Архів позначки: Меркель

Європейський фронт Путіна – теж програний?

Сценарії виборів – у Франції із двома промосковськими кандидатами у топі та розхитуванням Німеччини – провалилися

Гучна відставка помічника президента США з питань держбезпеки Майкла Флінна остаточно засвідчила безпідставність розрахунків Кремля на поблажливість нової адміністрації Білого дому. Всі зусилля та гроші – масштабні кібератаки, задобрювання «свого» кандидата, маніпулювання людськими слабкостями і прямий підкуп, інформаційний шквал – все було марно. Імунна система найпотужнішої демократії світу швидко розпізнала небезпеку і оперативно приступила до її знищення. Москва явно зажурилася… Але, схоже, таке саме розчарування чатує на неї і в ключових країнах ЄС – у Франції та в ФРН, де кристалізується остаточна ясність із сценаріями цьогорічних виборчих кампаній. Втішних новин для Кремля тут теж нема. Читати далі Європейський фронт Путіна – теж програний?

Меркель ставить на Фійона


Ми всі стаємо останнім часом свідками того, як лопаються найбільш «залізні» прогнози

Цього тижня канцлер ФРН Ангела Меркель вирішила прийняти в Берліні одразу двох французьких політиків – президента Франсуа Олланда та його можливого наступника Франсуа Фійона. Прийняти окремо, звичайно. Першого – опівдні 27 січня. Другого – опівдні 23-го. Темою обох зустрічей анонсовано “обговорення майбутнього Європейського Союзу“.
Читати далі Меркель ставить на Фійона

Рішення доведеться ухвалювати усім українським суспільством…

161027_luhan-don1

Цілком можливо, що Україні не дадуть затягувати «мінський процес»

У Росії та Німеччини-Франції є сильне спільне бажання якнайшвидше закінчити війну на Донбасі

Україні потрібно тягнути час.

Цю нехитру тезу можна вважати своєрідним узагальненим висновком, який робить абсолютна більшість українських експертів та політичних журналістів з ситуації, що склалася з виконанням «мінських угод» після зустрічі лідерів «нормандського формату» у Берліні.

Козирів у нас багато, але далеко не всі і навіть не найстарші

Що ж, теза хоч і нехитра, але цілком відбиває реальні інтереси України в «мінському процесі», а тому в цьому плані нема сенсу з нею сперечатися.
Читати далі Рішення доведеться ухвалювати усім українським суспільством…

Трохи шизофренії

160423_ukr

Різного штибу соціологічні опитування – якщо вони тільки не фейкові та в міру коректні – завжди приносять сяку-таку поживу для роздумів. І так само для здивувань. При цьому як роздуми, так і здивування можуть забарвитись у найпротилежніші емоції. Бо такий вже він є, сам у собі суперечливий і бентежний vox populi. Тим більше, якщо populus – наш рідний український.

Десь коло двох тижнів тому промайнула новина, що їй я спершу зрадів. Точніше, не так їй, як її заголовкові: «Найгірше українці ставляться до Путіна». Радіти з цього приводу на третьому році путінської аґресії – справа взагалі-то дещо абсурдна. Це майже як зрадіти новині про те, що Дніпро впадає в Чорне море. Але я все одно зрадів, бо з українцями ніколи й ні в чому не можна бути певним. Отже, той соціологічний факт, що з усіх знаних їм лідерів українці найгірше ставляться таки до Путіна, я подумки відсвяткував як перемогу. Чи як її прийнято тепер писати – #перемога.
Читати далі Трохи шизофренії

Зухвальство Обами. Принижений Путін має виконати зобов’язання щодо України

151011_syria1

Росія зобов’язалася припинити саботаж мінських домовленостей і залишити «своїх сучих синів» наодинці з Києвом

Коли Барак Обама закінчував виступ на сесії Генеральної асамблеї ООН, неможливо було повірити в те, що через два дні його знову назвуть «слабаком» і «невдахою», а Путіну повернуть почесне звання «Всіх Переграв». 28 вересня американського президента слухали всі, але далеко не всі почули. І збувається над ними пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите…

151011_obama
Втім, Стіва Джобса теж мали за одержимого дивака, а тепер убиваються в чергах за свіжим «айфоном». Живе втілення концепції soft power («м’яка сила») Барак Хусейн Обама – такий же філософ і новатор, як і творець Apple. Недарма книжка, що забезпечила йому обрання на перший термін, називалася The Audacity of Hope. Офіційна назва російського перекладу – «Дерзость надежды» («Зухвальство надії»; як виглядає, в українському перекладі книжка не виходила – ред.). Хоча ідеальна назва для неї – третє прокляте російське питання: «Ты чё такой дерзкий?»
Читати далі Зухвальство Обами. Принижений Путін має виконати зобов’язання щодо України

Абсурдність і реакційність політики «умиротворення»

151011_merkel-olland1

Не встиг у Парижі завершитися саміт «нормандської четвірки», як міністр закордонних справ Великобританії Філіп Хаммонд в інтерв’ю газеті Daily Telegraph попередив, що його держава може вийти з Євросоюзу, якщо той не зміниться, якщо не проведе «надійних, суттєвих і незворотних» реформ і якщо роль Британії в ЄС не зросте. І це, зазначив урядовець, зовсім не блеф.

