Архів позначки: нація

Це була брутальна лоботомія нашої нації

Хрест всім українцям, розстріляним капітаном Матвєєвим у Сандармосі

Прикро, але 80-річчя Сандармоху не отримало належного відгуку в українському суспільстві. У ці скорботні дні ми в принципі продовжували жити звичайним життям.

Тимчасом ідеться про одну з найбільших трагедій в історії нашої нації взагалі. Протягом кількох днів жовтня-листопада 1937 р. в карельському урочищі Сандармох був розстріляний цвіт нашої національної інтелігенції. Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер’ян Підмогильний, усього майже триста видатних українських письменників, митців, науковців.

Це по суті була брутальна лоботомія нашої нації, а ми, на жаль, і досі цього не усвідомлюємо повною мірою і не уявляємо масштабів утрати. Читати далі Це була брутальна лоботомія нашої нації

Спроби створити дієвий союз із Україною


Кримськотатарська революція: липень — вересень 1917-го

Усі революції (якщо це справді революції) мають певну логіку розвитку. А надто ті, які відповідають на типологічно споріднені історичні виклики. Відтак нічого дивного немає в тому, що кримськотатарська революція 1917 року багато в чому нагадувала революцію українську, паралельно з якою вона розгорталася. Був, звісно, і певний вплив, оскільки українці назагал дещо випереджали кримців, була і певна взаємодія — на жаль, її виявилося не досить для беззастережної перемоги обох революцій.

Сказане стосується й періоду липня — вересня 1917-го у Криму. Нагадаємо, перед цим у квітні в Сімферополі відбувся перший Всекримський мусульманський з’їзд, на який зібралися близько двох тисяч делегатів. Обраний на з’їзді Мусульманський виконавчий комітет (Мусвиконком) очолив 32-річний богослов, юрист і публіцист, автор кримськотатарського національного гімну під назвою «Я присягнувся» Нуман Челебіджихан, котрий виступав також як Челебі Челебієв. Розпочалася спочатку повільна, а потім — коли Челебіджихан повернувся до Криму (він перебував на фронті) — більш швидка розбудова кримськотатарських управлінських структур. Читати далі Спроби створити дієвий союз із Україною

Кримськотатарська революція: перший етап

7 квітня виповнилося сто років від надзвичайно важливої події в житті кримськотатарського народу, від події, яка засвідчила вихід на історичну арену кримських татар як модерної нації та здатність молодої національної еліти очолити поступ свого народу. Йдеться про З’їзд мусульман Криму, який обрав Мусульманський виконавчий комітет (Мусвиконком).

На жаль, ця дата в Україні була майже не помічена. У додатку до постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2017 році», ухваленої 22 грудня 2016 року, де перелічені пам’ятні дати та ювілеї, що відзначатимуться на державному рівні, містить поміж інших такі рядки: «100 років з часу проведення першого Курултаю кримськотатарського народу (09.12.1917, за старим стилем – 26.11.1917)». І все в тому плані, що стосується кримських татар. А тим часом 7 квітня 1917 року (або ж 25 березня за «старим стилем») відбулася подія, яка у житті Криму важила не менше, ніж утворення перед цим у Києві всеукраїнської Центральної Ради.

Та про все по-порядку.
Читати далі Кримськотатарська революція: перший етап

Варшаўская бітва вызначыла лёс ня толькі палякаў, але й беларусаў

160818_Warsaw-1920_1
Карціна “Цуд на Вісьле”, прысьвечаная перамозе ў Варшаўскай бітве. Мастак Ежы Косак, 1930 г.

«Перамога Польшчы над бальшавікамі ў 1920-м ня толькі прывяла да Рыскага міру, але й паспрыяла станаўленьню беларускай нацыі», – гісторык.

