Архів позначки: Німеччина

«Зближення між Росією та Німеччиною таки відбудеться у найближчому часі»?

160712_rashaprop

Інститут «Діалог цивілізацій» у Берліні заснував друг Путіна прихильник імперського націоналізму Росії Владімір Якунін

1 липня близький друг Путіна Владімір Якунін відкрив у Берліні дослідницький інститут «Діалог цивілізацій», що має стати головним центром пропаганди Кремля у Західній Європі, – пишуть німецькі ЗМІ. Чому німецька влада не тільки не виступила проти створення штаб-квартири світової мережі російських фабрик тролів, а навіть анґажувалася у її заснування у столиці Німеччини?

Екс-президент російського монополіста «Російські залізниці», прихильник ультраправих поглядів з найближчого оточення Путіна Владімір Якунін вже віддавна просуває «ортодоксальну державну ідеологію та імперський російський націоналізм», передрікаючи водночас швидкий занепад Західної цивілізації, – підкреслює автор публікації у німецькому виданні «Frankfurter Allgemeine Zeitung». Створення інституту пропаганди Росії у Берліні є надважливим, адже мова іде про реалізацію завдання Кремля, – звертає увагу німецький журналіст.

Читати далі «Зближення між Росією та Німеччиною таки відбудеться у найближчому часі»?

Чи Штайнмаєр шукає посади в Путіна?

160706_put-stein

Станіслав Янецький: Чи Штайнмаєр шукає посади в Путіна?

Польський публіцист гостро критикує заяву глави МЗС Німеччини Штайнмаєра, що НАТО розмахує шаблею перед Росією

Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр цими днями висловив пересторогу, щоб у політиці відносно Росії не обмежуватися відлякуванням і розмахуванням шаблею. У недільному виданні «Bild am Sonntag» глава німецького МЗС критично оцінив маневри на східному фланзі НАТО. За його словами, не слід підігрівати атмосфери. Публіцист видання «wSieci» Станіслав Янецький вважає можливими два пояснення такої позиції.
Читати далі Чи Штайнмаєр шукає посади в Путіна?

Чому вибори на окупованому Донбасі не відбудуться?

160317_luhandon01

Питанням номер один останніх зустрічей нормандської четвірки є модальності виборів в окупованих районах Донецької та Луганської областей (ОРДО/ОРЛО). Візит до Києва наприкінці лютого міністрів закордонних справ Франції та Німеччини втілився у спільну заяву та запевнення німецького міністра Франка-Вальтера Штайнмаєра, що вибори мають відбутися в першій половині цього року. Відтепер, на думку європейських медіаторів Мінського процесу, це перше питання порядку денного Мінська-2, яке більше не прив’язується жорстко до інших вимог.

З української сторони подібною вимогою було проведення децентралізації (яке відкладається у зв’язку з політичною та економічною кризою) та надання де-юре особливого статусу ОРДО/ОРЛО (як би його не називали всередині України). З боку «ДНР/ЛНР» найголовнішою вимогою є надання гарантій безпеки підготовці виборчого процесу. У цьому контексті для України принциповим є питання кордонів, яке за порядком імплементації Мінська-2 стоїть після виборів, і Києву дуже хочеться цей порядок змінити. Натомість для сепаратистів важливою є амністія, на беззаперечність якої в жодному разі не погодиться Україна. Переговори щодо цих дражливих питань, фактично, заблоковані. То до чого тоді поспіх Штайнмаєра з виборами? Чи реально організувати нормальне волевиявлення в ОРДО/ОРЛО? Чи все ж таки це будуть вибори в «ДНР/ЛНР»?
Читати далі Чому вибори на окупованому Донбасі не відбудуться?

