Архів позначки: план

Скупа хроніка 1932-го: жовтень

З щоденника жителя с. Леб’яжого Печенізького (нині Чугуївського) району Харківської області Н.М. Білоуса:

6/X-32 г.
Посеяли жито Федору по случаю что дождь ишел ночью 5го, под 6е но не очень намочил землю.
16/X-32 г.
Все время сеют и пашут но всходы очень плохие потому что земля сухая дождя нету. Получил я повидомлення чтобы посеял на зиму подсолнуха 15% га да изорать глубокой пахоти 10% га и обыкновенной пахоти 1 га 80%. Да получил извещение на самообложение на 63 рубля 03 копейки.
17/X-32г.
Посеяли жито Федору, погода сухая смотрел я на зерно какое посеяно уже 2 недели то оно пустило росток и так лежит если только дождя не будет то все посевы какие не взошли на верх погибнут потому что очень уже зерно истощало и как будто вже сохнет.
Читати далі Скупа хроніка 1932-го: жовтень

Скупа хроніка 1932-го: вересень

З щоденника жителя с. Леб’яжого Печенізького (нині Чугуївського) району Харківської області Н.М. Білоуса:

2/VIII-32
План хлебо-заготовки на Лебяжьевский С/с 42 тысячи, которых мы не всилах выполнить опять останемся и на этот год голодные да еще дужче чем в прошлом году, молоть теперь только из довідкой от С/с. С 1го/VIII и только по 30 фунтов на едока а на базаре в Чугуеве муки и печенаго хлеба уже не увидишь потому что милиция отберает. Лошадь средняя 800 рублей корова 1200 рублей коза 300 – 350 руб пчеляной мед 7 рублей кило, в этом году очень много меду.
10/VIII
Получил налоговой лист на 42 р 02 коп. и получил кантрационную книжку на 53 пуда. С/с гонит всех женщин и девок на полку бураков в артели потом чтобы везли сено в Чугуев в лагерь, зерно на ст. Граково.
31/VIII-32 г.
Помолотил хлеб за это время от 10/VIII навеял жита 66 пудов, 16 пудов уже отвез хлебо-заготовки, за которые получил 14 руб. 33 коп., а если еще вывезть мне 37 пудов та посеять, то мне ничиво не останется для прокормления семьи.
Читати далі Скупа хроніка 1932-го: вересень

Скупа хроніка 1932-го: серпень (частина 2)

Листи Сталін надсилав Кагановичу зі свого відпочинку на Кавказі

1932 рік. Серпень

(хронологію першої половини серпня-1932 див. у попередній статті)
***

16 серпня 1932 р. Каганович – Сталину 16 августа [1932 г.]

Серпень, 16 1932 (вівторок) – Лист Л. Кагановича Й. Сталіну. Зазначено: «теорія, що ми, українці, невинно постраждали, створює солідарність і гнилу кругову поруку не тільки середньої ланки, але верхівки». Зазначено, що навіть незалежно від оргвисновків, настав момент, коли ЦК ВКП(б) мав дати офіційно в полiтичному документі оцінку ситуації, що склалася в Україні. Підкреслив, що політичне рішення виправило б позицію значної частини активу і сприяло б зміні ситуації в Україні. Також висловив згоду про необхідність усунення С. Косіора з посади першого секретаря ЦК КП(б)У та про потребу інших кадрових змін у партійному керівництві України

Серпень, 16 1932 (вівторок) – Телеграма Й. Сталіна Л. Кагановичу та В. Молотову. Зважаючи на тяжке становище в Україні, визнано необхідним термінове залучення військ як до збиральної, так і до просапної роботи Читати далі Скупа хроніка 1932-го: серпень (частина 2)

«В результаті за наявності чотирьох держав «нормандського формату» відповідальність бере на себе виключно лише одна сторона — Україна…»

151204_minsk1
Мінські домовленості. Переходимо в 2016 рік

Офіційний представник України у тристоронній контактній групі щодо врегулювання конфлікту на Донбасі Леонід Кучма заявив, що Мінські угоди цього року виконані не будуть – для цього «немає підстав». Розчарування викликані проблемами переговорного процесу та фактичним невиконанням Росією домовленостей в межах тристоронньої групи. Однак «недієздатність» російської сторони була закладена на самому початку цього процесу. Сама назва –тристороння контактна група свідчить лише про можливості ведення розмов на задану тему — це контакти і нічого більше.

