Архів позначки: перепоховання

2015_20 – 22 травня

20 травня

150520_WMD_20 May
Всесвітній день метролога. Відзначається за рішенням ЮНЕСКО з 2001 року. 135 років тому (1875) в Парижі на Міжнародній дипломатичній конференції представниками 17 держав була написана Міжнародна метрична конвенція «задля забезпечення міжнародної єдності і удосконалення метричної системи». Цією конвенцією метрична система мір визнавалась міжнародною, затверджувалися прототипи метра і кілограма. Також на конференції було засноване Міжнародне бюро мір і ваг, основним завданням якого було забезпечення єдності вимірювань у міжнародному масштабі, і створений Міжнародний комітет мір і ваг, який здійснював наукове керівництво цією роботою, готував і проводив Генеральні конференції з мір і ваг.

150520_cameroon_flag
Національне свято Республіки Камерун – День проголошення унітарної держави (1972).

20 травня відбулося:

***
150520_portrait-of-lo-gatto-ettore
125 років від дня народження Етторе Ло Гатто (1890-1983), відомого італійського вченого-славіста, перекладача, пропагандиста української літератури. Був професором слов’янської філології в університетах Неаполя і Падуї та російської літератури й мови у Римському університеті. Автор «Історії російської літератури», «Історії російського театру». Досліджував також польську, чеську, болгарську, німецькі літератури. Опублікував ряд статей і розвідок про Т. Шевченка як національного поета світового значення. Вченому належать численні переклади творів слов’янських письменників. Двічі був у Києві (1931, 1960).
***
Читати далі 2015_20 – 22 травня

2014_18 – 20 листопада

18 листопада

1118_Latvia
Національне свято Латвійської РеспублікиДень проголошення Латвійської Республіки (1918).
1118_Latvia_herb

18 листопада відбулося:

***
95 років тому (1919) у київській пресі з’явилось повідомлення про обрання радою професорів університету Св. Володимира генерала Денікіна почесним членом університету з нагоди другої річниці Добровольчої армії.
***

***
1118_Levytsky_Kost
155 років від дня народження Костя Антоновича Левицького (1859–1941), визначного українського громадсько-політичного і державного діяча, адвоката і публіциста, дійсного члена НТШ і «Просвіти». З 1890 року займався приватною адвокатською практикою у Львові. Наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. Левицький, сприяючи піднесенню українського підприємництва в Галичині, допомагав створити і брав активну участь в роботі цілого ряду важливих економічних організацій – «Народна Торгівля», страхової компанії «Дністер», Крайовий Союз Кредитовий (згодом – Центробанк). В 1889-1900 рр. Левицький редагував «Часопис Правничий», був багаторічним президентом Товариства Українських Правників у Львові. В 1899 році виступив співзасновником, а згодом обраний і головою Української національно-демократичної партії. В 1907 році обраний депутатом австрійського парламенту і 1908 – галицького сейму, керував діяльністю Українського парламентського клубу у Відні та Соймового клубу у Львові.

Читати далі 2014_18 – 20 листопада

2014_22 травня

22 травня відбулося:

***
grave1861_1
Цього дня у 1861 році відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Г.М. Честахівський незабаром писав Ф.І. Черненку: «10 мая в час пополудні одправилися в церкву, одслужили, як слідує по закону, що було треба, потім протоієрей промовив, спасибі йому, в церкві до батька Тараса прощальне слово: «Ти, – каже, – брате наш во Христє, Тарасе, настоящий щирий батько свого українського люду, ти перший заступивсь за рідне слово українського народу; в солдатській шинелі, у тяжкій неволі, далеко на чужині, не переставав боліть серцем за люд свій і його слово! Мир тобі, Тарасе!» Потім винесли гроб, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд хрещений, і повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому. Як рушили од церкви, то везли парубоцтво, чоловіки і наша київська громада… Любі канівські дівчата везли батька України добрих верстов з вісім або й усіх десять… Котрі дівчата не мали де притулитися до Кобзаревого воза, напали на ліс і давай ламать віти і устилати дорогу Кобзареві… Покрилась Кобзарева дорога зеленими вітами, як зеленим килимом заслана. Як везли, то попереду усієї процесії несли портрет Кобзарів, і весь люд до малої дитини бачили, який він був живим» (Честаховський Г. Письмо к Ф.И. Черненко от 20 июня 1861 г. // Киевская старина. – 1898. – Февраль).

grave1861_2
***
Читати далі 2014_22 травня