Варшаўская бітва 1920 году лічыцца адной з лёсавызначальных датаў польскай і агульнаэўрапейскай гісторыі. 15 жніўня – дзень, калі войскі пад камандаваньнем Юзафа Пілсудскага перамаглі армію Міхаіла Тухачэўскага – адзначаецца як сьвята Войска Польскага. Польшча адстаяла сваю незалежнасьць, а Эўропа была ўратаваная ад камуністычнай дыктатуры. Варшаўская бітва кардынальным чынам паўплывала й на лёс Беларусі. Перамога Польшчы над Чырвонай арміяй ня толькі прывяла да трагічнага Рыскага міру, але й паспрыяла станаўленьню беларускай нацыі. Пра значэньне Варшаўскай бітвы для гісторыі Беларусі расказваюць беларускія дасьледчыкі.
Читати далі Варшаўская бітва вызначыла лёс ня толькі палякаў, але й беларусаў

«…справжній націоналіст найкраще розуміє, що треба поважати інші націоналізми»

150916_O_Paliy
Олександр Палій: Кожна партія є змовою проти нації

У той самий час, коли ми з істориком Олександром Палієм говоримо про український націоналізм, лідери найбільшої української націоналістичної партії “Свобода” дають покази у Генпрокуратурі. Та що й казати…  Партія, яка свого часу стрімко увірвалась на політичну арену, на сьогодні – чи не головна антигероїня громадської думки. Який він – український націоналізм? Чи завершується його етап із політичною історією “Свободи”, чи все лише починається? Якщо так, то з якою партією? Ці запитання ми поставили Олександру Палію, одному з найпопулярніших українських істориків, який себе, власне, так і позиціонує – як націоналіст.

“СВОБОДА” ЗРОБИЛА ШОУ З КРИВАВИМ ПОЧАТКОМ

– Олександре, чи можемо ми, з огляду на історію з гранатою та участь у ній “Свободи”, казати, що український націоналізм і українські націоналістичні рухи виходять на якийсь новий етап?

– Треба сказати, що в нормальних країнах всі – націоналісти. От у Британії є британський уряд, а в ньому і ліберали, і консерватори, і лейбористи, всі вони – британські націоналісти. Є Уряд ЇЇ Величності, і є Опозиція ЇЇ Величності. Тому це нормально. Слово “націоналіст” у нас розуміли неправильно. Згідно з традиційними європейськими визначеннями, націоналіст – це людина, яка любить свою країну.
Читати далі «…справжній націоналіст найкраще розуміє, що треба поважати інші націоналізми»

Ольґерд-Іполіт Бочковський: «Нація — це воля бути нацією»

150313_O-I_Bochkovskyi
Українець, бо європеєць

Життєвий і творчий шлях Ольгерда Бочковського

Західні науковці не раз «позичали» в українських колег ідеї для розбудови своїх теорій: фізик Вільгельм Конрад Рентген — в Івана Пулюя, економіст Джон Мейнард Кейнс — у Михайла Туган-Барановського, а антрополог Ентоні Сміт, філософ Ернст Ґеллнер, історик Мирослав Грох і політолог Бенедикт Андерсон — в Ольгерда-Іполіта Бочковського.

У ЦЕНТРІ УКРАЇНИ

Ольґерд-Іполіт Бочковський (01.03.1885—09.11.1939) народився на залізничній станції Долинській (сьогодні — у складі міста Долинська на півдні Кіровоградської області). Його батько, службовець Харківсько-Миколаївської залізниці Аполлон Бочковський мав польське коріння, а мати Анна походила з литовського роду Раєцьких. Батьки охрестили Ольґерда-Іполіта і його молодшого брата Тадеуша у костьолі та виховали у польській культурі, і Тадеуш у зрілому віці навіть став ксьондзом.

За кілька років Аполлона Бочковського перевели по службі спочатку до Катеринослава (нині Дніпропетровськ), а потім до Єлисаветграда (нині Кіровоград). Брати Бочковські навчалися в Єлисаветградському земському реальному училищі, учнями якого в різний час були Микола Садовський (Микола Тобілевич) і його брат Панас Саксаганський (Панас Тобілевич), Кароль Шимановський, Євген Чикаленко, Густав Нейгауз, Гнат Юра, Юрій Яновський та Євген Маланюк. В училищі Ольґерд-Іполіт виявив особливі здібності до французької та німецької мов, натомість дорослим він вільно володів загалом двома десятками мов, у тому числі грузинською, есперанто, каталанською, кельтською, польською та чеською.
Читати далі Ольґерд-Іполіт Бочковський: «Нація — це воля бути нацією»

Tertium non datur (ч.4). Бути людиною якогось роду можна тільки перебираючи на себе особисту відповідальність…