Поважнішим виглядає «нормандський формат» проведення переговорів, адже там беруть участь, крім України, міжнародні суб’єкти — Франція, Німеччина і Росія. Але знову ж таки — яку роль відіграє кожна із цих країн? Звісно, Україна як суверенна держава є спроможною стороною, яка домовляється, бере на себе постійно і часто випереджально певні зобов’язання і виконує їх в повному обсязі. Чи є подібні зобов’язання в інших учасників? Аж ніяк. Франція і Німеччина сприяють перемовинам (посередники) та вбачають свою роль в дипломатичному «примусу до миру» Росії. При цьому, на себе вони не беруть жодних додаткових зобов’язань, навіть офіційних гарантів виконання домовленостей в межах «нормандського формату». Читати далі «В результаті за наявності чотирьох держав «нормандського формату» відповідальність бере на себе виключно лише одна сторона — Україна…»

Санкції скасують? Україні треба змиритися? Чи існує «План Б»?

150911_Romanenko
Політолог Юрій Романенко прокоментував останні зміни у відносинах України, Росії та Заходу під час Економічного форуму у Криниці

На цьогорічний Економічний форум приїхало багато українських економістів та політологів. З одним із найвідоміших політичних аналітиків України Юрієм Романенком в Криниці розмовляла Олена Бабакова.

Минулого року, виступаючи на Форумі у Криниці, Ви говорили, що в Європі немає розуміння глибини української кризи та її можливих негативних наслідків. Сьогодні це розуміння з’явилося?

Ні, не з’явилося. Характер дій ЄС у справі реалізації хоча б Мінських домовленостей показує, що Брюссель не розуміє, які руйнівні наслідки матиме функціонування Мінська-2 у тій формі, на якій наполягають Меркель та Олланд. Керуючись короткозорими інтересами, європейці хочуть зменшити напруження на сході Європи коштом України. Європейська політика сьогодні є дуже дріб’язковою, сьогодні в ЄС немає персоналій масштабу Рузвельта та Черчілля, які б не боялися робити те, що вимагає часу, незважаючи на опір еліт та громадської думки. Чиновники-бюрократи діють виключно у рамках норм і бояться грати амбітно. Так що ЄС має всі шанси зіткнутися з тими ж проблемами, з якими зіткнувся СРСР наприкінці свого існування: радянська номенклатура не хотіла відповідати на виклики часу, а хотіла збереження старого ладу й косметичних реформ, цим же шляхом наразі йдуть єврократи.
Читати далі Санкції скасують? Україні треба змиритися? Чи існує «План Б»?

В глухому куті: Тиск з усіх сторін, Небезневинний Захід і Жодного «Плану Б»

150904_ass

Зростання напруженості внаслідок спротиву окремих політсил реформі Конституції може коштувати Києву підтримки Заходу. Утім, тиснути на Україну за умови бездіяльності Москви теж нерозумно, вважають німецькі експерти.

Парламентське голосування за президентський проект змін до української Конституції щодо децентралізації продемонструвало, наскільки далекою від безхмарності є перспектива остаточного затвердження цих змін у другому читанні. Криваві сутички під стінами Верховної Ради, внаслідок яких загинули троє бійців Нацгвардії, взаємні обвинувачення влади та ультраправих політсил у провині в трагедії та, зрештою, заява лідера Радикальної партії Олега Ляшка про вихід із владної коаліції вказують на новий рівень внутрішньополітичної напруженості у країні.

