Архів позначки: націоналізм

Караванський. Фанат української мови з Одеси, якого 31 рік тримали за ґратами

161120_s_karavanskyi1

Він відмовився доносити – його посадили. За ґратами він записав розповіді свідків розстрілу польських офіцерів у Катині й почав створювати Словник рим української мови. Своє довголіття пояснює тим, що від тривалих голодувань, коли «вже лишалися шкіра і кістки, у нього наростало нове тіло». Святослав Караванський є найстаршим серед правозахисників Гельсінської групи і мовознавців, які обрали об’єктом дослідження українську мову. Він пише блоги, у яких застерігає світ.

Мовознавець Святослав Караванський зростав у російськомовній Одесі. Однак, слухаючи своїх батьків, Караванський рано зрозумів, що рідною їхньою мовою була українська. У хвилини нервового напруження батьки вживали українські вислови, за що сусіди часом називали їх «петлюрівцями».

«Очевидно, попервах батьки воліли спілкуватись українською. І згодом, уже у 20-ті роки, батько не раз говорив до мами по-українськи, та й у розмовах з іншими закидав українські слова. І все ж моєю рідною мовою треба вважати російську – з поправкою на «гекання» та ряд українізмів. Змалку я чув українські приказки, пісні, жарти – переважно від матері. А ще – в таких «російських» родинах, як-от наша, були незмінно присутні українські книжки, зокрема «Кобзар» Шевченка», – розповів Караванський в інтерв’ю поетесі Люцині Хворост.
Читати далі Караванський. Фанат української мови з Одеси, якого 31 рік тримали за ґратами

Бандера та Пiлсудський: подвійний портрет в інтер’єрі сьогодення

160714_Bandera-Pilsudski

Дивна річ: у Польщі, де наразі вся повнота влади належить націоналістичній (якщо точніше, то поміркованій консервативно-націоналістичній) партії «Право і справедливість» (ПіС), розгорнулася масштабна кампанія проти українських націоналістів, а передусім — проти ОУН й особисто Степана Бандери, якого нещадно таврують як «терориста». Дійшло до намірів оголосити Волинську трагедію «геноцидом, учиненим проти поляків українськими націоналістами» й конкретно УПА.

Винесімо за дужки проблему «геноциду на Волині» — зазначимо тільки, що Рафаель Лемкін, автор і самого терміну, і відповідної теоретичної концепції, і міжнародних правових норм щодо геноциду, ніде й ніколи не називав криваві події на Волині геноцидом. Натомість «класичним випадком геноциду» він вважав Голодомор і пов’язані з ним винищення інтелігенції, знищення УАПЦ та руйнацію здобутків українізації. Лемкін визначав геноцид наступним чином: «Взагалі кажучи, геноцид не обов’язково означає негайне знищення нації, крім випадків, коли здійснюються масові вбивства всіх членів нації. Він, скоріше, означає скоординований план різних дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя національних груп, з метою їхнього знищення. Метою такого плану буде розпад політичних і соціальних інститутів, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного існування національних груп, а також знищення особистої безпеки, свободи, здоров’я, гідності та навіть життя осіб, що належать до таких груп».

Читати далі Бандера та Пiлсудський: подвійний портрет в інтер’єрі сьогодення

«Зближення між Росією та Німеччиною таки відбудеться у найближчому часі»?

160712_rashaprop

Інститут «Діалог цивілізацій» у Берліні заснував друг Путіна прихильник імперського націоналізму Росії Владімір Якунін

1 липня близький друг Путіна Владімір Якунін відкрив у Берліні дослідницький інститут «Діалог цивілізацій», що має стати головним центром пропаганди Кремля у Західній Європі, – пишуть німецькі ЗМІ. Чому німецька влада не тільки не виступила проти створення штаб-квартири світової мережі російських фабрик тролів, а навіть анґажувалася у її заснування у столиці Німеччини?

Екс-президент російського монополіста «Російські залізниці», прихильник ультраправих поглядів з найближчого оточення Путіна Владімір Якунін вже віддавна просуває «ортодоксальну державну ідеологію та імперський російський націоналізм», передрікаючи водночас швидкий занепад Західної цивілізації, – підкреслює автор публікації у німецькому виданні «Frankfurter Allgemeine Zeitung». Створення інституту пропаганди Росії у Берліні є надважливим, адже мова іде про реалізацію завдання Кремля, – звертає увагу німецький журналіст.

Читати далі «Зближення між Росією та Німеччиною таки відбудеться у найближчому часі»?

Націоналізм у РФ буває не тільки російським…

151112_ruskimir1

Послаблення Росії тягне за собою сплеск національної свідомості уярмлених імперією народів

На тлі інформаційного потоку,  який українські ЗМІ щедро вивалюють на голови власної аудиторії, серед резонансів щодо війни на Донбасі та конфлікту в Сирії, поряд з гучними арештами та судовими слуханнями, якось у затінку часто залишаються події, які несуть у собі, без перебільшення, вибуховий потенціал, що запросто може проявитися вже у найближчій історичній перспективі.

