Архів позначки: Польща

Польська окупація: факти проти фікцій

Польський міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський вірний собі. У Львові він розвернувся на порозі музею «Тюрма на Лонцького» і пішов геть, бо, бачте, там, крім іншого, йдеться про часи польської окупації Західної України. А повернувшись до Варшави, Ващиковський зробив заяви про те, що в Українській державі історією займаються не так і не ті.

Але політики й політикани — то окрема стаття. Не лише вони формують громадську думку — до цього не меншою мірою залучені й інтелектуали, члени експертного середовища. Тож звернімо увагу на твердження Пьотра Косьцінського, експерта, який прокоментував «Дню» ситуацію, що склалася під час поїздки міністра до Львова, і не тільки її. Читати далі Польська окупація: факти проти фікцій

Место на картах. Почему украинцы были народом с самым длинным названием

Карта Украины, 1918

Как так получилось, что генштаб Российской империи приложил руку к “созданию” украинцев

Привет, боец исторического фронта! Пока не случилось очередное возбуждение общественности на исторические темы, имеет смысл обновить воспоминания по “матчасти”. Например, обратиться к вечной теме, что “Украины никогда не было”, а если и была, то никак не в нынешних пределах. А если уж нынешние пределы, то считать их подарками царей или советских вождей. Мы про это уже писали не раз, но обращались к конкретным узким сюжетам. Но имеет смысл взглянуть на ретроспективу “Украины на карте”.

Со времен “картографической революции” XVI-XVII вв. в Западной Европе каждый образованный человек, который интересовался широким миром, мог найти на карте наши территории. Увидеть реки, горы и моря, а также государства, которые здесь были. Исследования по истории картографии свидетельствуют странную вещь: сначала Украина как страна на карте существовала, затем на время исчезла или сузилась, а потом снова туда вернулась, расширилась и утвердилась.

В разное время топоним “Украина” обозначал довольно отличающиеся по размеру территории, он увеличивался и сокращался, живя как бы собственной жизнью. Читати далі Место на картах. Почему украинцы были народом с самым длинным названием

Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

70 років тому почалася репресивна акція комуністичної влади ПНР проти українського народу – т.зв. “Акція “Вісла” (Akcja „Wisła”).

З постанови Політбюро ЦК ПРП від 28.03.1947: “W ramach akcji represyjnej wobec ludności ukraińskiej postanowiono: 1. W szybkim tempie przesiedlić Ukraińców i rodziny mieszane na tereny odzyskane (przede wszystkim Prusy płn.), nie tworząc zwartych grup i nie bliżej niż 100 km od granicy”.

Про цю трагічну сторінку життя українського народу стаття польсько-українського історика:

Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

Юрій Гаврилюк

Виселення відбувалося із великою брутальністю, супроводжувалося вбивствами. Виселених скеровували на захід і північ, прагнучи розірвати сусідські та, навіть, родинні зв’язки.

“Велика операція проти УПА та решти українського населення Польщі (бл. 150 тис. осіб) була підготовлена ще у 1946 р. За зразок було взято сталінську практику розв’язання національних проблем…
Читати далі Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

Варшаўская бітва вызначыла лёс ня толькі палякаў, але й беларусаў

160818_Warsaw-1920_1
Карціна “Цуд на Вісьле”, прысьвечаная перамозе ў Варшаўскай бітве. Мастак Ежы Косак, 1930 г.

«Перамога Польшчы над бальшавікамі ў 1920-м ня толькі прывяла да Рыскага міру, але й паспрыяла станаўленьню беларускай нацыі», – гісторык.

