Архів позначки: мир

Страх перед миром, що не наступив

151011_notwar

Не ми обирали цю війну, а вона нас. А ось мир обирати нам

Нам страшно від цих «мінських угод». Не будемо брехати, що не страшно.

Яка різниця, план це Мореля, Меркель, Олланда або Путіна. Він ламає ту усталену картину світу, яку ми вимучили в свій душі за два роки Майдану і війни. Навесні минулого року нам важко було собі уявити Україну без Донбасу. Сьогодні важко уявити з ним.

Нам би радіти, що на фронті перестали стріляти. Що неміцний, невигідний – але мир. А ми чи не сумуємо за війною – коли все було ясно і зрозуміло: ворог – це ворог, його треба вбити; друг – це той, з ким підеш у розвідку. Ми чіпляємося за війну, бо мир поліваріантний. Тому що війну обирали не ми, а вона нас. А мир маємо обирати ми.
Читати далі Страх перед миром, що не наступив

Абсурдність і реакційність політики «умиротворення»

151011_merkel-olland1

Не встиг у Парижі завершитися саміт «нормандської четвірки», як міністр закордонних справ Великобританії Філіп Хаммонд в інтерв’ю газеті Daily Telegraph попередив, що його держава може вийти з Євросоюзу, якщо той не зміниться, якщо не проведе «надійних, суттєвих і незворотних» реформ і якщо роль Британії в ЄС не зросте. І це, зазначив урядовець, зовсім не блеф.

Звісно, це, найшвидше, просто збіг обставин – поява такого інтерв’ю в унісон із самітом «нормандської четвірки». А, можливо, і не зовсім збіг. Бо позиція уряду Великобританії щодо російської агресії в Україні відчутно рішучіша за позиції деяких її партнерів. «Ми будемо продовжувати працювати з партнерами по ЄС задля чинення тиску на Росію за допомогою санкцій, поки вона не виконає свої зобов’язання за Мінськими угодами і не піде з Криму… Російська відверта агресія і дестабілізація України – один із найбільших викликів безпеці в Європі з кінця «холодної війни»… Ми продовжуватимемо допомагати модернізації Збройних Сил України», – так заявив Хаммонд минулого місяця, перед цим закликавши Росію припинити постачання зброї бойовикам на Донбасі та вивести з України свої війська. Що ж, у Лондоні, мабуть, значно краще, ніж у деяких інших столицях держав ЄС пам’ятають, чим закінчувалися в минулому намагання умиротворити агресорів…
Читати далі Абсурдність і реакційність політики «умиротворення»

Ватна втома. Як не потрапити на вулицю вбивць Майдану

151005_schodali1

Нам доведеться пройти і через це. Через реінкарнацію Кернеса. Через оплески Добкіну, який забажав мати вулицю імені «Беркута» – убивць Майдану. І, може так статися, через радість від поразки «поганого хлопця» Філатова і перемоги «хорошого хлопця» Вілкула. І витерпіти опік у нашій зраненій душі від тріумфу Ківалова, який запроторив до в’язниці лідера автомайдану.

Доведеться пройти через те кепське відчуття, коли «всі – погані, і нехай вони вирішують без мене, я в цьому паноптикумі участі не беру».

Суть великих випробувань в тому, що по-справжньому починаються вони тоді, коли смугу перешкод начебто пройдено, і ти вже – чемпіон. Не вогонь, не вода, не мідні труби випробовують нас на міцність, а відчуття безсилля від перемоги, що постійно вислизає. Від безпорадності лідерів і втоми героїв. Від спустошеності післявоєнним миром, який ти зовсім не таким уявляв.

151005_schodali2

Нам нікому крикнути: прийди і допоможи! Самим доведеться шукати менше зло, вибирати між героями і законом. Мучитися в моральних суперечках про війну, яка аморальна за своєю природою. І спостерігати, як у пробиті в обороні країни проломи суне потік біженців, що повертаються. Не тих, що покинули будинки в Донецьку, а тих, що, злякавшись революції, залишили високі пости в Києві. Вони повертаються, облаштовуються у партійних списках і кадрових резервах, обманюють детектори брехні і вдало воюють з люстрацією.
Читати далі Ватна втома. Як не потрапити на вулицю вбивць Майдану

Але «заморозити грамотно» теж треба уміти…

150607_zona1

В цілому Юрій Андрухович питання ставить абсолютно правильно. Дійсно, перемога ніяк не в насильницькому “поверненні” деенеру з еленером.

До речі, проміжну перемогу Україна здобула ще рік тому – коли більшість населення мала змогу визначитися, чи дорога їм Україна і яка Україна їм потрібна. Питання лише в закріпленні цієї перемоги…

“…Перемога, як ми знаємо, визначається досягненням цілі. Ціль у Путіна така, що його перемогою стане з допомогою «повернутих до складу України деенер-еленер» (а можливо, й узгоджених заради «крихкого миру» міжнародних ґарантій) заблокувати наш прозахідний курс до НАТО та ЄУ. Відповідно нашою перемогою стане протилежне – забезпечення цього курсу і якомога швидше просування ним.”
Читати далі Але «заморозити грамотно» теж треба уміти…

Меморандум колаборантів

zrada2
Пролобійований Вадимом Новинським «Меморандум миру і злагоди» потішив багатьох українських політиків, але найбільше, мабуть, Владіміра Путіна

Найперше, що українці мають зробити після обрання президента і проведення його інавгурації, це прийти під Верховну Раду, винести звідти акуратно всіх депутатів у кріслах, повантажити на машину, яка возить меблі, й відправити кудись подалі, бажано на якийсь склад, що його можна надійно замкнути і обгородити високим парканом із колючим дротом, по якому пустити струм. Коли не всіх, то майже всіх, принаймні тих, що проголосували за «Меморандум миру і злагоди».

Спитаєте: «Навіщо?» Ну хоч би задля того, щоб смерть тих, кого ми нині називаємо Небесною сотнею, хто скропив своєю кров’ю київський брук, хто поліг або ще вмирає в інших куточках України, не була марною. Щоб увесь цей жах, який коїться нині в країні, нарешті закінчився і мрії про щасливе майбутнє мали шанс стати реальністю. Читати далі Меморандум колаборантів