Архів позначки: ненависть

Сергій Жадан: Ми і вони

***
schozavtra: Оптимістичної відповіді тут немає. Більше того – можна сформулювати цілком вірогідний прогноз, який, звісно ж, буде сумним. Але питання актуальне і поставлене загалом правильно. І це питання значно складніше, ніж озвучено нижче. Не буває окремо виключно «мирного населення» і «(не)законних озброєних формувань». Грань між ними не така вже й різка, часто – «розмита», а часом її і зовсім немає… Крім того, є ще поняття «колективної відповідальності». Комусь із «рафінованих» борців за права людини це може не подобатися, але об’єктивно так є. Тим більше, що «стіну» почали вибудовувати не рік тому і не «ми». Принаймні, якщо проаналізувати «політичний процес» останніх 25 років, то стіну будували більше «вони». І «вони» не просто хотіли, щоб їх «почули». «Вони» хотіли нав’язати «нам» свою владу (і певний час їм це вдалося) і своє бачення «світлого минулого» та специфічне бачення «постсовєтського світлого майбутнього»…
***

150615_S_Zhadan
Сергій Жадан: Ми і вони

Кожен день протистояння – ще одна цеглина у безкінечну стіну, яку ми з ними нині поміж собою вибудовуємо“, – Сергій Жадан, спеціально для DW.

Ми якось швидко й доволі легко навчилися вимовляти “вони”. Є ми, і є вони. Відповідно, між нами існує купа відмінностей і перепон. Як умовних (різні погляди, різні принципи, та чого там – різна ментальність), так і цілком реальних – лінія фронту, блокпости, мінні поля, захоплені населені пункти. Ми з цього боку, вони з іншого. Ми не зовсім знаємо й не надто розуміємо, що там, за цими перепонами відбувається. Єдине, що не викликає в нас жодного сумніву – з того боку знаходяться вони.
Читати далі Сергій Жадан: Ми і вони

«Незаслужено ненавидять» vs «незаслужено любимо»

150528_down1
Цей текст з’явився рік тому. Але з того часу він нітрохи не втратив актуальності. Тому що задача, про яку у ньому йдеться, ще не розв’язана. А розв’язати доведеться – хочеться це комусь чи ні…

***

«Незаслужено ненавидять» vs «незаслужено любимо»

В липні 2010-го Юрка Андруховича прорвало: “якщо ще колись станеться таке чудо, що в Україні знову переможуть, умовно кажучи, помаранчеві, то треба буде дати можливість Кримові й Донбасу відокремитися“. Публічно озвучив альтернативу, що крутилась в голові багатьох, а ще більше боялись про неї навіть подумати, за що нарвався на критику, якщо галанівську риторику можна окреслити цим словом. Чудо сталося, Криму, умовно кажучи, “дали можливість” відокремитися, ідея щодо Донбасу в суспільній думці ще не домінує, але і колишнього спротиву вже не викликає.

– Чи нема в Тебе, Юрку, – після всіх тих коломийок на Донбасі – відчуття “a nie mówiłem”?
Читати далі «Незаслужено ненавидять» vs «незаслужено любимо»

«…Дальше-то что? Где брать новые резервы всенародной ненависти?»

150224_kolorad1
Тупик тупых

Пора начинать писать стихи, чтобы от нынешней страны хоть что-то осталось

На первую акцию движения «Антимайдан», по данным московской полиции, пришло 35 тысяч человек, организаторы завили о 100 тысячах

…И тут мы сталкиваемся, товарищи, с удивительной вещью: пропагандистский ресурс исчерпан, а дальше ехать некуда. Как и было сказано, власть нуждается в новой внешней экспансии, лучше бы ядерной, лучше бы с настоящей войной в Европе, а не где-то в Казахстане. Потому что бесконечно накачивать народ ненавистью к Украине нельзя: опять не рассчитали, кинули в бой самые сильные средства, превысили планку, сорвались на фальцет, и сейчас резервы брать неоткуда. Потому что пропаганда наша экстенсивна, как экономика: живет за счет ресурсов.

