Архів позначки: Львів

Привласнене місто Львів

160206_Leopolis1
Ми не збудували це місто, ми прийшли на все готове. В якійсь мірі ми його відібрали, привласнили. Ми ні в чому не винні. Ґарантом нашої невинуватості є тотальна амнезія, яка стала львівським повітрям. Ми завзято забули, що це не наше місто, що воно нам дісталося не завдяки нашим старанням і не по заслузі. Воно просто в одну мить скинуло, наче змія, свою історичну шкіру, оголилося до останнього ребра – і обросло нами, новими навіть не власниками, а привласнювачами.

Ми дуже любимо Львів передовсім тому, що свідомо позбавили його історії. Не нашої історії, дещо чужої історії. Мабуть, хтось колись зробить таке саме варварство і щодо нас, щодо наших напрацьованих міфів, але ми цього не застанемо, і тому нас це не болить. А його це болить. В серці Львова, десь глибоко під бруківкою, під штукатуркою, під товстошкірим покриттям укр.реалій лунає німий крик Львова. Непочутий крик міста, якому обрубали питомий зв’язок з сивими мовчазними віками, з тим часом, коли це місто ще не здогадувалося, що стане знеістореним.
Читати далі Привласнене місто Львів

Прощай, русский мир. Кремль потерял Беларусь

150916_UkrBel_1

Футбольный матч Украина-Беларусь во Львове продемонстрировал межнациональное единство. Но не то, о котором мечтал Путин

Владимир Путин очень любит повторять мантру про единство братских славянских народов, их общую историю и культуру. Что означает единство и братство, могли увидеть в эту субботу жители Львова, а также все, кто смотрел трансляцию футбольного матча Украина — Беларусь. И президент Российской Федерации действительно имеет к этому явлению прямое отношение. Вот только это совсем не то единство, о котором говорит и мечтает Путин.

Читати далі Прощай, русский мир. Кремль потерял Беларусь

Василь Мудрий: свобода бути собою

150902_Vasyl_Mudryi

В історії сходження України до незалежності та демократії є діячі, які ніколи не були на перших ролях. Їм не випало проголошувати історичні документи й підписувати угоди, що змінювали долю цілих країн; їхні голови не вінчали символічні лаврові вінки; імена цих діячів не ставали власними назвами політичних течій чи навіть усього українського народу (як-от Мазепи, Петлюри та Бандери). Та чи існувала б сама історія вільної України, якби не ці діячі, які завжди були готові у найважчий час узяти на себе відповідальність за великі та начебто малі справи?

СЕКРЕТАР ТАЄМНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Улітку 1907 року, коли Наддніпрянська Україна внаслідок вчиненого у Російській імперії її прем’єром Петром Столипіним державного перевороту фактично втратила здобуті за два роки перед тим виборчі права, Україна підавстрійська ці права здобула в повному обсязі. На Галичині та Буковині було впроваджене загальне виборче право; віднині одна людина мала один голос, і всі голоси виборців були рівнозначні. Попри драматичні історичні колізії, галичани користувалися загальним виборчим правом — з невеликою перервою — аж до 1939 року. Це стало однією з причин регіоналізації політичної культури українців, з відчутно різним ставленням до представницької влади, до закону, до громадянської активності та до національної незалежності.
Читати далі Василь Мудрий: свобода бути собою

Чудо над Віслою, під Львовом і Замостям

150816_Lviv_battle1_300

За григоріанським календарем на 15 серпня припадає Успіння Пресвятої Богородиці. У Польщі цього дня ще від часів ІІ Речі Посполитої (з перервою в добу ПНР) відзначають як Свято польського війська, пов’язане з черговою річницею (цього року вже з 95-ю) “Чуда над Віслою“.

У серпні 1920 року під Варшавою польське військо зупинило наступ совєцького Західного фронту і завдало його арміям нищівної поразки. На підваршавських полях зазнав краху червоний похід на Берлін і Париж, було остаточно поховано кремлівські мрії про світову революцію.

