Архів позначки: психологія

Ребус ребусів

150523_populus1

Про соціально-психологічний вимір українських реформ

«В Україні відбуваються реформи, і їй допомагають Європа та США, внаслідок чого гривня впала втричі. А в Росії немає жодних реформ, а на додачу Європа та США оголосили їй санкції, внаслідок чого рубль упав удвічі. Висновок: для пересічних громадян куди вигідніші санкції Заходу, аніж його допомога, і відсутність реформ, аніж їхня наявність».

Така приказка в різних варіантах останніми місяцями гуляє Інтернетом, і попри її певну демагогічність (бо ж реальні економічні реформи в Україні навряд чи можна вважати розпочатими), вона здебільшого психологічно спрацьовує та наганяє смуток навіть на завзятих прихильників Революції Гідності. А з яким задоволенням і з якими коментарями поширює її в соціальних мережах різноманітна політична і біляжурналістська шелупонь
Читати далі Ребус ребусів

Андрій Бондар: Казус Бузини, або Усвідомлення війни

150424_ruswar

“На другому році російсько-української війни раптом з’ясувалося, що в центрі воюючої країни люди живуть в ізольованій реальності. А десь там далеко відбувається “не їхня” війна”, – Андрій Бондар, спеціально для DW.

У котрійсь із галузей соціальної психології колись обов’язково винайдуть нове поняття і дадуть йому назву “казус Бузини”.

Смерть медійного персонажа

Ні, я не збираюся писати нічого про загиблого – ні доброго, ні поганого. Так само одразу зафіксую одну важливу, як на мене, річ: жодної зловтіхи, радості чи полегшення з приводу його загибелі я не відчув і відчути не міг. Наші світи ніколи не перетинались, а погляди ніколи не конфліктували з простої причини: 23 останні роки, рівно до початку подій на Майдані, а потім війни на Сході, дозволяли мирне співіснування різних світоглядних і політичних концепцій у межах однієї країни.
Читати далі Андрій Бондар: Казус Бузини, або Усвідомлення війни

Оксана Забужко: Великдень під час війни – кілька уроків

150414_true_victory

“Це – про війну. І про ту, яка другий рік точиться на нашій землі. І про ту, яка майже два тисячоліття точиться під небом християнства”, – Оксана Забужко, спеціально для DW.

У Києві неприємність: зачинилось арт-кафе “Руський Клуб КультРа”. Кажуть, через проблеми з орендою. Страх прикро, бо місце було атмосферичне, “пригріте”-облюбоване інтеліґентною публікою (там-таки була й книгарня, і перше, що бачив відвідувач при вході – це загорнутих у пушисті ліжники й коци дівчаток і хлопчиків з носами, встромленими в книжку над паруючим керамічним горнятком), а головне – це був єдиний на весь історичний “город Володимира” заклад в українському етнічному стилі і з “високою” національною кухнею, тобто такий, куди можна було запросити чужинців, аби навіч продемонструвати їм, що “Україна не Росія”. Зі стрімко множеними нині по центру Києва вульгарно-крикливими вивісками “Вареничная Катюша” та “всякими-разними”, “понаєхавшими” з окупованих територій, “Сплетнями” робити це буде значно складніше. Культурне обличчя столиці, м’яко кажучи, сильно перекосилось. Але зараз я не про це.
Читати далі Оксана Забужко: Великдень під час війни – кілька уроків

Tertium non datur (ч.4). Бути людиною якогось роду можна тільки перебираючи на себе особисту відповідальність…

1205_vata2
(закінчення, початок див. http://schozavtra.in.ua/2014/12/01/tertium-non-datur-hto-ne-maje-snahy-vypysaty-vlasnu-istoriyu-vyvchatyme-chuzhu-ch-1/ ; http://schozavtra.in.ua/2014/12/02/tertium-non-datur-ch-2-pomirna-polietnichnist-naselennya-ukrajiny-sche-ne-oznachaje-scho-70-mayut-prytmom-zneprytomnity-vtratyty-natsionalnu-pam-yat/ ; http://schozavtra.in.ua/2014/12/04/tertium-non-datur-ch-3-natsiokulturna-identychnist-je-skladnykom-sformovanoji-lyudskoji-osobystosti-yak-takoji-ba-bilshe-neodminnym-chynnykom-formuvannya-ostannoji/)

***

Тепер нам слід узяти до уваги, що особистість як така виникає і означується здійсненням особистісного вибору (див. Ч. Тейлор. «Джерела себе» та «Етика автентичності»), в тому числі й стосовно власного походження, культурної приналежності, родинного й патріотичного спадку, обов’язку тощо. Щойно ми це визнаємо, як стає очевидним, що без зазнаного й осмисленого досвіду націокультурної самоідентифікації особистості не може бути: в цьому випадку завжди йтиметься про недоформований маргінес соціального полотна.

Ми би порівняли цей стан недоформованості з газоподібним станом матерії, з якої ще не виринула планетарна твердь. У нашому українському випадку цей «недонароджений» (за Василем Стусом) стан (який, однак, не є безтурботним станом лялечки – благісним станом душевного сну, а власне видовою морфологічною незавершеністю), ми означимо запозиченим словосполученням «какаяразніца».