151112_ruskimir2
Багато вже сказано про те, як 4 листопада Росія відзначала «день єднання». Таке собі свято, від першої до останньої літери вигадане російською владою, щоб наявно продемонструвати єдність усіх народів РФ у любові до самої РФ та, звісно ж, до російської влади. Власне, оглядати це дійство немає сенсу, адже пропагандистський арсенал був нудним та знайомим: масштабні масовки у складі безсловесних бюджетників, однакові транспаранти з однаковими лозунгами, свари довкола роздачі «намітингованих» рублів та заздалегідь проплачені  концерти «для народу». Щоправда, цьогоріч були деякі новації, вочевидь, у пошуку бодай якогось різноманіття на цьому сірому тлі. Хоча ці спроби й самі були сірого кольору із коричневим відтінком, на кшталт вигуків «кто не прыгает – тот хач!» та лозунгів на зразок  «Россия для русских!». І т.д.
Читати далі Націоналізм у РФ буває не тільки російським…

Біля витоків ОУН

150926_uvo-oun1

Карколомна доля українського лицарського ордену

Сьогодні на абревіатуру «УВО» блискавично здатні відреагувати, мабуть, лише деякі історики й найбільш заповзяті студенти. А між тим ідеться про організацію, яка відіграла величезну роль в історії всієї України. Та чи змогла б, власне, нинішня Українська держава — за всіх своїх недоліків — бути здатною на антиавторитарну й антиколоніальну революцію, на збройний опір російській агресії, якби не ця організація та започатковані нею традиції безкомпромісної боротьби? Радше нинішня Україна нагадувала б Білорусь і мала б на чолі місцевого «бацьку»… Разом із тим однозначно оцінити все пов’язане з цією організацією неможливо — адже її методи виходили за межі, припустимі у поважному міжнародному товаристві. Утім, у ті часи методи ці — й у Європі, й за її межами — не являли собою щось виняткове. Ба більше: а чи було тодішнє міжнародне співтовариство поважним?

Ідеться про Українську військову організацію (скорочено УВО), яку було конституйовано на з’їзді українців-військовиків у Празі 30 серпня 1920 року.
Читати далі Біля витоків ОУН

«…справжній націоналіст найкраще розуміє, що треба поважати інші націоналізми»

150916_O_Paliy
Олександр Палій: Кожна партія є змовою проти нації

У той самий час, коли ми з істориком Олександром Палієм говоримо про український націоналізм, лідери найбільшої української націоналістичної партії “Свобода” дають покази у Генпрокуратурі. Та що й казати…  Партія, яка свого часу стрімко увірвалась на політичну арену, на сьогодні – чи не головна антигероїня громадської думки. Який він – український націоналізм? Чи завершується його етап із політичною історією “Свободи”, чи все лише починається? Якщо так, то з якою партією? Ці запитання ми поставили Олександру Палію, одному з найпопулярніших українських істориків, який себе, власне, так і позиціонує – як націоналіст.

“СВОБОДА” ЗРОБИЛА ШОУ З КРИВАВИМ ПОЧАТКОМ

– Олександре, чи можемо ми, з огляду на історію з гранатою та участь у ній “Свободи”, казати, що український націоналізм і українські націоналістичні рухи виходять на якийсь новий етап?

– Треба сказати, що в нормальних країнах всі – націоналісти. От у Британії є британський уряд, а в ньому і ліберали, і консерватори, і лейбористи, всі вони – британські націоналісти. Є Уряд ЇЇ Величності, і є Опозиція ЇЇ Величності. Тому це нормально. Слово “націоналіст” у нас розуміли неправильно. Згідно з традиційними європейськими визначеннями, націоналіст – це людина, яка любить свою країну.
Читати далі «…справжній націоналіст найкраще розуміє, що треба поважати інші націоналізми»

«…Дальше-то что? Где брать новые резервы всенародной ненависти?»

150224_kolorad1
Тупик тупых

Пора начинать писать стихи, чтобы от нынешней страны хоть что-то осталось

На первую акцию движения «Антимайдан», по данным московской полиции, пришло 35 тысяч человек, организаторы завили о 100 тысячах

…И тут мы сталкиваемся, товарищи, с удивительной вещью: пропагандистский ресурс исчерпан, а дальше ехать некуда. Как и было сказано, власть нуждается в новой внешней экспансии, лучше бы ядерной, лучше бы с настоящей войной в Европе, а не где-то в Казахстане. Потому что бесконечно накачивать народ ненавистью к Украине нельзя: опять не рассчитали, кинули в бой самые сильные средства, превысили планку, сорвались на фальцет, и сейчас резервы брать неоткуда. Потому что пропаганда наша экстенсивна, как экономика: живет за счет ресурсов.

Главным экстенсивным ресурсом всякой идеологии являются враги: за счет ненависти к ним можно какое-то время держаться. Но с Украиной затишье — по крайней мере временное, — а внутренним врагам не дают даже проявиться, загоняют в издевательское Марьино. Навального можно арестовывать бесконечно, но это уже смешно. Новых лидеров у протеста пока не появилось — они, конечно, зреют где-то в провинции, где и с работой, и с едой все гораздо хуже, чем в Москве. Но с этими лидерами и разговор будет другой —  это вам не белоленточная интеллигенция, они хождениями и кричалками не ограничатся. Их пока не видно — и не будет видно до последнего времени, потому что цель у них — не мирный протест, не плавные перемены, не возвращение в Европу, а вот то самое, что было в семнадцатом году: «Которые тут временные? Слазь».
Читати далі «…Дальше-то что? Где брать новые резервы всенародной ненависти?»

