Архів позначки: Мюнхен

Мурашко. II. На каруселі, додому

Завершуємо розповідь про художника Олександра Мурашка в рамках мультимедійного циклового проекту “КАЛИНОВИЙ К@ТЯГ”

Після мистецького тріумфу в Мюнхені багато що Олександр Мурашко міг собі дозволити. У 1909 р. Київське художнє училище, підпорядковане Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв, запросило митця очолити одну з майстерень живопису. На жаль, у тому навчальному закладі й досі плекали казенні програми давно померлого класицизму, і навіть така енергійна особистість, як Олександр Олександрович, не розтермосила училище від мертвого сну. Наприкінці третього року викладання знаний маляр залишив солодку посаду, як суцільно вільний художник. Читати далі Мурашко. II. На каруселі, додому

Чи розіграє Путін «донбаський гамбіт» або Знову про кола історії

Не встигла з’явитися на шпальтах газети наша стаття «Чи допоможуть Україні ілюзії щодо «благородного Заходу»? або «Зачаровані кола» історії» («День» №129, 2018), як Україна знов опинилася на порозі чергового такого кола, яке матиме наслідком чергову руйнацію ілюзій, якщо не щось більше.

Отже: спеціальний представник США у справах України Курт Волкер дав інтерв’ю українській службі «Голосу Америки». У ньому він наголосив, що Україна опиниться у невигідній ситуації, якщо не подовжить дію закону про «особливий статус» Донбасу (зробити це слід у жовтні-листопаді). «Я розумію розчарування українських законодавців і суспільства. Вони робили такі необхідні кроки, як ухвалення цього закону про «особливий статус», та закону про «амністію». Натомість Росія не зробила нічого для завершення конфлікту та виведення військ, — заявив Волкер. — На сьогодні немає і «особливого статусу». Він запрацює тільки за тих умов, коли буде домовленість, коли Росія виведе війська та будуть проведені місцеві вибори». Читати далі Чи розіграє Путін «донбаський гамбіт» або Знову про кола історії

Мюнхен-1938: уроки для сьогодення

160209_mun

Знадобилася анексія Росією Криму і вторгнення на Донбас, щоб розуміння цілей Кремля на Заході стало бодай частково адекватним реаліям

Інформагенції повідомили, що чергова зустріч міністрів закордонних справ «нормандської четвірки» відбудеться 13 лютого в Мюнхені «на полях» міжнародної конференції з питань безпеки. Що ж, місце зустрічі символічне. Тут, на такій самій конференції 10 лютого 2007 року Володимир Путін виголосив програмну антиамериканську й антизахідну промову, яка тоді ж була сприйнята рядом політиків й аналітиків як початок нової «холодної війни». Проте більшість західних урядовців, парламентаріїв і журналістів сприйняла цю промову, в якій прямо було сказано про намір РФ проводити зовнішню політику, не зважаючи ні на кого і ні на що, лише як гучні слова. Через півтора роки Росія вдерлася до Грузії – але це знов-таки адекватно оцінила меншість західного політбомонду. Знадобилася анексія Росією Криму і вторгнення на Донбас, щоб розуміння цілей Кремля на Заході стало бодай частково адекватним реаліям. Але не повністю, бо досі відсутня беззастережна підтримка жертви російської агресії – України – і наявне бажання якомога швидше залагодити справи з Москвою.
Читати далі Мюнхен-1938: уроки для сьогодення

Боюся, доведеться стояти до кінця…

150213_hurtom

Боюся, доведеться стояти до кінця…

Чому боюся?

Років десять тому в Празі один місцевий історик сказав: Чехія за всю історію не виграла жодної війни. Проте, зберегла свою самобутність, свою державу, свою культуру…

Можливо, це особливість Чехії. А може бути, така специфіка всіх європейських воєн. У другу світову чимало країн, щоб зберегти людей та інфраструктуру, капітулювали перед Гітлером. У тому числі і Франція.

Її нинішній президент і земляк маршала Петена Франсуа Олланд, напевно, теж вважає, що нічого поганого не буде, якщо Україна піде на вельми невигідний мир з Путіним,  але який збереже життя. Адже кремлівський карлик поки що не пустив на нас всю потужність своєї армії, а так, лише чобітьми в сінях топчеться.

Проте ми знаємо: пусти російські чоботи на поріг,  а далі – випалене Подніпров’я, як помста за бунт  Мазепи, полчища Муравйова під Києвом, 1933 рік…  І не лише ми це знаємо, але і всі, хто мав щастя задихатися в обіймах імперських тиранів. Країна найбільших в світі пофігістів  Фінляндія в 1940 році поклала майже 2% населення, відчайдушно відбиваючи атаки Рад.

Чому? А тому, що одна справа – європейські війни, а інше – сарана…

Ми самі розуміємо, що нескінченна війна з Росією неможлива. Теорія невблаганна: у лобовому «розміні» людськими і технічними ресурсами  у країни, де запас цих ресурсів менший, – немає жодних шансів. Тому питання – де зупинитися, це наше питання.
Читати далі Боюся, доведеться стояти до кінця…

Про що би там не домовилися: нова конфронтація між Сходом і Заходом нікуди не зникне

150211_coldwar

Мюнхен цими вихідними міг стати синонімом поворотного моменту історії. Замість того він знову постає як політична трагедія, вважає Кристіан Триппе.

Чи є у Росії довгострокова стратегія? Чи російський президент діє радше спонтанно і ситуативно, аби наблизитися до своєї мети – повернути Росії статус наддержави? Цим питанням задаються дипломати й аналітики вже, щонайменше, впродовж року, відколи Володимир Путін здійснив анексію українського Криму і розв’язав гібридну війну на Донбасі, підриваючи таким чином базові принципи європейського правопорядку.
Читати далі Про що би там не домовилися: нова конфронтація між Сходом і Заходом нікуди не зникне