Архів позначки: пам’ять

“Щоб світ знав”: люди, які не мовчали про Голодомор

Кар’єра, свобода або навіть життя – їх було небагато, втім вони заплатили високу ціну за свої вчинки.

Інформацію про Голодомор на території України у 1930-х роках радянська влада намагалася приховати будь-якими методами.

Але, попри заборони і загрозу смерті, дехто все одно не міг змовчати.

Український інститут національної пам’яті підготував для “Меморіалу жертв Голодомору” у Києві експозицію “Люди Правди” – про тих, хто зберігав і поширював свідчення про Голодомор. Читати далі “Щоб світ знав”: люди, які не мовчали про Голодомор

Квітослава. Кейсі. Квітка

Америка могла оплатити її спів, а Україна – збагнути й відчути серцем. Володарка унікального голосу, українка Квітка Цісик була золотою знахідкою для американської рекламної індустрії. Водночас вона випустила перші платівки з українськими піснями, записані на високому професійному рівні. Феноменальним є не лише голос співачки, а й манера виконання, в якій відчувається збережений і переданий її родом культурний код. Цього квітня Квітка святкувала би своє 65-річчя, якби двадцять років тому 29 березня недуга, що переслідувала більшість жінок в її родині, не забрала молоду й талановиту співачку у малого сина, люблячого чоловіка й мільйонів шанувальників.

Тепер вона світить нам небесною зорею. Це була би метафора, якби продюсер Алекс Гутмахер не втілив її в дійсність – найбільший популяризатор творчості Квітки Цісик купив зірку в сузір’ї Овна і назвав її на честь співачки. Читати далі Квітослава. Кейсі. Квітка

Сторіччя Української революції: як вшановуватимуть УНР?

Українська революція вперше за кілька століть перетворила поняття Україна з суто географічного на політичне. На фото – делегати III Всеукраїнського військового з’їзду на Софійській площі у Києві. Листопад 1917 р.

1917-й рік поклав початок нехай і короткому, але все ж відродженню української державності.

Сторіччя по тому Україна готується офіційно згадати події тих п’яти років, які передували приходу радянської влади на українські землі.

ВВС зробила огляд ключових заходів, якими планують вшанувати Українську революцію 1917-1921 років та Українську народну республіку (УНР). Читати далі Сторіччя Української революції: як вшановуватимуть УНР?

Українська проблема PiS

160624_Pawel_Smolenski
Відповідаючи на апель колишніх українських політиків, глав Церков та інтелектуалів зі словами «вибачаємо і просимо вибачення», у тому числі й за злочини на Волині влітку 1943 року, парламентарі PiS пишуть:

«Дорогі українські друзі,

(…) Дякуємо за декларацію дружби і спільності мети в майбутньому. Хочемо однозначно розвіяти побоювання, висловлені у Вашому листі. Ми цілком визнаємо цінність не тільки нинішньої української державності, але також і окремої української думки і чину незалежності. Ми визнаємо правильною і зрозумілою багатовікову боротьбу українців за право на вільний культурний і державний розвиток».

Розумні слова, але далі — вибоїни: «Різниця між нами, однак, стосується не минулого, а сучасної політики історичної пам’яті. Проблемою є нинішнє українське ставлення до винуватців геноциду, вчиненого проти поляків у роки Другої світової війни».
Читати далі Українська проблема PiS

2015_28 – 30 червня

28 червня

150628_Constitution_Ukraine
День Конституції України. 19 років тому, 28 червня 1996 року, на засіданні V-ї сесії Верховної Ради України був ухвалений Основний Закон нашої держави – Конституція України. Новітній конституційний процес в Україні розпочався з ухвалення 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР «Декларації про державний суверенітет України». 28 червня 1996 року після 24 годин безперервної праці Верховна Рада України прийняла і ввела в дію Конституцію України. Документ отримав підтримку двох третин депутатського корпусу (315 народних депутатів). У ньому визначалася сильна президентська влада, гарантувалися права приватної власності, затверджувалися нова державна символіка, статус української мови як єдиної державної, Крим визнавався автономною республікою у складі України. Конституція України була загалом позитивно оцінена й міжнародною спільнотою, адже вона декларувала загальнолюдські, загальноєвропейські принципи.