Варшаўская бітва 1920 году лічыцца адной з лёсавызначальных датаў польскай і агульнаэўрапейскай гісторыі. 15 жніўня – дзень, калі войскі пад камандаваньнем Юзафа Пілсудскага перамаглі армію Міхаіла Тухачэўскага – адзначаецца як сьвята Войска Польскага. Польшча адстаяла сваю незалежнасьць, а Эўропа была ўратаваная ад камуністычнай дыктатуры. Варшаўская бітва кардынальным чынам паўплывала й на лёс Беларусі. Перамога Польшчы над Чырвонай арміяй ня толькі прывяла да трагічнага Рыскага міру, але й паспрыяла станаўленьню беларускай нацыі. Пра значэньне Варшаўскай бітвы для гісторыі Беларусі расказваюць беларускія дасьледчыкі.
Читати далі Варшаўская бітва вызначыла лёс ня толькі палякаў, але й беларусаў

«…відсутність України – це падіння Візантії, це 1939 рік, це Друга світова війна»

160717_pol-ukr1
Директор Фонду Європейської Культури і Мистецтва ARS LONGA Ян Павліцький

Ян Павліцький: відсутність України – це падіння Візантії, це 1939 рік, це Друга світова війна

Польського архітектора Яна Павліцького з Кракова українці знають як керівника проекту реставрації срібних Царських врат головного іконостасу Софійського собору в Києві. Але, пан Павліцький ще й поет, сценограф, організатор різноманітних культурних заходів, зокрема спектаклю «Записки з Майдану».
Читати далі «…відсутність України – це падіння Візантії, це 1939 рік, це Друга світова війна»

Бандера та Пiлсудський: подвійний портрет в інтер’єрі сьогодення

160714_Bandera-Pilsudski

Дивна річ: у Польщі, де наразі вся повнота влади належить націоналістичній (якщо точніше, то поміркованій консервативно-націоналістичній) партії «Право і справедливість» (ПіС), розгорнулася масштабна кампанія проти українських націоналістів, а передусім — проти ОУН й особисто Степана Бандери, якого нещадно таврують як «терориста». Дійшло до намірів оголосити Волинську трагедію «геноцидом, учиненим проти поляків українськими націоналістами» й конкретно УПА.

Винесімо за дужки проблему «геноциду на Волині» — зазначимо тільки, що Рафаель Лемкін, автор і самого терміну, і відповідної теоретичної концепції, і міжнародних правових норм щодо геноциду, ніде й ніколи не називав криваві події на Волині геноцидом. Натомість «класичним випадком геноциду» він вважав Голодомор і пов’язані з ним винищення інтелігенції, знищення УАПЦ та руйнацію здобутків українізації. Лемкін визначав геноцид наступним чином: «Взагалі кажучи, геноцид не обов’язково означає негайне знищення нації, крім випадків, коли здійснюються масові вбивства всіх членів нації. Він, скоріше, означає скоординований план різних дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя національних груп, з метою їхнього знищення. Метою такого плану буде розпад політичних і соціальних інститутів, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного існування національних груп, а також знищення особистої безпеки, свободи, здоров’я, гідності та навіть життя осіб, що належать до таких груп».

Читати далі Бандера та Пiлсудський: подвійний портрет в інтер’єрі сьогодення

Як Польща підготувалася до саміту НАТО

160707_NATO_Warsaw1

Для президента США у Варшаві створили копію Овального кабінету Білого дому

У столиці Польщі 8-9 липня відбудеться саміт НАТО, який буде найбільшим за кількістю учасників і, як зауважують експерти, найважливішим за майже 20 років. Символічно, що вечеря лідерів країн Альянсу відбуватиметься саме в тому залі, де в 1955 році було підписано угоду про створення ворожого до НАТО військового блоку соціалістичних країн під назвою Варшавський договір.

ПРАВО НА ПОСТРІЛ ТА ІНШІ КОНТРТЕРОРИСТИЧНІ ЗАХОДИ

Нещодавні теракти у серці Європи – Парижі та Брюсселі, а також активні міграційні процеси з півдня змусили Польщу дуже уважно підійти до питань безпеки під час саміту. Попри те, що Польща з точки зору терористичної загрози є серед країн, де загроза є досить низькою, Варшава вирішила не випробовувати долю і пішла шляхом максимального посилення безпеки.

