Архів позначки: Москва

В глухому куті: Тиск з усіх сторін, Небезневинний Захід і Жодного «Плану Б»

150904_ass

Зростання напруженості внаслідок спротиву окремих політсил реформі Конституції може коштувати Києву підтримки Заходу. Утім, тиснути на Україну за умови бездіяльності Москви теж нерозумно, вважають німецькі експерти.

Парламентське голосування за президентський проект змін до української Конституції щодо децентралізації продемонструвало, наскільки далекою від безхмарності є перспектива остаточного затвердження цих змін у другому читанні. Криваві сутички під стінами Верховної Ради, внаслідок яких загинули троє бійців Нацгвардії, взаємні обвинувачення влади та ультраправих політсил у провині в трагедії та, зрештою, заява лідера Радикальної партії Олега Ляшка про вихід із владної коаліції вказують на новий рівень внутрішньополітичної напруженості у країні.

На кону – відносини Києва з Заходом

При цьому на кону стоїть чимало, адже запровадження конституційної реформи належить до зобов’язань, взятих на себе Києвом у рамках мінських домовленостей. На затвердженні реформи Основного закону України саме в президентському варіанті вже неодноразово і недвозначно наполягав Захід, зокрема і Берлін. У цьому процесі він вітав кожен крок у заданому напрямі і нагадував також і українській владі про необхідність виконання Мінська-2. При цьому акцент у заявах і коментарях із західних столиць завжди ставився саме на пункті гарантування особливого статусу контрольованим проросійськими сепаратистами районів Донбасу, нагадує в розмові з DW експертка з питань Східної Європи берлінського Фонду “Наука і політика” С’юзен Стюарт. Тобто саме того пункту президентського законопроекту, з яким радикально не погоджується не лише позапарламентська опозиція ультраправого штибу, але й низка парламентських фракцій. Окрім Радикальної партії, до них належать “Батьківщина”, а також більшість депутатів фракції партії “Самопоміч”.
Читати далі В глухому куті: Тиск з усіх сторін, Небезневинний Захід і Жодного «Плану Б»

Балто-Чорноморське Міжмор’я: між проектом та реальністю

150819_BBSU_2

Фрагмент інтерв’ю новообраного президента Польщі Анджея Дуди Польській пресовій агенції (PAP), яке було опубліковано 5 серпня 2015 р., де він стверджував, що Польща повинна «провадити активну політику в Центрально-Східній Європі» і що «я є прихильником посилення співпраці держав цього регіону – від Балтійського моря до Чорного моря. Вони мають спільний досвід другої половини ХХ століття і часто спільні проблеми сьогодні. Я думаю тут не лише про справи безпеки, але й про економічну ситуацію», викликав в українських ЗМІ ефект «міні-сенсації».

Втім, людей які хоча б поверхово знайомі з польською політикою він не повинен був би здивувати. Адже передвиборча кампанія Дуди багато в чому базувалася на використанні невдоволення значної частини польського суспільства дотеперішньою зовнішньополітичною лінією колишніх керівників Польщі і чільних представників партії «Громадянська платформа» Дональда Туска та Броніслава Коморовського, яка від початку епохи правління цієї партії в Польщі була спрямована на стабілізацію та поліпшення стосунків з Брюсселем (фактично – Берліном) та Москвою (нагадаю, попередники Туска та Коморовського, лідери партії «Право і справедливість», брати Качиньські – вели різко конфронтаційну політику на німецькому та російському напрямку).
Читати далі Балто-Чорноморське Міжмор’я: між проектом та реальністю

Кому писати? Тим 85%, що за війну?

150812_no-letters

Чому ми не пишемо листи до Москви?

…Московська волонтерка Варя привезла до Києва листи москвичів, головним чином дітей. Намагалася зібрати листи у відповідь. А її не підтримали. Не те щоб узагалі всі відмовилися писати москвичам, але «менше, ніж хотілося б». Судячи з усього, одиниці. «Марно все. Уже всі, хто міг, усе зрозуміли, а інших і чіпати марно», – цитує когось із «наших» з Майдану Варя.

