Архів позначки: партія

«…Здобудеш людських прав». Іван Стешенко: чи можлива ліва та водночас українська партія?


ПРОФЕСОРИ-ЗАСНОВНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ У ДЕНЬ ЇЇ ВІДКРИТТЯ, 5 ГРУДНЯ 1917 РОКУ. ЗОКРЕМА, О. МУРАШКО (СИДИТЬ ДРУГИЙ ЛІВОРУЧ), Ф. КРИЧЕВСЬКИЙ (ТРЕТІЙ ЛІВОРУЧ), ЗА НИМИ СИДЯТЬ М. ГРУШЕВСЬКИЙ ТА І. СТЕШЕНКО (СЕКРЕТАР ОСВІТИ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

Українські ліві. Соціал-демократи та соціалісти. Як організована політична сила вони з’явилися в останній чверті ХІХ століття. Без них неможливо уявити найвищі злети визвольної боротьби в Україні у перші десятиліття ХХ століття, українську культуру, освіту, науку, громадське життя. І в наступні роки українські ліві — помітна сила. Але з ними відбуваються якісь дивовижні трансформації.

Одна частина цих лівих від самого початку ХХ століття все більше й більше звертала у бік Москви, врешті-решт повністю орієнтуючись на неї, а не на європейські ліві ідеї, інші безкомпромісно залишалися на українських і справді лівих позиціях. Але цих других ставало все менше — при тому, що вони дотримувалися бездоганно європейського курсу, будуючи свою ідеологію на засадах не так марксизму, як етичного й демократичного соціалізму. Зрештою, справді українські ліві, за винятком кількох інтелігентських гуртків, просто зникли. Ким же є сьогодні ті, для яких їхня позірна лівизна — лише засіб впливу на електорат, і якими мають бути за своєю суспільною роллю справді українські ліві?
Читати далі «…Здобудеш людських прав». Іван Стешенко: чи можлива ліва та водночас українська партія?

Сіонізм проти більшовизму: український вимір

Одразу після захоплення більшовиками влади «біла» преса почала стверджувати, що революція в Росії була справою євреїв. І не лише жовтневий переворот, а й скинення царя — то їхня справа, наполягали найрадикальніші публіцисти. Потім ці тези підхопили впливові білоемігрантські кола; їх продукують і чорносотенці в сучасній РФ. Не оминули такі настрої й Україну: і в 1930-х вони були відчутні, й пізніше — аж до наших днів, коли деякі публіцисти, які вважають себе великими українськими патріотами, стверджують: у 1918—1938 роках радянська Україна була такою собі «жидівською державою», де порядкували «сіоністи», «юдо-нацисти» та різного ґатунку «єврейські попихачі».

На підтвердження цієї тези наводяться десятки вочевидь єврейських прізвищ чекістів високого рангу чи компартійних функціонерів (а їх там і справді вистачаєна середину 1930-х, скажімо, біля 80% обласних управлінь НКВД й інших керівних структур цієї «контори» очолювали чекісти єврейського походження; щоправда, ними керував Всеволод Балицький — персонаж, якого за екстер’єром і діловими якостями охоче взяли би і в СС, і в гестапо…). І як би не звинувачували публікаторів цих прізвищ в «антисемітизмі» деякі особливо ревні особи з іншого табору, — факти є фактами.
Читати далі Сіонізм проти більшовизму: український вимір

Коментар: З Польщі може подути зустрічний вітер

151028_Beata1

Владу у Польщі перебирає націонал-консервативна партія “Право і Справедливість”. Це може обернутися далекосяжними наслідками для ЄС, вважає Бартош Дудек.

Це вражаюча перемога націонал-консервативної партії Ярослава Качинського “Право і Справедливість” (ПіС) на чолі з лідером виборчого списку Беатою Шидло. Ліберальній Громадянській платформі (ГП), яка була при владі останні вісім років, на чолі з прем’єркою Євою Копач доведеться вдовольнитися другим місцем. Якщо підтвердяться дані екзит-полів, то Польща вперше з моменту відновлення незалежності чверть століття тому матиме однопартійний уряд.

При цьому виборці дали гарбуза урядові, за якого країна впевнено пройшла крізь фінансову кризу і змогла продемонструвати солідне економічне зростання. Причин тому багато. Більшість мешканців сірих містечок і сіл у польській провінції, вочевидь, надто мало відчули це чудове економічне зростання на собі. До того ж перехід засновника ГП і багаторічного прем’єра Дональда Туска на роботу до Брюсселя залишив партію без її найсильнішого бійця і блискучого політика.
Читати далі Коментар: З Польщі може подути зустрічний вітер

«…справжній націоналіст найкраще розуміє, що треба поважати інші націоналізми»

150916_O_Paliy
Олександр Палій: Кожна партія є змовою проти нації

У той самий час, коли ми з істориком Олександром Палієм говоримо про український націоналізм, лідери найбільшої української націоналістичної партії “Свобода” дають покази у Генпрокуратурі. Та що й казати…  Партія, яка свого часу стрімко увірвалась на політичну арену, на сьогодні – чи не головна антигероїня громадської думки. Який він – український націоналізм? Чи завершується його етап із політичною історією “Свободи”, чи все лише починається? Якщо так, то з якою партією? Ці запитання ми поставили Олександру Палію, одному з найпопулярніших українських істориків, який себе, власне, так і позиціонує – як націоналіст.

“СВОБОДА” ЗРОБИЛА ШОУ З КРИВАВИМ ПОЧАТКОМ

– Олександре, чи можемо ми, з огляду на історію з гранатою та участь у ній “Свободи”, казати, що український націоналізм і українські націоналістичні рухи виходять на якийсь новий етап?

– Треба сказати, що в нормальних країнах всі – націоналісти. От у Британії є британський уряд, а в ньому і ліберали, і консерватори, і лейбористи, всі вони – британські націоналісти. Є Уряд ЇЇ Величності, і є Опозиція ЇЇ Величності. Тому це нормально. Слово “націоналіст” у нас розуміли неправильно. Згідно з традиційними європейськими визначеннями, націоналіст – це людина, яка любить свою країну.
Читати далі «…справжній націоналіст найкраще розуміє, що треба поважати інші націоналізми»

«Все-таки, окрім Самопомочі, усі вищеперелічені партії, незважаючи на прописки і нюанси, ліві…»

150722_left1
Учора авторитетна соціологічна компанія опублікувала виміри симпатій політичних партій і їх лідерів. І перше, що кинулися обговорювати політологи: чому зріс рейтинг ЮВТ. За фактом, Юлія Тимошенко, яка так серйозно програла останні вибори, яка після в’язниці здавалася повною “неповерненкою”, через якийсь рік після виборів затишно розмістилася в рейтинговому рядку після БПП.

Не варто пояснювати це тільки тим, що ЮВТ активно експлуатує тему тарифів. Якщо вже на те пішло, вона експлуатує будь-яку тему, будь-який законопроект, в якому бачить утиск “прав трудящих”. То назве аморальним скасування “пільгових пенсій” (люто кидається захищати права людей вже неіснуючих професій), то терміново вимагає індексації (вириваючи улюблену тему “Опоблоку” буквально що з цих “опозиційних рук”), то розповідатиме, що реструктуризація валютних кредитів – це перший крок до народу. Ну і тарифи, звичайно, це просто неоране поле: сьогодні можна розповісти, як нас обманюють на газі, завтра на воді, післязавтра на електриці.
Читати далі «Все-таки, окрім Самопомочі, усі вищеперелічені партії, незважаючи на прописки і нюанси, ліві…»