Нащадки Геббельса у сучасній Німеччині

160311_germ1s

Якщо поглянути на фото цього політичного аналітика, розміщене на сайті німецької газети Die Zeit, ми побачимо поважного західного інтелектуала – в окулярах, сивочолого і з пронизливим поглядом. А от якщо вчитатися в його статтю, присвячену долі України, то це враження швидко зникає, й ось чому.
160311_germ_sommer
Головна теза статті (http://www.zeit.de/politik/ausland/2016-03/ukraine-eu-nato-mitgliedschaft-5vor8) винесена в її перші ж рядки: не можна ставити Україну в ситуацію вибору – ЄС чи Росія. А далі йде аргументація цієї тези. Мовляв, чинний президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер заявив, що Україна не має шансів у найближчі 20-25 років стати членом Євросоюзу й НАТО. Читати далі Нащадки Геббельса у сучасній Німеччині

Мюнхен-1938: уроки для сьогодення

160209_mun

Знадобилася анексія Росією Криму і вторгнення на Донбас, щоб розуміння цілей Кремля на Заході стало бодай частково адекватним реаліям

Інформагенції повідомили, що чергова зустріч міністрів закордонних справ «нормандської четвірки» відбудеться 13 лютого в Мюнхені «на полях» міжнародної конференції з питань безпеки. Що ж, місце зустрічі символічне. Тут, на такій самій конференції 10 лютого 2007 року Володимир Путін виголосив програмну антиамериканську й антизахідну промову, яка тоді ж була сприйнята рядом політиків й аналітиків як початок нової «холодної війни». Проте більшість західних урядовців, парламентаріїв і журналістів сприйняла цю промову, в якій прямо було сказано про намір РФ проводити зовнішню політику, не зважаючи ні на кого і ні на що, лише як гучні слова. Через півтора роки Росія вдерлася до Грузії – але це знов-таки адекватно оцінила меншість західного політбомонду. Знадобилася анексія Росією Криму і вторгнення на Донбас, щоб розуміння цілей Кремля на Заході стало бодай частково адекватним реаліям. Але не повністю, бо досі відсутня беззастережна підтримка жертви російської агресії – України – і наявне бажання якомога швидше залагодити справи з Москвою.
Читати далі Мюнхен-1938: уроки для сьогодення

«В результаті за наявності чотирьох держав «нормандського формату» відповідальність бере на себе виключно лише одна сторона — Україна…»

151204_minsk1
Мінські домовленості. Переходимо в 2016 рік

Офіційний представник України у тристоронній контактній групі щодо врегулювання конфлікту на Донбасі Леонід Кучма заявив, що Мінські угоди цього року виконані не будуть – для цього «немає підстав». Розчарування викликані проблемами переговорного процесу та фактичним невиконанням Росією домовленостей в межах тристоронньої групи. Однак «недієздатність» російської сторони була закладена на самому початку цього процесу. Сама назва –тристороння контактна група свідчить лише про можливості ведення розмов на задану тему — це контакти і нічого більше.

Поважнішим виглядає «нормандський формат» проведення переговорів, адже там беруть участь, крім України, міжнародні суб’єкти — Франція, Німеччина і Росія. Але знову ж таки — яку роль відіграє кожна із цих країн? Звісно, Україна як суверенна держава є спроможною стороною, яка домовляється, бере на себе постійно і часто випереджально певні зобов’язання і виконує їх в повному обсязі. Чи є подібні зобов’язання в інших учасників? Аж ніяк. Франція і Німеччина сприяють перемовинам (посередники) та вбачають свою роль в дипломатичному «примусу до миру» Росії. При цьому, на себе вони не беруть жодних додаткових зобов’язань, навіть офіційних гарантів виконання домовленостей в межах «нормандського формату». Читати далі «В результаті за наявності чотирьох держав «нормандського формату» відповідальність бере на себе виключно лише одна сторона — Україна…»

«Большие вопросы Европы» отвлекают от того, что ЕС вначале должен найти адекватные ответы на угрозу собственной безопасности

150918_war1

Почему война на востоке Украины представляет именно сейчас огромную опасность для Германии

Война на востоке Украины продолжается — это должно интересовать и немцев, в том числе. Поскольку, если на Украине наступит коллапс, нам грозит огромный поток мигрантов. Еще опаснее ситуация станет, если украинское правительство потеряет контроль над своими АЭС.

В ходе немецких и европейских политических дебатов об украинском кризисе речь чаще всего идет о политических аспектах, нормах международного права и экономических интересах.