Звісно, це, найшвидше, просто збіг обставин – поява такого інтерв’ю в унісон із самітом «нормандської четвірки». А, можливо, і не зовсім збіг. Бо позиція уряду Великобританії щодо російської агресії в Україні відчутно рішучіша за позиції деяких її партнерів. «Ми будемо продовжувати працювати з партнерами по ЄС задля чинення тиску на Росію за допомогою санкцій, поки вона не виконає свої зобов’язання за Мінськими угодами і не піде з Криму… Російська відверта агресія і дестабілізація України – один із найбільших викликів безпеці в Європі з кінця «холодної війни»… Ми продовжуватимемо допомагати модернізації Збройних Сил України», – так заявив Хаммонд минулого місяця, перед цим закликавши Росію припинити постачання зброї бойовикам на Донбасі та вивести з України свої війська. Що ж, у Лондоні, мабуть, значно краще, ніж у деяких інших столицях держав ЄС пам’ятають, чим закінчувалися в минулому намагання умиротворити агресорів…
Читати далі Абсурдність і реакційність політики «умиротворення»

«Сегодня старый спор между ВКЛ и Московским царством приобретает новые черты»

0827_merkeput
О планах разделения Украины между Россией и ЕС, выгоде для Беларуси от кризиса и возможности возрождения ВКЛ рассуждает политолог Юрий Романенко.

Справка Еврорадио: Юрий Романенко — политолог. С февраля по ноябрь 2004 года — спичрайтер премьер-министра Виктора Януковича, аналитик Института европейской интеграции и развития, с декабря 2004-го по май 2006 года — заместитель директора Института глобальных стратегий, сейчас — директор киевского Центра политического анализа “Стратагема”, шеф-редактор аналитического портала “Хвиля”. Принимал участие практически во всех избирательных кампаниях с 1998 года. Инициатор акции протеста “Достали!” в декабре 2008 года, которая стала первой демонстрацией мобилизационных возможностях соцсетей в Украине. Сфера экспертной деятельности: Украина, международная политика, украинско-российские отношения, информационные войны, избирательные кампании.

Еврорадио: Сделайте, пожалуйста, политический анализ того, что происходит сегодня в Украине.

Юрий Романенко: Начну с того, о чём сейчас много говорят: вероятность широкомасштабного вторжения российских войск в Украину. На мой взгляд, оно не реально. Во-первых, все прекрасно понимают, что Россия и так уже ведёт наступление на Донбассе, потому что местных боевиков банально “выбили” за эти четыре месяца. И наши военные открыто говорят, что там преимущественно воюют россияне. Так что, мы уже имеем военное вторжение — Россия ежедневно туда загоняет десятки танков, БТР и солдат, и там реально идёт война. Но для того, чтобы развернуть полномасштабное вторжение, у России нет ни средств, ни такого количества армии.

Ведь если бы она хотела оккупировать половину Украины, то ей бы для этого потребовалось не менее нескольких сотен тысяч человек армии и полицейских сил. А боеспособная армия России составляет по оценкам экспертов от 50 до 100 тысяч человек. И поэтому России проще уничтожать инфраструктуру Донбасса, чтобы создать тяжёлую экономическую ситуацию в Украине. Когда 2 миллиона человек из того региона начнут “расползаться” по стране и создавать излишнее напряжение в другие регионах Украины, то будет создаваться социальная база для того, чтобы раскачивать политическую ситуацию. Тем более, что есть объективные обстоятельства, которые способствуют этому. Плюс, большие ошибки власти, которая не желает меняться и хочет жить по-старому. Это также усиливает радикализацию в обществе и способствует тому, что поздней осенью — зимой Украина может войти в новый этап революции, которая, собственно говоря, и не заканчивалось. Произойдёт дестабилизация, которая приведёт к серьёзным проблемам и ставка Путина может сработать.
Читати далі «Сегодня старый спор между ВКЛ и Московским царством приобретает новые черты»

«Життя після Путіна»

0731_putinmerkel_tel

Йому насправді лишилося недовго, і треба на повну силу замислитися над проектом “Життя після Путіна”.

Пані Меркель внадцяте дзвонить до Путіна з проханням. Вона просить його вплинути на терористів. Тим самим вона вже наче й непрямо визнає та підтверджує загальновідомий сучасному світові факт: її телефонний співрозмовник сам і є головним терористом. Інакше навіщо б його внадцяте просити про одне й те ж? Хто ще здатний вплинути на терористів, як не їхній верховний, хоч і неформальний, головнокомандувач? Тому пані Меркель дзвонить і дзвонить. І схоже на те, що, на жаль, дзвонитиме ще.

Тим часом особисто мені значно ефективнішою здається прямо протилежна лінія поведінки – ніяких дзвінків. Припинити це безглузде спілкування. Різко обірвати ці розмови, що тривають ось уже п´ять місяців і призводять лише до подальшої ескалації. Хай друзяка Владімір нарешті відчує цю порожнечу – полковнику ніхто не пише. Тобто до нього вже ніхто не дзвонить. Він поганий, з ним не дружать. Його ні про що не просять. Хай він відчує ізольованість і вакуум, абсолютні й тотальні, звідусіль і зусібіч. Ну, може, за винятком венесуельського чи болівійського напрямків, але насолоди міжлюдського спілкування вони, ці продажні схиблені латиноси, йому не врятують.
Читати далі «Життя після Путіна»

«Новий пакт Ріббентропа-Молотова»?

0627put-mer
Чим є пропозиція Меркель залучити Медведчука до переговорів між Росією, Україною та ОБСЄ: технічним кроком чи прощанням з європейським майбутнім Києва

«Новим пактом Ріббентропа-Молотова» вже охрестила українська преса пропозицію канцлера Німеччини Анґели Меркель призначити посередником у переговорах з метою залагодження ситуації на сході України кума президента Росії Віктора Медведчука.

Частина експертів побоюється, що російсько-німецьке порозуміння поховає європейське майбутнє України.
Читати далі «Новий пакт Ріббентропа-Молотова»?