Архів позначки: небезпека

Загроза Україні йде не лише з Росії

На жаль, є й така, що виходить з протилежної частини Європи. І нею не варто легковажити

Напруга у стосунках заходу і Росії через отруєння Сергія Скрипаля та його доньки не спадає. Кожного дня маємо новини на цю тему. Однак, на жаль, є й іншого характеру новини з Європи. Ось, з останнього. Читати далі Загроза Україні йде не лише з Росії

Домогтися зміни підходу союзників і формату врегулювання – справа української дипломатії

161019_stop_aggression1

Мінський процес виглядає приреченим. Останні заяви українських очільників та політиків нагадують підготовку до його похорону.

Це знаходить розуміння та підтримку всередині країни, та водночас є викликом для дипломатії.

Що Київ може запропонувати західним партнерам, які вклали в Мінськ купу зусиль та сподівалися на його успішність?

Спочатку – передача кордону під контроль ОБСЄ, потім – під контроль України; відведення важкої техніки та артилерії; безперешкодний доступ інспекторів ОБСЄ до всієї території“, – такі умови проведення на окупованих територіях Донбасу виборів, амністії та передбаченої мінськими угодами зміни Конституції України оголосив минулої суботи президент Порошенко.
Читати далі Домогтися зміни підходу союзників і формату врегулювання – справа української дипломатії

«…що не завадило їм поставити цивілізацію на межу катастрофи та знищити десятки мільйонів людей…»

151113_ptnklr

Останнім часом в українських мас-медіа, і не лише в них, з’явилося чимало публікацій, де проводиться ідея, наче Путін потрапив у безвихідне становище й от-от змушений буде дати задній хід у своїх геополітичних авантюрах. «Путін зазнає краху… Путін не знає, як виплутатися зі створеної ним же ситуації… Путін – це вже політичне ніщо…» – такі чи майже такі твердження легко знайти у ЗМІ. Інакше кажучи, робить висновок масова аудиторія, Путін загрався і догрався. І скоро йому будуть повні «кранти».

Але чи автори такого роду текстів несамохіть не видають бажане за дійсне? Чи не занадто поспішають вони з «політичними похоронами» кремлівського самодержця? І чи можна вважати, що на Україну та інших сусідів Росії (і не лише на них) у найближчому майбутньому не чекають неприємні сюрпризи?
Читати далі «…що не завадило їм поставити цивілізацію на межу катастрофи та знищити десятки мільйонів людей…»

«Большие вопросы Европы» отвлекают от того, что ЕС вначале должен найти адекватные ответы на угрозу собственной безопасности

150918_war1

Почему война на востоке Украины представляет именно сейчас огромную опасность для Германии

Война на востоке Украины продолжается — это должно интересовать и немцев, в том числе. Поскольку, если на Украине наступит коллапс, нам грозит огромный поток мигрантов. Еще опаснее ситуация станет, если украинское правительство потеряет контроль над своими АЭС.

В ходе немецких и европейских политических дебатов об украинском кризисе речь чаще всего идет о политических аспектах, нормах международного права и экономических интересах.

При этом зачастую не обращают внимания, насколько близки Германии проблемы безопасности Восточной Европы и трагические события на Украине. Иначе объяснить всплеск немецких дискуссий вокруг Украины в отношении таких вопросов как историческая ответственность, европейские идеалы и экономические вызовы нельзя.
Читати далі «Большие вопросы Европы» отвлекают от того, что ЕС вначале должен найти адекватные ответы на угрозу собственной безопасности

Сценарій «Донбас за будь-яку ціну» є ще віроломнішим, ніж ведмежа хода «русской вєсни»

150910_dynyry

Життя з «підселенням»

Квартирне питання неабияк попсувало радянських людей: у країні тотального колективізму мати щось своє й окреме було геть не обов’язково, а часом навіть небезпечно. Навіть коли минула доба комуналок і громадяни почали отримувати щось схоже на індивідуальне житло, траплялися випадки ущільнень, чи то пак підселень.

Це коли у квартирі, де мала б жити одна сім’я, мешкає ще одна – ніби тимчасово, але бувало, що й роками. Бувало, що підселяли людей не випадкових, а «надійних» для контролю за «ненадійними». Те, що зараз намагаються називати переговорами про мирне врегулювання, мінськими домовленостями, «яким немає альтернативи», є не чим іншим, як підселенням окупованого Донбасу до решти України – з усілякими особливими статусами, привілеями тощо. Тимчасовим, але вкрай ризикованим

Кремлівські маніпулятори ніби ловлять Київ на слові: ви кажете, що Донеччина і Луганщина є частиною України, – ОК, ми не будемо цього заперечувати (набавилися зрештою в Новоросію), але ж ви розумієте, що Донбас – регіон специфічний, інакше ви не мали б там війни, отже, до нього треба прислухатись і почути його. Треба визнати, що порівняно з мантрою «Кримнаш» ця риторика має вигляд більш поміркованої і миролюбної. Такі собі обійми, у яких легко задушити Україну, не витрачаючи надмірних зусиль і ресурсів.
Читати далі Сценарій «Донбас за будь-яку ціну» є ще віроломнішим, ніж ведмежа хода «русской вєсни»

Чому зміни до Конституції закладають міну уповільненої дії

150901_EU&Ukr1

З огляду на інвективи та закиди президента, висловлені в його промові під час святкувань Незалежності Україні, вважаю за необхідне повернутися до законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) номер 2217.