Андрій Окара: «Но теперь после всего, что случилось, вопросы о двух языках и федерализации Украины сняты с повестки дня навсегда» (чат на сайті «Главред», ч.2)

1223_donbabve
(закінчення, початок див. http://schozavtra.in.ua/2014/12/23/andrij-okara-moya-pozytsiya-spryamovana-na-ob-jektyvnyj-nezaanhazhovanyj-analiz-toho-scho-ya-bachu-i-pro-scho-znayu-chat-na-sajti-hlavred-ch-1/)


Vopros: Учитывая стремительное падение цен на нефть, происходящее с курсом рубля и действие введенных санкций, как считаете, что может ждать Россию в дальнейшем, если такие тенденции сохранятся?

Андрей Окара: Думаю, что российскую экономику может ждать системный кризис. А ситуация сейчас будет такая, как у Советского Союза перед его развалом. Чем ниже цена на нефть, тем больше падает рейтинг российской власти, тем ниже уровень ее легитимности. А дальше, если цены на нефть совсем-совсем упадут, то будут смута и хаос.
Читати далі Андрій Окара: «Но теперь после всего, что случилось, вопросы о двух языках и федерализации Украины сняты с повестки дня навсегда» (чат на сайті «Главред», ч.2)

Tertium non datur (ч.2). Помірна поліетнічність населення України ще не означає, що 70% мають притьмом знепритомніти, втратити національну пам’ять…

1202_patria-kovbasa

(продовження, початок див. http://schozavtra.in.ua/2014/12/01/tertium-non-datur-hto-ne-maje-snahy-vypysaty-vlasnu-istoriyu-vyvchatyme-chuzhu-ch-1/ )

***
Але повернімося до концепту космополітизму і збагнімо, що він так само, як патріотизм (і здебільшого саме як антонім й антитеза останнього), широко і різнояко представлений у світовій літературі та європейському мистецтві. Задовго до Сталіна представлений! Почати б з образу вічного блукальця й безпритульника Агасфера (польською мовою він так і зветься – Tulacz, – безпритульний, той, хто позбавлений свого). Цей образ став фольклорним у європейській літературі, описати його в цих полемічних міркуваннях – годі. Натомість варто згадати, з якої першопричини все почалося, чому Христос прокляв Агасфера на вічне валандання світом: не соромтеся, панове, – кажіть, ви ж знаєте!

А першопричина – в духовній глухоті й душевній черствості, байдужості. Не допоміг цей підпарканний «осмислювач глобальних проблем» одному конкретному страждальцю, – Христові, котрий на мить пристав, несучи свого хреста Дорогою Скорботи на Голготу: «йди собі далі», – кинув він мученикові замість слова співчуття. «Іди і ти», – відказав Агасферові Христос, прирікши його на вічну безпритульність. Вічна безпритульність – неминуча складова хваленого вами, панове, концепту космополітизму, концепту, який у світовій літературі розростається вельми різними і далеко не завжди привабливими образами і смислами.
Читати далі Tertium non datur (ч.2). Помірна поліетнічність населення України ще не означає, що 70% мають притьмом знепритомніти, втратити національну пам’ять…

Tertium non datur: хто не має снаги виписати власну історію, вивчатиме чужу (ч.1)

1201_vata1
«ЛітАкцент» свідомий того, що обсяг статті Володимира Моренця виходить за межі прийнятних для сайту стандартів. Проте з неймовірної поваги до професора НаУКМА, як і до інших авторів сайту, ми радо оприлюднюємо його полемічний монолог, спричинений, зокрема, бесідою за назвою «Національні рамки не є достатні для адекватного розуміння світу. Український журналіст, публіцист та перекладач про патріотизм, космополітизм та печерний націоналізм», що відбулася між Миколою Рябчуком та Тарасом Чубаєм і Андрієм Бондарем на програмі ТВІ 27 серпня 2013 року. Зацікавлених у дискусії на запропоновану тему просимо поєднуватися.

СРСР розвалився і зник у мороці минувшини. Поряд з іншими новими європейськими державами на карті світу виникла незалежна Україна, яка здавалося б, саме на етапі свого геополітичного утвердження украй потребує власної етнокультурної кодифікації, – вирізнення і постулювання власної самості, бо ж як усім іншим її розпізнати, якщо її власна гуманітарна думка соромиться її презентувати світові? Але, – парадокс! – саме в останні десятиліття, в часи незалежності українська гуманітаристика, похапливо інтегруючись у світовий інтелектуальний контекст, досягла просто надзвичайних успіхів у протилежному: у радісному поборенні власної етнокультурної, національної самості.
Читати далі Tertium non datur: хто не має снаги виписати власну історію, вивчатиме чужу (ч.1)