На кону – відносини Києва з Заходом

При цьому на кону стоїть чимало, адже запровадження конституційної реформи належить до зобов’язань, взятих на себе Києвом у рамках мінських домовленостей. На затвердженні реформи Основного закону України саме в президентському варіанті вже неодноразово і недвозначно наполягав Захід, зокрема і Берлін. У цьому процесі він вітав кожен крок у заданому напрямі і нагадував також і українській владі про необхідність виконання Мінська-2. При цьому акцент у заявах і коментарях із західних столиць завжди ставився саме на пункті гарантування особливого статусу контрольованим проросійськими сепаратистами районів Донбасу, нагадує в розмові з DW експертка з питань Східної Європи берлінського Фонду “Наука і політика” С’юзен Стюарт. Тобто саме того пункту президентського законопроекту, з яким радикально не погоджується не лише позапарламентська опозиція ультраправого штибу, але й низка парламентських фракцій. Окрім Радикальної партії, до них належать “Батьківщина”, а також більшість депутатів фракції партії “Самопоміч”.
Читати далі В глухому куті: Тиск з усіх сторін, Небезневинний Захід і Жодного «Плану Б»

Але «заморозити грамотно» теж треба уміти…

150607_zona1

В цілому Юрій Андрухович питання ставить абсолютно правильно. Дійсно, перемога ніяк не в насильницькому “поверненні” деенеру з еленером.

До речі, проміжну перемогу Україна здобула ще рік тому – коли більшість населення мала змогу визначитися, чи дорога їм Україна і яка Україна їм потрібна. Питання лише в закріпленні цієї перемоги…

“…Перемога, як ми знаємо, визначається досягненням цілі. Ціль у Путіна така, що його перемогою стане з допомогою «повернутих до складу України деенер-еленер» (а можливо, й узгоджених заради «крихкого миру» міжнародних ґарантій) заблокувати наш прозахідний курс до НАТО та ЄУ. Відповідно нашою перемогою стане протилежне – забезпечення цього курсу і якомога швидше просування ним.”
Читати далі Але «заморозити грамотно» теж треба уміти…

Аншлюс Криму – не імпровізація. Аншлюс Криму (і України загалом) планувалися давно…

1003_invasion

Сергій Грабовський
Не можна недооцінювати Путіна: він давно планував аншлюс Криму

Знаний російський публіцист Юлія Латиніна за всієї своєї критичності щодо чинної російської влади не втомлюється повторювати: цьогорічні дії Путіна з анексії Криму та Севастополя були імпровізацією, Кремль до них заздалегідь не готувався, а вдало скористався ситуацією хаосу в Україні після скинення Януковича. Мовляв, тільки дурень не візьме того, що погано лежить, якщо воно господареві — зважаючи на надзвичайно мляву реакцію нової української влади — не дуже потрібно. Ці тези вона в тому чи іншому вигляді повторює вже півроку, з самого початку «русской весны» на території України і у статтях, і в авторській радіопрограмі «Код доступа» на «Эхе Москвы», і в тих телепередачах, куди її рідко, вряди-годи (Росія! цензура!) запрошують.

Але ті, що відстежували упродовж останніх 15 років (тобто часу перебування В. Путіна при владі спершу як прем’єра, а потім президента Росії) розвиток ситуації в Криму, навряд чи погодяться з цим твердженням Латиніної (яке стало популярним у певних колах російських інтелектуалів). Бо ж за цей час проявилося стільки симптомів російського проникнення і взяття де-факто під контроль Криму і Севастополя, було вкладено стільки сил і грошей у підготовку місцевої п’ятої колони, що вести мову про імпровізацію якось не випадає. Йдеться про широкомасштабну операцію з анексії території України, заздалегідь підготовлену, розплановану й опрацьовану.