Перед і після цієї промови відбулося декілька знакових подій.

Найсерйознішою, звісно, стала зустріч канцлера Ангели Меркель, президентів Франсуа Оланда і Петра Порошенка у Берліні 25 серпня.

Але попередньо новообраний президент Польщі Анджей Дуда виступив з новими пропозиціями.

Ще інший формат запропонував Радослав Сікорський – екс-міністр закордонних справ Польщі.

З того, що доступне широкій публіці, головним результатом зустрічі є те, що жодного нового інструмента для вирішення питання агресії Росії в Україні не буде створено.
Читати далі Чому зміни до Конституції закладають міну уповільненої дії

«Все-таки, окрім Самопомочі, усі вищеперелічені партії, незважаючи на прописки і нюанси, ліві…»

150722_left1
Учора авторитетна соціологічна компанія опублікувала виміри симпатій політичних партій і їх лідерів. І перше, що кинулися обговорювати політологи: чому зріс рейтинг ЮВТ. За фактом, Юлія Тимошенко, яка так серйозно програла останні вибори, яка після в’язниці здавалася повною “неповерненкою”, через якийсь рік після виборів затишно розмістилася в рейтинговому рядку після БПП.

Не варто пояснювати це тільки тим, що ЮВТ активно експлуатує тему тарифів. Якщо вже на те пішло, вона експлуатує будь-яку тему, будь-який законопроект, в якому бачить утиск “прав трудящих”. То назве аморальним скасування “пільгових пенсій” (люто кидається захищати права людей вже неіснуючих професій), то терміново вимагає індексації (вириваючи улюблену тему “Опоблоку” буквально що з цих “опозиційних рук”), то розповідатиме, що реструктуризація валютних кредитів – це перший крок до народу. Ну і тарифи, звичайно, це просто неоране поле: сьогодні можна розповісти, як нас обманюють на газі, завтра на воді, післязавтра на електриці.
Читати далі «Все-таки, окрім Самопомочі, усі вищеперелічені партії, незважаючи на прописки і нюанси, ліві…»

Коли про «це» незручно говорити

150721_2yazychiie

Парадоксально, але після Майдану в мовному питанні виник найнебезпечніший за роки незалежності момент. Доти частина суспільства була переконана, що наша держава має стати всуціль україномовною: чи то в результаті «жорсткої українізації», чи то за допомогою методів «лагідних», але послідовних.

Друга запевняла, що проблеми із цим у нас немає, тож нехай усе лишається по-старому. Мовляв, хіба є різниця, яка мова? Головне, щоб зрозуміло, а крім того, в державі й так чимало проблем… Третя частина вважала, що слід запровадити російську як другу офіційну чи регіональну, визнавши особливий статус мови, котрою спілкується (як не постійно, то вряди-годи) переважна маса жителів у більшості великих українських міст. Офіційна влада демонструвала підтримку ідеї другої групи, крім, власне, команди Януковича. Остання ухвалила закон за проектом Колесніченка – Ківалова, підігравши смакам третьої групи громадян.
Читати далі Коли про «це» незручно говорити

Демократія — це змістовний, а не формальний феномен

0923_donelect1
Донбас і вибори
Політична «квадратура кола»

Вибори на Донбасі, що парламентські, що місцеві — це гра з вогнем. Не проводити їх не можна — по-перше, у Мінському протоколі йдеться про те, щоб «забезпечити проведення дострокових місцевих виборів» в окремих регіонах Донбасу (читай — на теренах «ЛНР» і «ДНР»); по-друге, голова Луганської облдержадміністрації Ірина Верігіна, яка добре знає місцеву ситуацію, наголошує, що «потрібно, щоб запрацювала обласна рада, а для цього ми повинні провести вибори, бо зараз вона непрацездатна» — і це вже стосується і тих частин Донбасу, які не зазначені в Мінському протоколі; по-третє, вибори до Верховної Ради відповідно до законодавства оголошені на всій території України. Та й за кордоном не зрозуміють, якщо офіційний Київ спробує якимось чином унеможливити вибори на Донбасі — де ж демократія, де ж загальне виборче право, так не можна робити! Щоправда, поки що Центрвиборчком заявляє, що на всій території Донбасу парламентські вибори провести неможливо, але хто знає, які політичні сюрпризи у нас попереду? Читати далі Демократія — це змістовний, а не формальний феномен