Полякам вдалось тоді зупинити більшовицьку навалу, але здобули вони цю перемогу частково коштом свого союзника – армії УНР. Ще влітку 1919 року, коли поляки отримали санкцію Антанти на окупацію всієї Галичини, Головний отаман війська Української Народної Республіки Симон Петлюра мусив вибирати, кого з тодішніх ворогів української держави мати за свого союзника. З більшовиками та Денікіним не можна було домовитись. А поляки погодились на перемир’я, щоправда коштом окупації Галичини та Західної Волині. Більше вони тоді втримати не могли, а об’єднані армії УНР і УГА ставали заслоною перед більшовиками.
Читати далі Чудо над Віслою, під Львовом і Замостям

Споконвічні обрії поета

150611_A_Taran1
До 75-річчя від дня народження Анатолія Тарана

***
Дивлюсь і вірю в далину.
Нащадки будуть розумніші –
вони самі себе збагнуть,
а не мої простенькі вірші.
Буятиме нове життя.
Нові канони і закони.
Та вічні будуть в почуттях
благословення і прокльони.
І, може, дійде вірш і мій
в годину щастя, в хвилю лиха,
і в українця поміж вій
блисне сльоза чи усміх тихий.

Анатолій Таран
***

5 червня відомому українському поету, уродженцю Миропілля на Слобожанщині, Анатолію Васильовичу Тарану виповнилося б лише 75… На згадку про талановитого сина Слобожанщини, пропонуємо передмову Петра Осадчука до останньої (вже посмертної) збірки поезій Анатолія Тарана «Бродячий дощ», яка побачила світ у видавництві «Дніпро» у вже доволі далекому 1995 році. Це розповідь про справжнього Поета, який залишив нам у своїх віршах книгу свого життя:
Читати далі Споконвічні обрії поета

Життя — як пісня, що не відбринить

150522_V_Ivasiuk1

Лише через 36 років після велелюдного похорону Володимира Івасюка завіса таємниці навколо його загибелі починає відкриватися. Можливо, відповіді на багато питань є в щойно розсекречених архівах КДБ

Так збіглося в історії України. 22 травня 1861 року тіло Тараса Шевченка на конях, а далі — на руках перевозили із Санкт-Петербурга до Канева. 22 травня 1979 року тіло Володимира Івасюка на руках несли встеленими квітами вулицями Львова до Личаківського кладовища.

150522_V_Ivasiuk_Lviv1979_1

І та, й інша процесії стали актом непокори, протестом проти прокрустового свавілля державного апарату, який нищить усе, що не вкладається в рамки офіційної благонадійності. Бо обидва вони, і Шевченко, й Івасюк, самі того не підозрюючи, відкрили світові глибінь української душі — один у поезії, другий у музиці.
Читати далі Життя — як пісня, що не відбринить

2015_2 – 3 квітня

2 квітня

150402_bookday
Міжнародний день дитячої книги. Відзначається з 1967 року з ініціативи Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури ЮНЕСКО (International Board on Books for Young People (IBBY)) в день народження Ганса Крістіана Андерсена (1805-1875), видатного данського письменника-казкаря. Цього ж дня, раз на два роки, оголошують лауреатів премії імені Ганса Крістіана Андерсена – кращого дитячого письменника та ілюстратора. Для авторів вона є найпрестижнішою міжнародною нагородою, часто її називають «малою Нобелівською премією». Найвищою і найпочеснішою з трьох премій-нагород вважається Золота медаль з профілем казкаря. Її присуджують найвизначнішим і прогресивним майстрам у галузі дитячої книги і вручають на конгресі Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY). За традицією популярного письменника запрошують написати Послання дітям всього світу, а відомого художника – створити оригінальний плакат до цього дня. Жоден з українських письменників чи художників-ілюстраторів за весь час існування премії не був нагороджений медаллю Андерсена. Тільки в 1973 році Почесний диплом Міжнародної премії імені Г.К. Андерсена за поему-казку «Барвінок і Весна» отримав український письменник Богдан Чалий, а 1979 року до «Почесного списку Андерсена» було вписано ім’я Всеволода Нестайка та його книжку «Тореадори з Васюківки».

150402_bologna_book
Найвідомішим і найбільшим світовим оглядом дитячої літератури є Міжнародний дитячий книжковий ярмарок у Болоньї (Bologna Children’s Book Fair; цьогоріч тривав з 30 березня по 2 квітня) – на нього щорічно з’їжджаються сотні видавців, ілюстраторів, авторів, перекладачів, літагентів із усього світу. Найбільший у світі ярмарок дитячої книги вперше пройшов у центрі регіону Емілія-Романья ще у 1963 році. Ярмарок у Болоньї відомий не лише як низка масштабних тематичних заходів, а й як місце продажу та купівлі авторських прав видавництвами та авторами з усього світу. Це головний світовий майданчик для зустрічей авторів, видавців, ілюстраторів – усіх, хто пов’язаний зі створенням та поширенням дитячої книги. Окрім того, фестиваль є засновником та організатором ряду престижних міжнародних нагород, таких як «Bologna Ragazzi Award», яка присуджується кожного року найкращим книгам в чотирьох номінаціях, «Mostra degli Illustratori» – щорічна виставка робіт найкращих світових ілюстраторів, «Bologna Ragazzi Digital Award» – нагорода, що присуджується найкращим електронним дитячим виданням та програмам. Також в часі фестивалю, хоча й окремо від нього, присуджуються найважливіші світові нагороди в царині дитячої літератури – Премія ім. Андерсена та Премія ім. Астрід Ліндгрен. У Болоньї знаходиться і найвідоміша у світі крамниця дитячої книги – Джанніно Стоппані («Giannino Stoppani Libreria per ragazzi»), у якій представлені дитячі книжки понад 100 видавництв світу. Тепер там можна побачити і дитячі книжки двох українських видавництв – «Грані-Т» та «Видавництва Старого Лева», які першими серед українських видавництв брали участь у Болонському ярмарку дитячої літератури у 2013 році.
Читати далі 2015_2 – 3 квітня