Майже одинадцять з половиною років тому мій колега і постійний автор «Дня» Ігор Лосєв опублікував у виданні «Українські проблеми» (існувало колись і таке) за 22—23 травня статтю «Чи існує таємна угода Кучма — Путін щодо Севастополя?». Читати далі Аншлюс Криму – не імпровізація. Аншлюс Криму (і України загалом) планувалися давно…

Києву варто визнати незалежність “Лугандона”

0914_mebius

Мирний протокол щодо вирішення кризи на Донбасі тристороння контактна група за участі України, Росії та Організації з безпеки і співробітництва в Європі — ОБСЄ та представників самопроголошених “ДНР” та “ЛНР” підписала 5 вересня в Мінську. Головне в ньому: негайне двостороннє припинення вогню. Один із 12 пунктів документа передбачає надання особливого статусу “окремим районам Донецької і Луганської областей”. Скоріш за все, йдеться про третину Донбасу, яку контролюють бойовики й російські війська. Це 2% території України.

“Особливий статус” має бути прописаний у законі “Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в Донецькій та Луганській областях“. Відповідний законопроект президент Петро Порошенко внесе на розгляд Верховної Ради наступного тижня. Про це він ­заявив 10 вересня на засіданні Кабінету ­Міністрів:
— Проект забезпечує мирне повернення цих районів під український суверенітет. І я просив би його підтримати, бо від цього залежить доля миру.

Читати далі Києву варто визнати незалежність “Лугандона”

«Сегодня старый спор между ВКЛ и Московским царством приобретает новые черты»

0827_merkeput
О планах разделения Украины между Россией и ЕС, выгоде для Беларуси от кризиса и возможности возрождения ВКЛ рассуждает политолог Юрий Романенко.

Справка Еврорадио: Юрий Романенко — политолог. С февраля по ноябрь 2004 года — спичрайтер премьер-министра Виктора Януковича, аналитик Института европейской интеграции и развития, с декабря 2004-го по май 2006 года — заместитель директора Института глобальных стратегий, сейчас — директор киевского Центра политического анализа “Стратагема”, шеф-редактор аналитического портала “Хвиля”. Принимал участие практически во всех избирательных кампаниях с 1998 года. Инициатор акции протеста “Достали!” в декабре 2008 года, которая стала первой демонстрацией мобилизационных возможностях соцсетей в Украине. Сфера экспертной деятельности: Украина, международная политика, украинско-российские отношения, информационные войны, избирательные кампании.

Еврорадио: Сделайте, пожалуйста, политический анализ того, что происходит сегодня в Украине.

Юрий Романенко: Начну с того, о чём сейчас много говорят: вероятность широкомасштабного вторжения российских войск в Украину. На мой взгляд, оно не реально. Во-первых, все прекрасно понимают, что Россия и так уже ведёт наступление на Донбассе, потому что местных боевиков банально “выбили” за эти четыре месяца. И наши военные открыто говорят, что там преимущественно воюют россияне. Так что, мы уже имеем военное вторжение — Россия ежедневно туда загоняет десятки танков, БТР и солдат, и там реально идёт война. Но для того, чтобы развернуть полномасштабное вторжение, у России нет ни средств, ни такого количества армии.

Ведь если бы она хотела оккупировать половину Украины, то ей бы для этого потребовалось не менее нескольких сотен тысяч человек армии и полицейских сил. А боеспособная армия России составляет по оценкам экспертов от 50 до 100 тысяч человек. И поэтому России проще уничтожать инфраструктуру Донбасса, чтобы создать тяжёлую экономическую ситуацию в Украине. Когда 2 миллиона человек из того региона начнут “расползаться” по стране и создавать излишнее напряжение в другие регионах Украины, то будет создаваться социальная база для того, чтобы раскачивать политическую ситуацию. Тем более, что есть объективные обстоятельства, которые способствуют этому. Плюс, большие ошибки власти, которая не желает меняться и хочет жить по-старому. Это также усиливает радикализацию в обществе и способствует тому, что поздней осенью — зимой Украина может войти в новый этап революции, которая, собственно говоря, и не заканчивалось. Произойдёт дестабилизация, которая приведёт к серьёзным проблемам и ставка Путина может сработать.
Читати далі «Сегодня старый спор между ВКЛ и Московским царством приобретает новые черты»