Архів позначки: правозахисник

Валерій Марченко. Скарали на смерть за протидію русифікації

161124_v_marchenko1

Він відкрито виступав проти русифікації, писав про Голодомор і висміював соціалістичний реалізм у літературі. Киянин-журналіст, схожий на французького актора Бельмондо, перекладач-філософ, учасник Української Гельсінської групи – це все про Валерія Марченка. Його з хворими нирками, за «нахабність», як сказав один зі слідчих, ув’язнили у табір суворого режиму на Уралі. Фактично прирікши на смерть.

Свій 26-й день народження київський журналіст і перекладач Валерій Марченко відзначив у камері під час слідства. Це був вересень 1973-го. Заарештували його ще влітку, а засудили в грудні на 6 років позбавлення волі в колонії суворого режиму і 2 років заслання. Чому? Не бачив сенсу в радянській літературі 70-х, де прославлялась «комуністична ортодоксія», не праця вільної людини, як-от описував Робінзона Крузо Даніель Дефо, а «рабський труд уярмленого бидла на зграю політиканів, які погрузли в пияцтві і розпусті».
Читати далі Валерій Марченко. Скарали на смерть за протидію русифікації

Генерал Григоренко, який розповів Рейгану про «імперію зла»

161116_p_hryhorenko1
Генерал-майор Червоної армії, який командував дивізією на фронтах Другої світової війни, належить до тієї когорти людей, хто рухав історію, для кого Людина була у центрі Всесвіту. А це за радянської дійсності могло вартувати не лише посад і привілеїв, а й і свободи, і життя.

Петро Григоренко народився на півдні України у селі Борисівка Запорізької області, навчався у Харкові і Москві, закінчив Військово-технічну академію та Академію генерального штабу СРСР.

Григоренко пройшов шлях від командира дивізії, генерала Червоної армії, викладача Військової академії імені Фрунзе й засновника кафедри військової кібернетики – до в’язня радянської каральної психіатрії, якого примусово вигнали з СРСР.
Читати далі Генерал Григоренко, який розповів Рейгану про «імперію зла»

Євросоюз: неоднозначний діагноз Буковського

160630_V_Bukovskiy

Знаного дисидента брежнєвської доби Володимира Буковського читачам «Дня», думаю, особливо представляти не треба. Активна участь в організації правозахисного руху в СРСР, неодноразові арешти, близько 12 років сумарного «стажу» за ґратами – в тюрмах, таборах (де разом із в’язнем сумління Семеном Глузманом він написав «Посібник із психіатрії для інакодумців») і «спецпсихушках» (в одній із них його примусово «лікували» разом із нескореним генералом Петром Григоренком). Наприкінці 1976 року Буковського обміняли на лідера компартії Чилі Луїса Корвалана; після висилки з СРСР Буковський оселився у Великій Британії, закінчив Кембриджський та Стенфордський університет з фаху «нейрофізіологія», працював за спеціальністю, писав книги й займався громадською діяльністю.

Буковський зарекомендував себе як проникливий дослідник соціально-політичних процесів не лише в СРСР і сучасній Росії, а й на Заході. І ще одне: він ніколи не боявся йти проти течії, проти стереотипів, і найчастіше у своєму протистоянні з ними мав рацію. А тому у ці дні варто було би згадати деякі його інвективи на адресу Євросоюзу, висловлені ще у 2001 році у виступі перед британськими депутатами й політичними активістами.
Читати далі Євросоюз: неоднозначний діагноз Буковського

Козацька Матір (до 110-річчя від дня народження Оксани Яківни Мешко)

150130_O_Meshko

Минає 110 років від народження Оксани Яківни Мешко – українки, родина якої пройшла горнило нищення українського народу в ХХ столітті. Від самозахисту, від оборони сина вона перейшла до правозахисної діяльности в Українській Гельсінкській Групі, брала на себе вищу відповідальність за долю нації. У поважному віці вдруге пережила всі труднощі ув’язнення і заслання, але й удостоїлася в Бога радості відродження України.

Народилася Оксана Мешко 30 січня 1905 року в селі Старі Санжари на Полтавщині в багатодітній родині малоземельних селян із козаків, які ніколи не були кріпаками, а тому зберегли козацький дух.

Сорокарічний батько Оксани без будь-якої особистої вини перед більшовицькою владою в 1920 році разом з іншими заложниками був розстріляний за невиконання волостю продподатку. Хата конфіскована. Убитий 17-річний брат Євген, активіст «Просвіти». Сестра Віра і брат Іван розбрелися по світу.
Читати далі Козацька Матір (до 110-річчя від дня народження Оксани Яківни Мешко)

Пам’яті Валерія Марченка

1009_Marchenko
Валерій з матір’ю у Саралжині, Казахстан. 1979

7 жовтня минуло 30 років з дня смерті Валерія Веніаміновича Марченка (1947–1984), українського журналіста, літературознавця, публіциста, перекладача, правозахисника. …«Особливо небезпечний рецидивіст», смертельно хворий письменник отримав навесні 1984-го від суду десять років таборів особливого режиму і п’ять років заслання. Помер 7 жовтня 1984 року, не витримавши 55-денного етапу до Пермі.

«…Не фанатик, не революціонер, не екстреміст,
він був такий, як і всі. Лише кращий.»
Семен Глузман

«…вчив не боятися отим типовим липким страхом, який відбирав у радянських людей їхні розум, совість і честь.»
Мирослав Маринович

http://osvita.khpg.org/index.php?id=946569215
П’ЯТЬ ПОРТРЕТІВ ВАЛЕРІЯ МАРЧЕНКА

Шістнадцятого вересня цього року (написано у 1997 році – Прим.ред.) минуло 50 років від дня народження Валерія Марченка, а 7-го жовтня минає 13 років із дня його смерті. Однак ті, кого смерть забрала з життя передчасно, мають одну перевагу над живими – вони не старіють. Через те фраза “Валерію Марченку виповнилося б тепер 50 років” звучить фантастично. Ми ж то добре знаємо, що Часові не під силу змінити найменшу рисочку на його молодому обличчі, яке поглядає на нас із його світлин. І все ж 50-літній ювілей – це добра нагода знову згадати про Валерія. Адже, на відміну від нього, ми старіємо, а в контексті ювілею це означає, що ми – забуваємо. На жаль…
Читати далі Пам’яті Валерія Марченка