При этом зачастую не обращают внимания, насколько близки Германии проблемы безопасности Восточной Европы и трагические события на Украине. Иначе объяснить всплеск немецких дискуссий вокруг Украины в отношении таких вопросов как историческая ответственность, европейские идеалы и экономические вызовы нельзя.
Читати далі «Большие вопросы Европы» отвлекают от того, что ЕС вначале должен найти адекватные ответы на угрозу собственной безопасности

Зі 128 воєнних років 5 років припадає на оборонні війни і 123 роки — на загарбницькі

150908_putinversteher1

Починаючи десь із березня минулого року, німецька мова збагатилася словом, що його важко собі уявити в будь-якій іншій мові — Putinversteher. Нам, носіям української, доводиться перекладати його доволі довгим зворотом: той, що розуміє Путіна. Хоч віднедавна мені дедалі частіше трапляється переклад у формі «симпатик Путіна» чи «путінофіл», все ж мусимо погодитися з тим, що обидві ці версії трохи неточні. Краще як німецькою цього все одно не скажеш.
150908_putinversteher2
Німецька навіть подарувала це слово іншим мовам, тож воно стало своєрідним робочим терміном і вже не вимагає перекладу. Нині під час найактуальніших політичних дискусій його вже фактично без перекладу вживають і англо-, і франкомовні спікери. Як досі вживали без перекладу німецькі Zeitgeist, Kindergarten або Sauerkraut.
Читати далі Зі 128 воєнних років 5 років припадає на оборонні війни і 123 роки — на загарбницькі

Прапори під Райхстаґом

150821_BRD-ptn1

Здається, ми до певної міри перебільшуємо патологічну русофілію німців. Принаймні Ґуґл дає нам деякі підстави цього сподіватися. Днями я звернувся до нього із запитом, в якому перше слово було «russische». Щойно я його дописав, як здогадливий Ґуґл викинув мені чотири найуживаніші варіанти:

russische schweine
russische disko music
russische tastatur
russische disco musik

Друге й четверте поняття означають, ясна річ, те саме і за сумою запитів (я не перевіряв), напевно, лідирують. Тобто якби «російська музика диско» писалась єдиним уніфікованим способом, то на першому місці була б, можливо, саме вона. Але і в цьому випадку «російські свині» були б серед лідерів і явно випереджували б «російську клавіатуру». Таким чином, наважуся припустити, що німецькомовний сегмент Інтернету кишить образами на адресу росіян і навряд чи за цим стоїть тільки наша, українців, підривна діяльність.
Читати далі Прапори під Райхстаґом

Балто-Чорноморське Міжмор’я: між проектом та реальністю

150819_BBSU_2

Фрагмент інтерв’ю новообраного президента Польщі Анджея Дуди Польській пресовій агенції (PAP), яке було опубліковано 5 серпня 2015 р., де він стверджував, що Польща повинна «провадити активну політику в Центрально-Східній Європі» і що «я є прихильником посилення співпраці держав цього регіону – від Балтійського моря до Чорного моря. Вони мають спільний досвід другої половини ХХ століття і часто спільні проблеми сьогодні. Я думаю тут не лише про справи безпеки, але й про економічну ситуацію», викликав в українських ЗМІ ефект «міні-сенсації».

Втім, людей які хоча б поверхово знайомі з польською політикою він не повинен був би здивувати. Адже передвиборча кампанія Дуди багато в чому базувалася на використанні невдоволення значної частини польського суспільства дотеперішньою зовнішньополітичною лінією колишніх керівників Польщі і чільних представників партії «Громадянська платформа» Дональда Туска та Броніслава Коморовського, яка від початку епохи правління цієї партії в Польщі була спрямована на стабілізацію та поліпшення стосунків з Брюсселем (фактично – Берліном) та Москвою (нагадаю, попередники Туска та Коморовського, лідери партії «Право і справедливість», брати Качиньські – вели різко конфронтаційну політику на німецькому та російському напрямку).
Читати далі Балто-Чорноморське Міжмор’я: між проектом та реальністю