У 2004 році в умовах гострої політичної кризи, з метою зменшення рівня конфронтації між основними політичними гравцями, які боролися за владу під час президентських виборів, було досягнуто домовленості щодо внесення змін до Основного закону. 8 грудня 2004 року Верховна Рада ухвалила закони про внесення змін до Конституції та про внесення змін до закону про вибори Президента (так звана політреформа 2004 року). Закон про зміни до Конституції передбачав перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років. Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями, закон набув чинності самостійно з 1 січня 2006 року, за часів президента Віктора Ющенка.

Утім, вже 30 вересня 2010 року Конституційний суд визнав неконституційним Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року у зв’язку з порушенням процедури його розгляду і ухвалення. Це означало відновлення дії Конституції України в редакції 1996 року: повернення президентові Януковичу повноважень, які мав президент Леонід Кучма в період з 1996-го по 2004 рік і президент Віктор Ющенко до 2006 року; існування коаліції ставало не обов’язковим, а всі рішення ухвалювалися простою більшістю голосів.

21 лютого 2014 року на тлі кризи владної вертикалі Верховна Рада України проголосувала за відновлення Конституції України в редакції 2004 року («за» – 386 депутатів). На початку березня 2015 року Президент Порошенко створив Конституційну Комісію, як спеціальний допоміжний орган при Президентові України з метою напрацювання узгоджених пропозицій щодо вдосконалення Конституції України з урахуванням сучасних викликів та потреб суспільства. Нині триває конституційна реформа стосовно децентралізації влади, яка є одним із пунктів мінських домовленостей, підписаних 12 лютого 2015 року.

150628_Youth_day_ussr
День молоді. Відзначається в Україні, згідно з Указом Президента (№ 323/94, від 22 червня 1994 року) останньої неділі червня. В Україні молоддю вважаються особи віком від 15 до 34 років. На початок 2014 року їх чисельність становила 12,723 млн осіб. На тлі скорочення загальної чисельності населення країни, молоді поменшало на понад 5 %. Згідно з демографічним прогнозом, здійсненим Інститутом демографії та соціальних досліджень, чисельність молоді у нашій країні скорочуватиметься й надалі і до 2020 року становитиме 10,867 млн осіб. Молодь в Україні «старіє» – більш численними є вікові групи 30-34-річних і 25-29-річних, народжених ще до зниження демографічних показників, аніж наймолодших представників молодіжного контингенту – їх майже на мільйон менше. Частка молодих городян становить 70 %, у сільській місцевості вона близька до 27 %. Найбільше сільської молоді мешкає на заході нашої країни. У абсолютному вимірі найбільше скорочення молодіжного контингенту в Україні протягом останніх 14 років відбулось у східних промислових регіонах нашої країни – Донецькій (на 183 тис. осіб), Дніпропетровській (на 123 тис. осіб), Луганській (на 107 тис. осіб). У Києві навпаки молоді побільшало (на 17,1 тис. осіб). Найпривабливішими щодо життєвих перспектив і можливостей трудової реалізації для молоді є Київ, а також Харківська і Одеська області. «Наймолодіжнішим» є населення у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Чернівецькій областях (за рахунок високого рівня народжуваності).
Читати далі 2015_28 – 30 червня

Світло Тамги

150517_deportatsia

У 71-ші роковини депортації кримських татар уся Україна співчуватиме корінному народові Криму та доноситиме історичну правду до молоді

Свого часу Україна не прийшла до Криму — і ось тепер Крим «увірвався» до столиці: болем, реальністю, шоком. Після «несподіваної» окупації півострова російськими військами, на наших очах у стислому вигляді відбуваються події, що колись передували депортації кримських татар із Батьківщини. Так, у 1920—38 роках кримськотатарське середовище «коренізували», аби створити ілюзію піклування «російських братів» про стародавню культуру та зробити інтелектуалів лояльними до радянської влади. Хто такій ілюзії не піддався — тих розстрілювали або ж змушували емігрувати, ізолюючи від народу. Культурні цінності назвали просто «кримськими» і стали переправляти до Ермітажу та інших російських музеїв. Кримськотатарські школи спершу наповнили радянським змістом, а потім — позакривали. Про мечеті й духовну літературу змусили забути. Всі мали стати «росіянами».
Читати далі Світло Тамги

