Архів позначки: ксенофобія

Три міфи зрадофіла. Українська патріотична лють – найдієвіша політтехнологія Кремля

В разі невтішних для Москви результатів виборів, вона візьметься за організацію протестів. Розраховуватимуть на громадян, які ненавидять нинішню «неукраїнську владу» не менше, ніж Путіна. Люди, які світоглядно позиціонують себе як продовжувачів справи Бандери, мають Москву за абстрактного екзистенційного ворога, а чинного президента України – за цілком конкретного, і розпалюють ненависть до нього з неймовірним завзяттям. Ми зібрали три міфи, у які вірять такі персонажі, й розібралися, чому це сталося.

Повторення «русской весны» сьогодні важко уявити. По-перше, ми маємо якісний силовий блок. Так, він не бездоганний. В МВС трапляються вчорашні «Беркути», які не змінили своїх поглядів, а в армії – радянські за своєю сутністю офіцери. Але неможливо уявити собі сценарій, коли в якійсь прикордонній з РФ області поліція та СБУ допустить заколот зразка 2014-го, коли російські гастролери-тітушки разом із місцевими люмпенами захоплюватимуть адмінбудівлі. Читати далі Три міфи зрадофіла. Українська патріотична лють – найдієвіша політтехнологія Кремля

Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.2)

160128_invasion

(продовження)


Протягом усіх років незалежності України Росія із застосуванням усього наявного арсеналу підривних засобів підживлювала антиукраїнські, антизахідні та проросійські настрої серед населення Автономної Республіки Крим і Севастополя. Свідомо ігноруючи результати волевиявлення кримчан під час Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року[6], кримська влада на початку 1990-х років здійснила кілька спроб відокремлення від України (1992, 1994-1995 роки). Втім, такий сценарій не знайшов широкої підтримки населення півострова. Спровоковані Росією сепаратистські прояви були зупинені завдяки скоординованим зусиллям керівництва держави і органів сектору безпеки і оборони.

Усвідомивши відсутність активної масової підтримки сепаратистських ідей[7], Кремль зробив ставку на кримський криміналітет. Незавершеність процесу декриміналізації Криму, що розпочався у 1995 році, уможливила проникнення криміналу в державні (зокрема правоохоронні) органи, які нерідко обслуговували кримінальні угруповання. Зрештою, саме наскрізь криміналізовані кримські організації Партії регіонів і КПУ стали надійною опорою російського впливу і відіграли ключову роль під час російської агресії і наступної окупації[8].
Читати далі Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.2)

Російська телепропаганда: сталінізм у шатах «антисталінізму»

150403_stalinism
Якщо хтось скаже, що у нинішній Росії не критикують Сталіна і більшовиків, то він скаже неправду. Критикують, ще і як, зокрема й з використанням телебачення. Он скільки серіалів останнього часу сповнені цієї критики! А якщо хтось скаже, що у нинішній Росії не підносять Сталіна і більшовиків, зокрема й з активним використанням телешоу, публіцистичних стрічок і телесеріалів, він також скаже неправду. Бо ж російські телевізійники примудряються одночасно і критикувати, і підносити, причому зазвичай друге роблять успішніше, ніж перше. От така новітня телевізійна діалектика, точніше, double thinking по-російськи — майже за Джорджем Орвелом.
150403_stalinism1_1
Читати далі Російська телепропаганда: сталінізм у шатах «антисталінізму»

Русские и украинцы – реально – по-разному понимают слово «националист»

0703_rasha-nazi-DPNI_1
Почему русские и украинцы не понимают друг друга

Недавно прочитал неплохой текст журналиста, который прожил 2 недели на Майдане среди членов Правого Сектора. Интересно было читать, но всё время какая-то мысль меня гложила, очень странная: будто я в России. Я подумал, переспал с этой мыслью, и наутро понял, откуда в принципе берётся такое чудовищное недопонимание между украинцами и русскими относительно всех последних событий, Майдана, революции и оккупации Крыма.

Вот смотрите: мне 35 лет (почти 36 уже). Практически всю свою жизнь я живу в Украине (всё моё пребывание заграницей в сумме не потянет и на один год). Один раз, когда я был студентом, знакомого моего знакомого в Днепропетровске избили скинхэды. Знакомого моего знакомого. И – вот это была мысль, которая пришла мне в голову – за 35 лет жизни в Украине живого скинхэда я видел своими глазами ноль раз. Читати далі Русские и украинцы – реально – по-разному понимают слово «националист»