Загалом, на підготовку й проведення саміту Альянсу Польща запланувала витрати на рівні 160 млн злотих (майже 45 млн дол.). Однак, після цьогорічних терактів у Брюсселі, Варшава збільшила бюджет ще на понад 10 млн злотих (приблизно 3-4 млн дол.), витративши ці кошти, зокрема, на додаткову закупівлю за кордоном засобів моніторингу.

Читати далі Як Польща підготувалася до саміту НАТО

Чи Штайнмаєр шукає посади в Путіна?

160706_put-stein

Станіслав Янецький: Чи Штайнмаєр шукає посади в Путіна?

Польський публіцист гостро критикує заяву глави МЗС Німеччини Штайнмаєра, що НАТО розмахує шаблею перед Росією

Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр цими днями висловив пересторогу, щоб у політиці відносно Росії не обмежуватися відлякуванням і розмахуванням шаблею. У недільному виданні «Bild am Sonntag» глава німецького МЗС критично оцінив маневри на східному фланзі НАТО. За його словами, не слід підігрівати атмосфери. Публіцист видання «wSieci» Станіслав Янецький вважає можливими два пояснення такої позиції.
Читати далі Чи Штайнмаєр шукає посади в Путіна?

Українська проблема PiS

160624_Pawel_Smolenski
Відповідаючи на апель колишніх українських політиків, глав Церков та інтелектуалів зі словами «вибачаємо і просимо вибачення», у тому числі й за злочини на Волині влітку 1943 року, парламентарі PiS пишуть:

«Дорогі українські друзі,

(…) Дякуємо за декларацію дружби і спільності мети в майбутньому. Хочемо однозначно розвіяти побоювання, висловлені у Вашому листі. Ми цілком визнаємо цінність не тільки нинішньої української державності, але також і окремої української думки і чину незалежності. Ми визнаємо правильною і зрозумілою багатовікову боротьбу українців за право на вільний культурний і державний розвиток».

Розумні слова, але далі — вибоїни: «Різниця між нами, однак, стосується не минулого, а сучасної політики історичної пам’яті. Проблемою є нинішнє українське ставлення до винуватців геноциду, вчиненого проти поляків у роки Другої світової війни».
Читати далі Українська проблема PiS

«Балто-Чорноморський союз – непоганий страховий проект на випадок, якщо розвалиться ЄС», – Євген Жеребецький

160606_Intermarium

Політичні стосунки України та Польщі охолонули на найвищому рівні і це потрібно змінювати. Про це, а також про перспективи Балто-Чорноморського союзу розповів політичний аналітик Євген Жеребецький у коментарі до Рекомендацій фундації «Центр досліджень Польща-Україна» для уряду України у відносинах з Республікою Польща. “POLUKR.net” публікує коментар аналітика повністю.

“У нас зараз доволі дивна диспозиція склалася на європейському напрямку. Маю на увазі стосунки з ЄС та, зокрема, з Польщею. Наприклад, у нас так склалося, що нині ми маємо доволі тісні стосунки з німецькими політиками, зокрема на президентському рівні з Ангелою Меркель. А в Польщу  президент Порошенко з офіційним візитом завітав аж у грудні 2014, через 7 місяців після інаугурації. Хоча раніше, якщо не перший, то другий або третій візит попередників президента Порошенка був до Польщі. Зараз так не сталось. Президент Анджей Дуда завітав в Україну через 4 місяці і це теж не був його ані перший, ані третій закордонний візит. І це при тому, що у Польщі часто виголошується теза про те, що “без незалежної України не може бути незалежної Польщі”. Тому ситуація така, що з одного боку Україна важлива для поляків, оскільки із стратегічної точки зору є таким собі буфером між поляками і нашими “братами”-москалями. А з іншого боку політичні стосунки дещо охолонули. Про це треба говорити і це потрібно змінювати.
Читати далі «Балто-Чорноморський союз – непоганий страховий проект на випадок, якщо розвалиться ЄС», – Євген Жеребецький