Архів позначки: Микола Скрипник

Скупа хроніка 1933-го: липень

З щоденника жителя с. Леб’яжого Печенізького (нині Чугуївського) району Харківської області Н.М. Білоуса:

9/VII
Уже начинают срезать колосья жита и готовить кушать. И уже осудили 3 души за колосья и дали по 6 лет и по 8 годов лишения прав с высылкой в далекие табора.
15/VII-33
Умерла Мамаша в 11 часов вечера на 68 году жизни умерла по случаю недоедания.
16/VII-33
Разрешено косить жито у кого спелое. Охраняют красноармейцы чтобы не срезали колосья а кого поймают так приводют в сельсовет.
22/VII-33 г.
Косовица началась частично молоть без довидки с/с не дают не колхозам не единоличникам.
27/VII-33 г.
Жнива начались полным ходом но дожди мешают а сельсовет индувалов гонит косить но как людям ехать когда люди голодные и не дают молоть и у многих отобрали ступы говорят вези хлебо-загот. тогда дадут смолоть 16 кгр на душу а я когда косил траву то ели лягушок, на вкус хорошие мясо белое и на вкус как рыба.
29/VII-33 г.
У нас на кирпичном заводе хлеба нету варют на завтрик жито а на обед борщ и жито с молоком и на ужин тоже жито. Словом кормит с/власть крестьян хуже нежели когда-то кормили люди свиней.
31/VII-33 г.
В совхозе 1й Индустриальный сего числа рабочим выдано хлеба по 100 гр. на день та варили борщ а в перет давали хлеба по 800 гр. а варили овес словом кормлют как свиней да лошадей.

http://golodomor.kharkov.ua/diary.php
*** Читати далі Скупа хроніка 1933-го: липень

90 років тому затвердили “харківський” правопис української мови

160409_pravopys-new

Ну, як уже пішла така гулянка з декомунізацією і деколонізацією, то варто б уже взятися і за новий український правопис. На жаль, це питання забуксувало ще з перших років Незалежності і буксує досі. Робляться лише окремі несміливі уточнення (реабілітація букви “ґ”) і вводяться якісь нові правила, але загальної реформи правопису не існує.

У квітні якраз минає 90 років з появи “Проєкту українського правопису”.

Микола Скрипник, на честь якого цей правопис назвали “скрипниківським”, писав: “Прощальні слова Ілліча були про те, щоб я свідомо перегинав і загострював у боротьбі з великодержавним російським шовінізмом українське національне питання“. І далі: “Невірно, неправдиво гадати, що треба чимсь обмежувати наше національне будівництво. Будувати національну культуру, це значить – давати нові сили, нові вартості українському народові”.

Читати далі 90 років тому затвердили “харківський” правопис української мови