Архів позначки: меценат

Алчевські: погляд через роки

160124_Alchevskyi_O
Алчевський Олексій Кирилович (1835, Суми — 1901, Санкт-Петербург) — український промисловець, банкір, громадський діяч, меценат. Чоловік Христини Данилівни Алчевської, батько Григорія, Івана та Христини Алчевських.

Українець не може бути багатим, він має бути бідним, гнаним і голодним — цей стереотип живий донині. Тож і вітчизняну історію ми нерідко (навіть мимоволі) поціновуємо саме під цим ракурсом: хворий, знедолений — наш; а багач — це поляк, єврей, німець чи росіянин. Українці мають бути бідними, але чесними!

Тим часом значно складніше бути багатим, але чесним. І такі люди в історії України не поодинокі. Ба більше, йдеться про цілі їхні сім’ї, роди, династії. Зі своїми злетами та трагедіями, зумовленими як приватними обставинами, так і суспільно-історичними обставинами, які не надто голубили українську націю.

РОДИНА

Сумчанин Олексій Алчевський (1835 — 1901) розпочав свій бізнес 1860 року відкриттям у Харкові бакалійної крамниці. Згодом він заснував у Харкові Торговий, Земельний, Іпотечний банки, очолював Біржовий комітет та власний Торговий дім. У Донбасі Алчевський заснував Олексіївське гірничопромислове товариство, Донецько-Юріївське металургійне товариство та Донецько-Юріївський металургійний завод (нині — Алчевський металургійний комбінат), а також заснував місто Алчевськ. Він був одним із лідерів Харківської громади, постійно (а не час від часу, як деякі його сучасники) фінансував недільні та сільські школи, Харківську школу глухонімих, Благодійне товариство, сирітські притулки й богадільні.

Читати далі Алчевські: погляд через роки

2015_7 – 10 березня

7 березня відбулося:

***
150307_josip-broz-tito
70 років тому (1945) був сформований Тимчасовий народний уряд Демократичної Федеративної Республіки Югославія на чолі з Йосипом Броз Тіто.

150307_Flag_of_SFR_Yugoslavia

150307_Emblem_of_SFR_Yugoslavia
***

***
150307_centre
55 років тому (1960) були зараховані перші слухачі в Центр підготовки космонавтів, створений рішенням Головнокомандувача ВВС СРСР маршала авіації К. Вершиніна (тепер – Російський державний науково-дослідний центр підготовки космонавтів ім. Ю. Гагаріна).
***
Читати далі 2015_7 – 10 березня

Іван Михайлович Скоропадський – український меценат, громадський та культурно-освітній діяч

150210_I_Skoropadskyi
11 лютого виповнюється 210 років від дня народження Івана Михайловича Скоропадського (1805–1887), українського мецената, громадського та культурно-освітнього діяча

Іван Скоропадський народився 30 січня (11 лютого за новим стилем) 1805 року в селі Дунаєць Глухівського повіту Чернігівської губернії у родині секунд-майора Михайла Скоропадського та Пульхерії Маркевич.

Іван Михайлович отримав досить ґрунтовну домашню освіту, знав кілька європейських мов, добре володів українською. У молоді роки взірцем для Скоропадського став його двоюрідний брат Микола Маркевич, згодом відомий український історик, письменник, “найінтелігентніший українець ХХ століття”. У двадцятирічному віці Іван вступив на військову службу юнкером Сіверського кінно-єгерського полку. Через два роки його перевели до Нарвського гусарського полку. Але військова кар’єра не влаштовувала Скоропадського – 3 грудня 1832 року він залишив військо і вступив на цивільну службу чиновником у канцелярію Конотопського предводителя дворянства. 4 грудня 1838 року він був звільнений звідти у чині губернського секретаря. Два терміни (1844-1850 рр.) обирався предводителем дворянства Прилуцького повіту. В 1830 році Скоропадський одружився з Єлизаветою Петрівною Тарновською; мав з нею трьох дітей – сина Петра та дочок Єлизавету і Наталію. У спадок від батьків Іван Михайлович отримав великий наділ землі з хутірцем на берегах степової річечки Тростянець, притоку Лисогору.
Читати далі Іван Михайлович Скоропадський – український меценат, громадський та культурно-освітній діяч

2014_11 – 13 грудня

11 грудня відбулося:

***
1211_Symyrenko_Platon
155 років тому (1859) відомий український підприємець-цукрозаводчик і меценат Платон Федорович Симиренко повідомив Шевченка, що послав листи до свого представника у Москві С.Д. Пурлевського, у яких просив того вислати поетові 1100 карбованців на видання «Кобзаря». Книжка побачила світ у січні 1860 року. На титульній сторінці «Кобзаря» 1860 зазначено: «Коштом Платона Семеренка» (за що, до речі, Платон Семеренко дуже образився на Тараса Григоровича). Вперше «Кобзар» було видано у 1840 році у Петербурзі і до нього ввійшло лише вісім творів.
1211_kobzar-shevchenko
***

***
95 років тому (1919) до Полтави вступили частини Червоної армії.
***

***
90 років тому (1924) делегація представників української автокефальної церкви (митрополит України і архімандрит Київський В. Липківський, заступник голови Всеукраїнської церковної ради Хомичевський, проповідник-професор Чеховський, архієпископ Волинський Орлик і архієпископ Чернігівський Павловський) передала до НКВС УСРР петицію від імені церкви про відсутність її зв’язків з петлюрівською еміграцією й підтримку радянської влади. Петиція містила клопотання про затвердження статуту УАПЦ і підпорядкування їй усіх православних церковних об’єднань, що існували в Україні.
***
Читати далі 2014_11 – 13 грудня