Зрозуміло, чому пишуть із Москви. Їм це потрібно. Щоб відчути, що не самотні. Щоб було кому прошепотіти, озираючись: «Я проти».

А нам це навіщо?

Пам’ятаємо, у березні минулого року, після того, що Путін зробив з Кримом, кожен знайшов своїх старих друзів у Москві, Росії. Кожен дзвонив, писав, запитував: «Що ви робите?» І наразився на холодне: «Змиріться, ми вас рятуємо від фашистів».

І нам не забути цей сором.

Про що писати тепер москвичам, думками про що обмінюватися?
Читати далі Кому писати? Тим 85%, що за війну?

2015_23 – 24 травня

23 травня

150523_Eritrea_flag
Національне свято Держави Еритрея – День Незалежності (1993). У 1993 році Еритрея (автономний район) відділилася від Ефіопії і стала самостійною державою.
150523_Eritrea
150523_Eritrea_money

23 травня відбулося:

***
90 років тому (1925) було відкрито повітряну лінію Одеса – Москва через Харків і Катеринослав (Дніпропетровськ).
***

***
20 років тому (23 – 27 травня 1995)  у Львівській області, на Яворівському полігоні у рамках програми «Партнерство заради миру» проходили перші спільні українсько-американські миротворчі навчання «Щит миру-95». На навчаннях були присутні міністри оборони України і США (В. Шмаров і В. Перрі), начальник Об’єднаного командування начальників штабів НАТО (Дж. Шалікашвілі).
***
Читати далі 2015_23 – 24 травня

У мілітаристському угарі

Victory Day parade in Moscow's Red Square

Для проведення параду перемоги в Москві російська влада за ціною не постояла. У прямому й переносному сенсі. Цілком очевидно, що найбільший за кількістю учасників і військової техніки парад влетів бюджету країни в серйозну копієчку. Майже 1 годину і 20 хвилин тривало це мілітарне дійство.

Такого не могли собі дозволити навіть у СРСР при всій любові дорогого Леоніда Ілліча до орденів, медалей та інших незаслужених ним брязкалець. Участь його у війні, якщо не рахувати вибитих зубів від артилерійського обстрілу під час рідкісних відвідувань так званої Малої землі, в основному проходила в штабах, при яких розміщувалися політвідділи. Про це писав генерал Петро Григоренко у своїй книзі «В подполье можно встретить только крыс». Проте з формальної точки зору Брежнєв був учасником війни, і звання генерал-майора отримав у листопаді 1944 року, за іншими даними, у травні 1945 року. До того ж крокував на Красній площі на справжньому параді Перемоги 24 червня 1945 року. Однак за часів Брежнєва та радянських вождів, що послідували за ним, паради на Красній площі тривали зазвичай 40 хвилин. У роковини з історичної масовкою — близько години. Додаткові 20 хвилин не випадкові й багато чого пояснюють.
Читати далі У мілітаристському угарі

«А тут усе відбувається дуже швидко і в неправильному напрямку…»

150306_ukrlit

В Росії знищують останній острівець «українського світу»

Єдина в Росії бібліотека української літератури з 1 березня перетворюється на звичайну районну. Що буде з книжками і людьми, які збирали їх десятиліттями, – невідомо.

На тлі воєнного конфлікту на Донбасі і мітингів “Антимайдану” у російській столиці важко повірити в те, що в Москві на Трифонівській вулиці до цих пір працює українська бібліотека, в якій зберігається безліч старовинних і сучасних книжок українською мовою. Раз на місяць поціновувачі українських пісень збираються за чашкою чаю, співають і слухають старі платівки, які ставлять на програвач “Концертный-3” радянського виробництва. На засідання клубу “Пісенні вечорниці” приходять в основному літні люди, причому не лише етнічні українці. “У нашому клубі між росіянами і українцями немає ворожнечі”, – підкреслює заступник директора бібліотеки Віталій Крикуненко.
Читати далі «А тут усе відбувається дуже швидко і в неправильному напрямку…»