Архів позначки: репресії

Скупа хроніка 1932-го: грудень (частина 1)

Скупа хроніка 1932-го: грудень (частина 1)

Грудень, 1 1932 (четвер) – Харків. Директива ЦК ВКП(б), розіслана секретарем ЦК КП(б)У С. Косіором усім обкомам. Пропонувалося затвердити остаточні терміни вивезення хліба з глибинних пунктів України до 15 січня

Грудень, 1 1932 (четвер) – Харків. Протокол засідання Раднаркому УСРР. Постановили скоротити в грудні місяці витрачання пшениці та жита на 19 100 т по лінії централізованого постачання: а) зменшити хлібопостачання міського і сільського населення на 4300 т; б) зняти з постачання кустарів – 300 т; в) зменшити фонд громадського харчування на 15 % – 1300 т; г) зменшити фонд стимулювання сільськогосподарських заготівель – 700 т; д) змінити стандарт помолу пшениці в Донбасі зі встановленням на всіх млинах 85 % помолу – 500 т; е) зарахувати до централізованого плану постачання 5 % відрахування від надходження мірчука з 10 % фонду, наданого в розпорядження обласних організацій, – 2 тис. т; є) застосувати примішки ячменю та кукурудзи 13–15 % – 10 тис. т Читати далі Скупа хроніка 1932-го: грудень (частина 1)

85 років тому почалася найбільша суспільна катастрофа ХХ століття

85 років тому, в холодні, похмурі дні кінця осені – початку зими 1932 року, почала розгортатися у своїй жахливій натуралістичній суті найбільша катастрофа ХХ століття – голодомор 1932-1933 років. Серія статей на цьому сайті – це спроба відтворити атмосферу тих днів, згадати, як це було…

Нижче пропонуємо статтю про один з перших і основоположних актів «правової бази», яку підготувала «робітничо-селянська радянська» влада для організації цього людожерського дійства, – так званий «закон про колоски» (у нього було кілька варіантів народних назв – і «про три колоски», і «про п’ять колосків», а ще закон «сім восьмих», «закон від сьомого-восьмого», указ «7-8»…). А попереду ще були «листи» Сталіна Кагановичу та Молотову, рішення ВКП(б) та КП(б)У, «чорні дошки», накази ГПУ та НКВД, блокада території УРСР, багато інших «практических мер по усилению хлебозаготовок» та інших злочинних дій «першої у світі держави робітників та селян»… Читати далі 85 років тому почалася найбільша суспільна катастрофа ХХ століття

Одна з мільйонів історій про Голодомор

Історію країни можна краще зрозуміти за історією родин. Я живу на Заході, де Голодомор вважали геноцидом задовго до законодавчого визнання на державному рівні. Я живу на Заході, де Голодомору не було. Схід досі страждає від наслідків винищення своїх кращих – господарів, підприємців, письменників, науковців – українців. Але мої спогади про Голодомор стосуються Центру.

В тридцятих роках минулого сторіччя мій прадід по маминій лінії очолював один із районів Чернігівської області. В сімейних переповідках він рідко герой – суворий, байдужий, завжди зайнятий. Він не надто любить малих; без нього не можна розпочинати вечері, навіть якщо на годиннику північ; він вийшов із глибокого села і назавжди порвав зі своєю родиною. Його фото – усі паспортного формату, зі штампами, у посвідченнях і у формі. Прадід Сергій, начальник, який нікого сильно не любив.

Ми не були знайомі, він помер за років п’ятнадцять до мого народження. Дідусь, його син і повний антипод – ласкавий, надміру добрий і життєлюбний ніколи не зачіпав зі мною серйозних тем далекого минулого. Але звідкись я знала, що прадід сидів у тюрмі. Де, коли і – головне – чому я не з’ясувала за життя мого діда і все могло б і лишитися таємницею чи моторошними сумнівами, якби не одна стара шкіряна папка. Читати далі Одна з мільйонів історій про Голодомор

Скупа хроніка 1932-го: вересень

З щоденника жителя с. Леб’яжого Печенізького (нині Чугуївського) району Харківської області Н.М. Білоуса:

2/VIII-32
План хлебо-заготовки на Лебяжьевский С/с 42 тысячи, которых мы не всилах выполнить опять останемся и на этот год голодные да еще дужче чем в прошлом году, молоть теперь только из довідкой от С/с. С 1го/VIII и только по 30 фунтов на едока а на базаре в Чугуеве муки и печенаго хлеба уже не увидишь потому что милиция отберает. Лошадь средняя 800 рублей корова 1200 рублей коза 300 – 350 руб пчеляной мед 7 рублей кило, в этом году очень много меду.
10/VIII
Получил налоговой лист на 42 р 02 коп. и получил кантрационную книжку на 53 пуда. С/с гонит всех женщин и девок на полку бураков в артели потом чтобы везли сено в Чугуев в лагерь, зерно на ст. Граково.
31/VIII-32 г.
Помолотил хлеб за это время от 10/VIII навеял жита 66 пудов, 16 пудов уже отвез хлебо-заготовки, за которые получил 14 руб. 33 коп., а если еще вывезть мне 37 пудов та посеять, то мне ничиво не останется для прокормления семьи.
Читати далі Скупа хроніка 1932-го: вересень

Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

70 років тому почалася репресивна акція комуністичної влади ПНР проти українського народу – т.зв. “Акція “Вісла” (Akcja „Wisła”).

З постанови Політбюро ЦК ПРП від 28.03.1947: “W ramach akcji represyjnej wobec ludności ukraińskiej postanowiono: 1. W szybkim tempie przesiedlić Ukraińców i rodziny mieszane na tereny odzyskane (przede wszystkim Prusy płn.), nie tworząc zwartych grup i nie bliżej niż 100 km od granicy”.

Про цю трагічну сторінку життя українського народу стаття польсько-українського історика:

Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

Юрій Гаврилюк

Виселення відбувалося із великою брутальністю, супроводжувалося вбивствами. Виселених скеровували на захід і північ, прагнучи розірвати сусідські та, навіть, родинні зв’язки.

“Велика операція проти УПА та решти українського населення Польщі (бл. 150 тис. осіб) була підготовлена ще у 1946 р. За зразок було взято сталінську практику розв’язання національних проблем…
Читати далі Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

90 років тому затвердили “харківський” правопис української мови

160409_pravopys-new

Ну, як уже пішла така гулянка з декомунізацією і деколонізацією, то варто б уже взятися і за новий український правопис. На жаль, це питання забуксувало ще з перших років Незалежності і буксує досі. Робляться лише окремі несміливі уточнення (реабілітація букви “ґ”) і вводяться якісь нові правила, але загальної реформи правопису не існує.

У квітні якраз минає 90 років з появи “Проєкту українського правопису”.

Микола Скрипник, на честь якого цей правопис назвали “скрипниківським”, писав: “Прощальні слова Ілліча були про те, щоб я свідомо перегинав і загострював у боротьбі з великодержавним російським шовінізмом українське національне питання“. І далі: “Невірно, неправдиво гадати, що треба чимсь обмежувати наше національне будівництво. Будувати національну культуру, це значить – давати нові сили, нові вартості українському народові”.

Читати далі 90 років тому затвердили “харківський” правопис української мови

Як корисно вивчати історію партії більшовиків

151107_kpss1

У Радянському Союзі вивчення історії правлячої партії було заборонене. Те, що змушували зазубрювати у всіх вишах – курс «історії КПРС» – мало дуже мало спільного з реальною історією цієї партії. Яка здобула владу завдяки вмілому маніпулюванню масами і втримала цю владу внаслідок застосування важелів терору, поєднаного з пропагандою і подачками трудящому люду.

Утім, судіть самі.

Програма партії більшовиків, з якою вона йшла брати владу, передбачала здійснення ледь не безмежних демократичних свобод, серед яких були: «самодержавство народу» в особі законодавчих зборів; загальне виборче право, необмежена свобода совісті, слова, друку і страйків; недоторканність особи та житла громадян, повна рівноправність усіх громадян незалежно від статі, релігії та раси; визнання права на самовизначення за всіма націями; заміна постійного війська загальним озброєнням народу тощо.