Главным экстенсивным ресурсом всякой идеологии являются враги: за счет ненависти к ним можно какое-то время держаться. Но с Украиной затишье — по крайней мере временное, — а внутренним врагам не дают даже проявиться, загоняют в издевательское Марьино. Навального можно арестовывать бесконечно, но это уже смешно. Новых лидеров у протеста пока не появилось — они, конечно, зреют где-то в провинции, где и с работой, и с едой все гораздо хуже, чем в Москве. Но с этими лидерами и разговор будет другой —  это вам не белоленточная интеллигенция, они хождениями и кричалками не ограничатся. Их пока не видно — и не будет видно до последнего времени, потому что цель у них — не мирный протест, не плавные перемены, не возвращение в Европу, а вот то самое, что было в семнадцатом году: «Которые тут временные? Слазь».
Читати далі «…Дальше-то что? Где брать новые резервы всенародной ненависти?»

Дмитрий Быков: «…ни социального, ни профессионального, ни даже национального родства – кроме абсолютной нетерпимости к чужому…»

150116_rusmir
«Самое страшное – отсутствие фундамента, сколько-нибудь внятной идеологии, кроме готовности считать своим того, кто кровожадней и безбашенней»

Дмитрий Быков сравнивает побеждающий пока в России фундаментализм с его исламским аналогом – и гадает, что будет дальше:

Российский фундаментализм, по-моему, опасней исламского – хотя бы потому, что у России есть ядерное оружие, и еще потому, что российские фундаменталисты уже воюют в центре Европы, убивая при этом совсем не карикатуристов и совсем не за рисунки. Еще они опасны тем, что у этих фундаменталистов нет фундамента, а есть одна только ненависть, по-научному называемая ресентиментом.
Читати далі Дмитрий Быков: «…ни социального, ни профессионального, ни даже национального родства – кроме абсолютной нетерпимости к чужому…»

Ні про яке «прозріння» російського суспільства говорити не доводиться…

1109_rashyzm
Війна проти України і росіяни, об’єднані ненавистю

Експерти, що коментують результати чергового соціологічного опитування “Левада-центру”, наголошують на зростанні критичних настроїв росіян щодо війни в Україні. Але це – скоріше самозаспокоєння самих аналітиків, які намагаються знайти позитивні тенденції в настроях російського суспільства. Дійсно, частка опитаних, які вважають, що Росія несе відповідальність за кровопролиття і загибель людей на сході України, дещо зросла, порівняно з серпнем – із 17 до 20 відсотків. Але таке зростання – в межах статистичної похибки.
Читати далі Ні про яке «прозріння» російського суспільства говорити не доводиться…

Андрій Окара про взаємовиключні ідентичності – російську та українську

1001_Okara
Почему не складываются отношения между россиянами и украинцами – Окара

Известный эксперт Андрей Окара лично решил разъяснить общественности основные нынешние проблемы внутри Российской Федерации, а также последствия агрессивной внешней деятельности Кремля. Совсем недавно прошло заседание круглого стола «Укринформа», в рамках которого известные российские и украинские специалисты общались на тему реально существующих проблем. Москва в настоящий момент организовывает самый настоящий железный занавес для своей государственности. Здравомыслящие эксперты прекрасно понимают то, что установление подобных ограничений приведет исключительно к негативным последствиям для российского гражданского населения. Избежать их можно лишь сегодня, ведь завтра уже может быть слишком поздно.

Окара сразу же отметил довольно интересный факт того, что украинские военнослужащие и добровольцы на сегодняшний день сражаются с самыми настоящими российскими захватчиками. Приезжие кремлевские террористы попросту хаотично наносят удары, ведь у них нет конкретной цели. Этим бандитам гораздо важнее, чтобы ситуация на Донбассе была максимально долго накалена, а инфраструктура в регионе еще больше пострадала. При этом всем странно выглядит то, что представители украинской интеллигенции собираются за круглым столом для того, чтобы предложить тем самым россиянам пути спасения от изоляции.
Читати далі Андрій Окара про взаємовиключні ідентичності – російську та українську