Архів позначки: переклад

Навіщо читати ще одну книжку про Голодомор?

Головна теза Епплбом: для Сталіна, “українське питання” було одночасно загрозою як планам колективізації на селі, так і загрозою реваншу націоналізму в місті. Ішлося про тотальну війну на знищення проти внутрішніх і зовнішніх капіталістичних ворогів, як всередині Союзу та навіть партії, так і за межами. Епплбом бачить пряме продовження більшовицької політики від 1917 року й навіть як продовження ще царистської лінії боротьби з українським націоналізмом до 1933-го, де українізація була лише тактикою.

Український переклад книжки Енн Епплбом “Червоний голод” став однією з очікуваних новинок “Книжкового Арсеналу”. Це історичне дослідження було написане для широкої західної аудиторії, й авторка презентувала його як в університетах, так і в популярних телепрограмах у США, де про Голодомор мало знають поза кафедрами історії і українською діаспорою. Читати далі Навіщо читати ще одну книжку про Голодомор?

Юрій Винничук: Через путінську агресію різні частини України відчули себе, як одне ціле

1013_Vynnychuk1
У презентації німецького перекладу книжки Юрія Винничука (ліворуч) у Відні взяв участь і інший український письменник Андрій Курков (праворуч)

Український письменник Юрій Винничук в інтерв’ю DW поділився своїм баченням ситуації в Україні, а також розповів про книжку “Танго смерті”, яка з’явилася у перекладі німецькою мовою.

Deutsche Welle: Як події Майдану, а тепер і війна на Донбасі впливають на Вашу творчість? Чи відкриваєте Ви як письменник щось нове у собі?

Юрій Винничук: Під час Майдану неможливо було зосередитися. Уранці прокидаєшся, вмикаєш телевізор, чи інтернет і слідкуєш, чи вистояв Майдан, що відбувається. Кілька разів я приїжджав до Києва. Це відволікає страшно. Але нема лиха без добра. Я не сподівався, що ця путінська агресія так вплине на нас, щоб різні частини України раптом відчули себе, як одне ціле. Те, що раніше вважалося націоналізмом, ці гасла “Слава Україні!”, “Смерть ворогам!” та інші, які були ворожими, терористичними, ледь не фашистськими, раптом стали рідними для всієї України. Ця хвиля патріотизму в Україні дуже мене тішить. Ясно, що вона дорогою ціною нам дається, бо люди гинуть, але надія є.

Як написала Анастасія Дмитрук, “Никогда мы не будем братьями!” (у вірші молодої української поетки мова йде про українців і росіян. – Ред.), і це, нарешті, дуже добре. Тому що цей “старший брат” постійно нависав над нами, гнітив нас своєю волею, своїм презирством. Читати далі Юрій Винничук: Через путінську агресію різні частини України відчули себе, як одне ціле