Закарбований у Вічності

http://photo.unian.net
9 січня виповнюється 40 днів, як відійшов у засвіти Євген Сверстюк — гуманіст, мислитель, духовний лідер українства

Перед очима — фото, що демонструвалися під час прощання з Євгеном Сверстюком у Будинку вчителя 4 грудня. Ось Євген Олександрович з величезним букетом польових квітів… Серед лугу над річкою… Усміхнений — у колі друзів…

Тоді відкрилося, яка тендітна і ніжна душа в цього крицевого велета думки і вчинку. Боляче їй було від кожного брутального дотику, — що вже казати про карцер, позбавлення права писати, постійні звільнення з роботи, наклепи, стеження й підслуховування, доноси. А після виходу у «велику зону» — шанобливе непомічання, а в 2005-му (!) — на очах у всіх побиття і розгром редакції часопису «Наша віра», без жодного подальшого розслідування

А тим часом нікому так і не вдалося втрутитися і змінити структуру його життя, його особисті принципи і правила його гри. Він відійшов чесним і вільним, «не впійманим» світом. І довів нам: це можливо. Якою ж силою зміг це зробити?
Читати далі Закарбований у Вічності

Олесь Степаненко. Свічечка з Дергачів на Харківщині

1231_Oles_Stepanenko

Олесь Степаненко. Свічечка з Дергачів на Харківщині

Невтомна “просвітянка” із Запоріжжя Ганна Черкаська нагадала нам про сумні роковини. 10 років тому, у буремний час “Помаранчевої революції”, трагічно обірвалося життя молодого хлопчини Олеся Степаненка.

Олесь Степаненко не був схожим на більшість своїх ровесників, і вже тим більше – на абсолютну більшість своїх ровесників з Харкова…

https://www.facebook.com/
Ганна Черкаська
28 грудня 2014

29 грудня 2004 р., за нез’ясованих обставин, під колесами швидкого поїзда трагічно загинув 20-річний поет Олесь Степаненко. Він народився 9 листопада 1984 р. на Харківщині. Жив, навчався, писав свої вірші у містечку Дергачі, недалеко від Харкова. Після закінчення школи Олесь Степаненко вивчав журналістику у Харківському національному університеті. Гроші на навчання заробляв на цегельному заводі. У лютому 2002 р. невідомі злочинці завдали Олесю тяжкої черепно-мозкової травми. Він майже три роки хворів і в лікарні написав свій «Останній вірш», дійсно останній. Читати далі Олесь Степаненко. Свічечка з Дергачів на Харківщині

Євген Сверстюк. Світло посеред темряви

1204_E_Sverstiuk
Учора ввечері не стало Євгена Сверстюка…

Всі помітили цей символічний збіг: один із учасників Ініціативної групи “Першого грудня” помер саме цього дня.

Великі люди відходять несподівано. Ще кілька тижнів тому він їздив за кордон, у вересні встиг побувати на Форумі видавців у Львові, приходив на інтерв’ю і на творчі зустрічі.
Читати далі Євген Сверстюк. Світло посеред темряви

Дай Боже, щоб ми мали більше таких людей, як Євген Сверстюк – Блаженніший Любомир Гузар

1203_E_Sverstiuk1
Євген Сверстюк – один з когорти тих небагатьох українських інтелектуалів та громадських діячів, кого українці вважають і вважатимуть, навіть і після смерті, моральними авторитетами суспільства. Слово про нього – від ще одного з таких авторитетів, яких ми звемо совістю нації, борцями за Україну і її незалежність, соратника Євгена Олександровича по Ініціативній групі “Першого грудня” кардинала Любомира Гузара.
1203_L_Guzar
Для нашого суспільства те, що Євген Свертюк від нас відійшов, по-людськи кажучи, велика страта, – сказав кореспонденту Укрінформу блаженніший Любомир Гузар, – людей такого не тільки літературного таланту, а такої духовної якості ми нечасто зустрічаємо. На мою думку, це була направду надзвичайна людина.
Читати далі Дай Боже, щоб ми мали більше таких людей, як Євген Сверстюк – Блаженніший Любомир Гузар