Какаяразніца – це вельми цікава психоемоційна недуга, ну хоч би тому, що, як ми показали вище, її радісно вітає і культивує частина вітчизняних так званих інтелектуалів; її послідовно і цілеспрямовано упоширюють на українських теренах ідеологи і практики «руссскаго мира», охоче інфікуючи нею і себе, проте з одним фундаментальним ферментним додатком: «какаяразницавсемирусскіє». І чеченець – какаяразніца, і бурят – какаяразніца, і татарин – какаяразніца; і московит – какаяразніцавсемирусскіє.
Читати далі Tertium non datur (ч.4). Бути людиною якогось роду можна тільки перебираючи на себе особисту відповідальність…

2014_4 – 5 грудня

4 грудня відбулося:

***
95 років тому (1919) уряд ЗУНР визнав угоду А. Лівицького з поляками «грубою національною зрадою» і односторонньо розірвав Акт про злуку. Про це офіційно заявила посольству УНР у Варшаві й уряду Польщі дипломатична місія ЗУНР у складі С. Витвицького, А. Горбачевського і М. Новаковського.
***

***
1204_Horak
130 років від дня народження Їржі Горака (1884–1975), чеського фольклориста, етнографа, літературознавця. У 1945-1948 роках був послом Чехословаччини в СРСР. Популяризував українську культуру, досліджував чесько-українські та словацько-українські літературні зв’язки. Наукову діяльність почав 1908 року рецензією на працю Івана Франка «Студії над українськими народними піснями»; також опублікував некролог про І. Франка. Був знайомий з Ольгою Кобилянською, писав про неї (1928), зустрічався і листувався з Володимиром Гнатюком. Організатор багатьох шевченківських вечорів.
***
Читати далі 2014_4 – 5 грудня

Tertium non datur (ч.3). Націокультурна ідентичність є складником сформованої людської особистості як такої, ба більше – неодмінним чинником формування останньої…

1204_ukr-is-you

(продовження, початок див. http://schozavtra.in.ua/2014/12/01/tertium-non-datur-hto-ne-maje-snahy-vypysaty-vlasnu-istoriyu-vyvchatyme-chuzhu-ch-1/ ; http://schozavtra.in.ua/2014/12/02/tertium-non-datur-ch-2-pomirna-polietnichnist-naselennya-ukrajiny-sche-ne-oznachaje-scho-70-mayut-prytmom-zneprytomnity-vtratyty-natsionalnu-pam-yat/)

***
Вище ми заторкнули деякі суспільно-історичні виміри націокультурної ідентичності, і факти незаперечно свідчать, що її вага в усталенні геополітичної системи світу є величезною або й просто кажучи – вирішальною. Проте наскільки ця вкоріненість є справді необхідною для довільно визначеної окремої особистості? Може, М.Рябчук має рацію, апологетизуючи стан націокультурної індиферентності як блаженну свободу від прив’язаності й можливість найкомфортнішого уміщення себе у світі? Бо ж «рибка шукає, де глибше, а людина – де ліпше»?

Однак виявляється, що націокультурна ідентичність є складником сформованої людської особистості як такої, ба більше – неодмінним чинником формування останньої. У найзагальнішому сенсі етнокультурна або етнічна ідентичність це – «переживання своєї тотожності з однією етнічною групою і відокремлення від інших» (Шпет Г.Г. Введение в этническую психологию / Г.Г.Шпет. – СПб.: Издательский дом «П.Э.Т.», Алетейя, 1996. – с.103).
Читати далі Tertium non datur (ч.3). Націокультурна ідентичність є складником сформованої людської особистості як такої, ба більше – неодмінним чинником формування останньої…

Как жить дальше в стране, где четыре пятых населения то ли повредились рассудком, то ли вовсе потеряли совесть? (ч.1)

1112_sbriendili

Психолог: россияне подверглись ковровой бомбардировке пропагандой

Вильнюс, 03 Ноября (Новый Регион, Таня Деккер)Российское общество оказалось эмоционально изнасилованным — от самых наивных, до самых продвинутых, от молодых до старых. Однако представить всех россиян только и исключительно жертвами в этой истории было бы неверно. Да, они подверглись психологическому насилию, но многим, похоже процесс понравился. Так считает Людмила Петрановская, психолог из Латвии, автор нескольких книг, создатель Института развития семейного устройства. По ее мнению, этим вопросом должны уже заниматься профессиональные психологи и психиатры.

В своем блоге на портале spektr.delfi.lv Петрановская дает полное обоснование своей теории: «Что это с ними?! Это тот вопрос, который был за последние несколько месяцев повторен моими друзьями и знакомыми, наверное, многие тысячи раз. Потому что происходило вокруг странное и пугающее, такая лайт-версия романа Стивена Кинга «Мобильник», в котором, получив по телефону некий сигнал, добропорядочные граждане вдруг превращались в агрессивных каннибалов, а потом начинали функционировать как единая колония с общей психикой.»
Читати далі Как жить дальше в стране, где четыре пятых населения то ли повредились рассудком, то ли вовсе потеряли совесть? (ч.1)