Архів позначки: Михайло Грушевський

СТОРІЧЧЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОНГРЕСУ


19 квітня, сто років тому, в Києві розпочав роботу Всеукраїнський національний конгрес – перший представницький форум українського руху. Конгрес став однією з переломних подій Української революції, оскільки підтримав гасла національно-територіальної автономії України та легітимізував Центральну Раду як всеукраїнський парламент.

У центрі інформаційної кампанії Українського інституту національної пам’яті– 11 видатних постатей Української революції 1917-21 років, які творили українську державність сто років тому: Володимир Винниченко, Михайло Грушевський, Софія Русова, Євген Коновалець, Микола Міхновський, Симон Петлюра та інші.

Ідея Українського національного з’їзду, як його в той час називали, вдало вписалася в тодішні політичні реалії: стрімке розгортання українського визвольного руху та необхідність заміни культурно-просвітницьких гасел гаслами державної автономії.
Читати далі СТОРІЧЧЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОНГРЕСУ

Революція 1917-го: «дві в одній» або Хто й навіщо скидав самодержавство


Демонстрація на розі вулиці Хрещатик і Бібіковського бульвару в Києві. Березень 1917 р.

Загальноприйнятим є твердження, що повалення самодержавства в Російській імперії у 1917 році було актом суто всеросійської революції, а власне українська революція розпочалася дещо пізніше.

Однак ось який документ був опублікований у Петрограді того ж дня — 15 березня за григоріанським календарем, або 2 березня за «старим стилем», тобто за календарем юліанським, коли імператор Ніколай ІІ підписав зречення від престолу:

«У визвольній боротьбі останніх днів велику ролю відіграв і український демос в особі українського жовнірства тих полків, що прилучилися до повстання… Ряди війська, яке боролося за свободу разом з широкими демократичними масами Петрограда, в значній мірі складалися з синів українського громадянства й робітництва, з представників демократичних верств української нації… Гасло демократичної республіки, виставлене російською демократією, забезпечує громадянські права кожної окремої людини. В боротьбі за сі права ми зичимо російській демократії всякого успіху. Але українська демократія, українські маси потрібують забезпечення не лише своїх загальногромадянських прав, але й своїх окремих прав національних, тих прав, які російський нарід має вже віддавна. З цим гаслом національного визволення й повинні виступити українські маси в Петрограді. Найповнішим висловом ідеї національного визволення є національно-державна самостійність, і лише створення власного суверенного державного організму може забезпечити якнайширший культурний розвиток українського народу. В світлі сього ідеалу, як найближчий етап до нього, як практичне завдання сьогоднішнього дня, українська маса в Петрограді повинна виставити, вкупі з демократією інших народів Росії, льозунг перебудови Російської держави на федеративну демократичну республіку, з якнайширшими правами окремих націй і спеціяльно з якнайширшою національною територіяльною автономією України».
Читати далі Революція 1917-го: «дві в одній» або Хто й навіщо скидав самодержавство

Десять міфів про Українську революцію

Інститут національної пам’яті зібрав спростування десятьох історичних міфів про події Української революції 1917-1921 років.

Міф 1. “Жовтнева соціалістична революція” – основоположна подія російської, радянської та світової історії.

Спростування. Захопленню влади у жовтні-листопаді 1917 року більшовики не надавали особливого історичного значення.

Картина: Ленін виступає у Смольному в жовтні 1917 року

Володимир Ленін називав його збройним переворотом, одним із епізодів майбутньої “світової революції”. Для сучасників воно було подібним до невдалого Корніловського заколоту вересня 1917-го. Ніякого “переростання” із “буржуазної” до “соціалістичної” фази загального революційного процесу вони не бачили.

Лише за десять років після цього події отримали назву “Велика Жовтнева соціалістична революція”.
Читати далі Десять міфів про Українську революцію

2014_6 – 10 грудня

6 грудня

1206_ukr_army
День Збройних сил України. Відзначається в Україні згідно з Постановою Верховної Ради № 3528-ХІІ від 19 жовтня 1993 року, щорічно в цей день.

1206_Finland1
Національне свято Фінляндської РеспублікиДень незалежності. Цього дня у 1917 році фінський парламент проголосив незалежність Фінляндії, яка з 1809 року входила до складу Російської імперії.

1206_Finland2  1206_Finland3
Читати далі 2014_6 – 10 грудня

2014_21 – 25 листопада

21 листопада

1121_evromaidan
День Гідності та Свободи. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 872 від 13 листопада 2014 року. Саме 21 листопада минулого року розпочались перші протести української громадськості у відповідь на рішення Уряду про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

21 листопада відбулося:

***
250 років тому (1764) указом російської імператриці Катерини ІІ в Україні було остаточно ліквідовано гетьманство. Лівобережна Україна підпорядковувалася Малоросійській колегії, що отримала назву «Другої». Колегія складалася з 4 російських офіцерів і 4 представників козацької старшини на чолі з П.О. Румянцевим. Відновлена колегія послідовно викорінювала залишки автономії й самоуправління в Україні. У 1775 році вона відмінила поділ Малоросії на полки, а 1783 самі козацькі полки було перетворено на регулярні частини російської армії. На основі лівобережних та південних українських земель були утворені Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва, підпорядковані безпосередньо урядові в Петербурзі. Згодом до них приєдналися Харківське й Катеринославське намісництва.

Так було покінчено з автономією Лівобережної України. Малоросійську колегію було ліквідовано царським указом у 1786 році, оскільки на Україну поширили систему губернського управління Російської держави. В лютому 1764 року, за вісім місяців до скасування гетьманства, Катерина ІІ писала у таємній записці князю Олександру Вяземському з нагоди його призначення на посаду генерал-прокурора Сенату: «Малая Россия, Лифляндия и Финляндия – суть провинции, которые правятся конфирмованными им привилегиями: нарушить оные все вдруг весьма непристояно б было, однакож и называть их чужестранными, и обходиться с ними на таком же основании есть больше, нежели ошибка, а можно назвать с достоверностию глупостию. Сии провинции, также и Смоленскую, надлежит легчайшими способами привести к тому, чтоб они обрусели и перестали бы глядеть как волки в лесу. Когда же в Малороссии гетмана не будет, то должно стараться, чтоб навек и имя гетманов исчезло».
***
Читати далі 2014_21 – 25 листопада