1205_vata2
(закінчення, початок див. http://schozavtra.in.ua/2014/12/01/tertium-non-datur-hto-ne-maje-snahy-vypysaty-vlasnu-istoriyu-vyvchatyme-chuzhu-ch-1/ ; http://schozavtra.in.ua/2014/12/02/tertium-non-datur-ch-2-pomirna-polietnichnist-naselennya-ukrajiny-sche-ne-oznachaje-scho-70-mayut-prytmom-zneprytomnity-vtratyty-natsionalnu-pam-yat/ ; http://schozavtra.in.ua/2014/12/04/tertium-non-datur-ch-3-natsiokulturna-identychnist-je-skladnykom-sformovanoji-lyudskoji-osobystosti-yak-takoji-ba-bilshe-neodminnym-chynnykom-formuvannya-ostannoji/)

***

Тепер нам слід узяти до уваги, що особистість як така виникає і означується здійсненням особистісного вибору (див. Ч. Тейлор. «Джерела себе» та «Етика автентичності»), в тому числі й стосовно власного походження, культурної приналежності, родинного й патріотичного спадку, обов’язку тощо. Щойно ми це визнаємо, як стає очевидним, що без зазнаного й осмисленого досвіду націокультурної самоідентифікації особистості не може бути: в цьому випадку завжди йтиметься про недоформований маргінес соціального полотна.

Ми би порівняли цей стан недоформованості з газоподібним станом матерії, з якої ще не виринула планетарна твердь. У нашому українському випадку цей «недонароджений» (за Василем Стусом) стан (який, однак, не є безтурботним станом лялечки – благісним станом душевного сну, а власне видовою морфологічною незавершеністю), ми означимо запозиченим словосполученням «какаяразніца».

Какаяразніца – це вельми цікава психоемоційна недуга, ну хоч би тому, що, як ми показали вище, її радісно вітає і культивує частина вітчизняних так званих інтелектуалів; її послідовно і цілеспрямовано упоширюють на українських теренах ідеологи і практики «руссскаго мира», охоче інфікуючи нею і себе, проте з одним фундаментальним ферментним додатком: «какаяразницавсемирусскіє». І чеченець – какаяразніца, і бурят – какаяразніца, і татарин – какаяразніца; і московит – какаяразніцавсемирусскіє.
Читати далі Tertium non datur (ч.4). Бути людиною якогось роду можна тільки перебираючи на себе особисту відповідальність…

Tertium non datur (ч.3). Націокультурна ідентичність є складником сформованої людської особистості як такої, ба більше – неодмінним чинником формування останньої…

1204_ukr-is-you

(продовження, початок див. http://schozavtra.in.ua/2014/12/01/tertium-non-datur-hto-ne-maje-snahy-vypysaty-vlasnu-istoriyu-vyvchatyme-chuzhu-ch-1/ ; http://schozavtra.in.ua/2014/12/02/tertium-non-datur-ch-2-pomirna-polietnichnist-naselennya-ukrajiny-sche-ne-oznachaje-scho-70-mayut-prytmom-zneprytomnity-vtratyty-natsionalnu-pam-yat/)

***
Вище ми заторкнули деякі суспільно-історичні виміри націокультурної ідентичності, і факти незаперечно свідчать, що її вага в усталенні геополітичної системи світу є величезною або й просто кажучи – вирішальною. Проте наскільки ця вкоріненість є справді необхідною для довільно визначеної окремої особистості? Може, М.Рябчук має рацію, апологетизуючи стан націокультурної індиферентності як блаженну свободу від прив’язаності й можливість найкомфортнішого уміщення себе у світі? Бо ж «рибка шукає, де глибше, а людина – де ліпше»?

Однак виявляється, що націокультурна ідентичність є складником сформованої людської особистості як такої, ба більше – неодмінним чинником формування останньої. У найзагальнішому сенсі етнокультурна або етнічна ідентичність це – «переживання своєї тотожності з однією етнічною групою і відокремлення від інших» (Шпет Г.Г. Введение в этническую психологию / Г.Г.Шпет. – СПб.: Издательский дом «П.Э.Т.», Алетейя, 1996. – с.103).
Читати далі Tertium non datur (ч.3). Націокультурна ідентичність є складником сформованої людської особистості як такої, ба більше – неодмінним чинником формування останньої…