«Ми вже 200 років спостерігаємо за драмою Росії, ще Чаадаєв питав, чи можлива інша Росія?»

150326_Z_Naider
Здзіслав Найдер: Диктатор, як і сапер, помиляється тільки раз

Один з найвідоміших діячів польської антикомуністичної опозиції поділився з УСПР своїм поглядом на ситуацію в Росії та Україні

У Європі та США Здзіслава Найдера знають як одного з найліпших знавців творчості Джозефа Конрада, у Польщі ж він більше відомий як один з лідерів антикомуністичної опозиції. У 70-ті він заснував Польське порозуміння за незалежність, яке стало центром тодішнього демократичного руху.

У 80-і Найдер був призначений директором польської секції Радіо Вільна Європа (сьогодні – Радіо Свобода), за що в ПНР його визнали американським шпигуном і засудили до смерті. Після трансформації в Польщі Найдер отримав посаду радника президента Валенси, у 90-і був одним з промоторів ідеї вступу Польщі до ЄС.
Читати далі «Ми вже 200 років спостерігаємо за драмою Росії, ще Чаадаєв питав, чи можлива інша Росія?»

2014_28 – 31 жовтня

28 жовтня відбулося:

***
День визволення України від фашистських загарбників. 28 жовтня 1944 року радянські війська визволили Закарпаття від гітлерівських військ. Відзначається щорічно 28 жовтня згідно з Указом Президента №836/2009 від 20 жовтня 2009 року.
***

***
90 років тому (1924) за даними Наркомосу УСРР, в УСРР налічувалося 2 млн. 227 тис. неписьменних. За 1923-1924 рік навчено грамоті 229 тис. 329 осіб. Найкраще боротьба з неписьменністю провадилася в Одеській губернії, найгірше – у Катеринославській і Полтавській. По всій Україні налічувалося 7 тис. 841 школа для неписьменних і 417 шкіл для малописьменних. Забезпеченість учнів підручниками становила у містах 80 %, а на селі – 40-45 %. Товариства допомоги ліквідації неписьменності працювали кволо. Кошти на боротьбу з неписьменністю формувались із дотацій державного і місцевого бюджетів, відрахувань профспілок, сільбудів та випадкових надходжень, але їх не вистачало.
***

***
85 років тому (1939) Народні збори Західної України ухвалили Декларації про державну владу в Західній Україні; про входження Західної України до складу УРСР; про конфіскацію поміщицьких земель; про націоналізацію банків і великої промисловості Західної України.
***

***
1028_mova-25
25 років тому (1989) прийнятий Закон УРСР «Про мови в Українській РСР» надав українській мові статус державної мови. Разом з тим закон визнав суспільну цінність усіх національних мов і гарантував громадянам України національно-культурні та мовні права. Російська мова визнавалась мовою міжнаціонального спілкування народів СРСР. Відзначалось, що вибір мови міжособового спілкування громадян УРСР є невід’ємним правом самих громадян.
***
Читати далі 2014_28 – 31 жовтня

2014_20 – 23 жовтня

20 жовтня відбулося:

***
1020_Kharkiv_radio
90 років тому (1924) першу радіостанцію в Україні було відкрито у Харкові.
***

***
1020_Perec-zhurnal
85 років тому (1929) оприлюднена постанова ЦК КП(б)У із засудженням № 15 журналу «Червоний Перець». Цей випуск часопису характеризувався як «пасквіль, скерований проти творчої роботи, що її веде партія і робочий клас, будуючи соціалістичну Україну». Ухвалено переглянути весь склад редколегії журналу. Згодом багатьох співробітників редакції було репресовано.
***
Читати далі 2014_20 – 23 жовтня