, засмучує це впізнавання? Передусім тому, що роман «Дванадцять обручів» я писав у 2001 – 03 роках, і дюжина літ минула з моменту, коли я поставив у ньому фінальну крапку. Ба більше: зображені в ньому реалії  відповідали дещо ранішому часовому відтинку – другій половині 90-х. Тож якщо мої гості все ще здатні цілком успішно застосовувати знання, почерпнуті з роману, до сьогоднішніх вуличних спостережень у тому ж Франі або Львові, то ми, об’єктивно кажучи, так нікуди з тієї другої половини 90-х і не рушили.
Читати далі «Ми, об’єктивно кажучи, так нікуди з тієї другої половини 90-х і не рушили…»

«…що не завадило їм поставити цивілізацію на межу катастрофи та знищити десятки мільйонів людей…»

151113_ptnklr

Останнім часом в українських мас-медіа, і не лише в них, з’явилося чимало публікацій, де проводиться ідея, наче Путін потрапив у безвихідне становище й от-от змушений буде дати задній хід у своїх геополітичних авантюрах. «Путін зазнає краху… Путін не знає, як виплутатися зі створеної ним же ситуації… Путін – це вже політичне ніщо…» – такі чи майже такі твердження легко знайти у ЗМІ. Інакше кажучи, робить висновок масова аудиторія, Путін загрався і догрався. І скоро йому будуть повні «кранти».

Але чи автори такого роду текстів несамохіть не видають бажане за дійсне? Чи не занадто поспішають вони з «політичними похоронами» кремлівського самодержця? І чи можна вважати, що на Україну та інших сусідів Росії (і не лише на них) у найближчому майбутньому не чекають неприємні сюрпризи?
Читати далі «…що не завадило їм поставити цивілізацію на межу катастрофи та знищити десятки мільйонів людей…»

Прикольний хлопець, але слабак, міг подумати Путін. І розперезався…

151013_nucl_crisis1

Кожне покоління американських президентів бачить себе колективним миклухо-маклаєм, намагаючись привчити росіян до демократії

Був такий відомий радянський, а пізніше російський історик, академік Георгій Арбатов, уродженець Херсона, до речі. І ось він якось зазначив одну цікаву деталь в російсько-американських відносинах. Можна навіть сказати, закономірність. Виявилося, що більшість криз у цих відносинах, що загрожували перейти у світову термоядерну війну, припадали на правління у США президентів-демократів.

І це при тому, що саме республіканці, а не демократи вважаються в Росії «яструбами». Справа в тому, говорив в одному з інтерв’ю академік, що «республіканці завжди займають більш тверду зовнішньополітичну позицію: у них менше ліберальних сентиментів, ніякого “разом до прогресу і демократії”, все прагматично і жорстко. І з таким візаві Росія (СРСР) поводиться обережніше…»
Читати далі Прикольний хлопець, але слабак, міг подумати Путін. І розперезався…

Евгений Киселев: «Короче, в истории не бывает худа без добра»

150916_E_Kiselev
Ах, война, что ты сделала, подлая
Представьте, что в 1939 году Гитлера удалось усмирить. Каким мир был бы сейчас?

Военные песни Булата Окуджавы, фильмы «Летят журавли» и «Белорусский вокзал», великие романы Виктора Астафьева и Василия Гроссмана, наконец, живые воспоминания отцов и матерей сформировали у людей моего возраста тот трагический пафос, с которым мы обычно говорим о Второй мировой войне.

1 сентября исполнилась очередная годовщина ее начала — 76 лет. 1 сентября исполнилось очередная – некруглая – годовщина ее начала – 76 лет, а 2 сентября весь мир отметил, напротив, очень даже круглую дату – 70 лет капитуляции Японии, который принято считать днем окончательного завершения Второй мировой войны.

Не судите меня строго, но на очередном перекрестке этих дат я осмелюсь взглянуть на место и роль той войны в истории человечества под иным, если угодно, неполиткорректным углом зрения.
Читати далі Евгений Киселев: «Короче, в истории не бывает худа без добра»

Терплять бідняки, бачачи як жирують нувориші…

150304_contrast

…Овочевий базар. Літня пенсіонерка, з вигляду вчителька, вибирає пару яблучок і моркву.

Обличчя стурбоване і печальне: скільки проживеш на ті рештки пенсії, які залишили нам інфляція і депутати. Дві волонтерки під прицілом камер пропонують оплатити бабусині покупки. Пенсіонерка відвертається, не хоче брати грошей, каже: «соромно» і плаче. Все закінчується «хеппі-ендом». Бабусю вмовляють, веселі дівчата купують їй яблук і ще чогось на сто гривень і радіють зі своєї доброти. Вони справді молодчинки!

Ось такий був сюжет на одному з центральних телеканалів. В останньому кадрі літня вчителька йшла вдалину, накульгуючи, з двома повними торбами. Але якось невесело йшла, сутулячи плечі. Немов чуже взяла

Такі вони, наші пенсіонерки. Усі свої роки жили з заробленого, не крали, хабарів не брали. І тепер гордість не дозволяє просити.
Читати далі Терплять бідняки, бачачи як жирують нувориші…