Читати далі Як корисно вивчати історію партії більшовиків

Протест проти репресій і троє його ініціаторів

151107_cinema

4 вересня 1965 року у київському кінотеатрі «Україна» під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків» відбувся чи не перший публічний протест проти політики нищення української інтелігенції. Ініціаторами акції були Іван Дзюба, Василь Стус та В’ячеслав Чорновіл.

4 вересня 1965 року удев’яте на вершину американського хіт-параду піднялася група The Beatles із піснею «Help!». Про цю подію розповідали у випусках новин радіостанцій і телестудій світу, її жваво обговорювали інтелектуальні кола (що це за чергова трансформація музичних уподобань?), її активно замовчували на теренах Радянського Союзу, хоча й сюди вона проривалася завдяки різним «ворожим голосам». І того ж дня в Києві сталося щось, як на ті часи, неймовірне: чи не перший публічний протест проти політичних репресій, проти політики нищення української інтелігенції.
Читати далі Протест проти репресій і троє його ініціаторів

Загибель Василя Стуса: до 30-х роковин

150903_V_Stus1

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері «учреждения ВС-389/36» у селі Кучино Чусовського району Пермської області загинув поет і правозахисник Василь Стус.

Я в той час перебував у 20-й камері цієї «установи», тому вважаю своїм громадянським і людським обов’язком свідчити про обставини й причини його загибелі.

Насамперед, що це за сором’язлива назва така – «установа ВС-389/36»?

Радянська влада взагалі соромилася деяких термінів, тому, наприклад, називала своїх противників не політичними в’язнями, а «ворогами народу», «особливо небезпечними державними злочинцями», «жалкими отщепенцами». У тюремному побуті мого часу «гражданин осуждённый» мусив звертатися до наглядача «гражданин контролёр».

Історія цього останнього заповідника ГУЛАГу коротка. Від 1 березня 1980 до 8 грудня 1987 року через нього перейшло всього 56 в’язнів. Пересічно їх тут утримували одночасно до 30 осіб. Ця «установа» скоро стала відомою в світі як «табір смерти», бо 8 її в’язнів загинули, у тому числі члени Української Гельсінкської групи Олекса Тихий (27.01. 1927 – 5.05. 1984), Юрій Литвин (26.11. 1934 – 5.09. 1984), Валерій Марченко (16.09. 1947 – 7.10. 1984), Василь Стус (7.01. 1938 – 4.09. 1985). Власне, тільки Стус загинув безпосередньо в Кучино, а перші троє – по тюремних лікарнях.
Читати далі Загибель Василя Стуса: до 30-х роковин

2015_13 – 15 червня

13 червня

В Естонії, Латвії, Литві – День вшанування жертв комуністичних репресій. Після підписання таємної угоди між Німеччиною та СРСР (пакт Молотова-Ріббентропа) території Естонії, Латвії і Литви потрапили у  «сфери впливу» Радянського Союзу. 16 червня 1940 року Радянський Союз надіслав Ноти Латвії та Естонії із звинуваченням у порушенні договорів про взаємодопомогу та в агресивних намірах. 17 червня до Латвії та Естонії введено радянські війська. 21 червня створено новий уряд Естонії на чолі з І.Вересом; склад кабінету узгоджувався з радянським представником А.Ждановим. 21 липня 1940 року відбулися засідання «новообраних парламентів» Литви, Латвії, Естонії, учасники яких проголосили радянську владу в республіках і звернулися до Верховної Ради СРСР з проханням про прийняття до складу Союзу РСР. В ніч з 13 на 14 червня 1941 року на окупованих СРСР країнах Балтії почалися масові депортації громадян до Сибіру.

13 червня відбулося:

***
95 років тому (1920) розпочався відступ армії УНР за р. Збруч, спричинений проривом 1-ю Кінною армією С. Будьонного фронту 6-ї польської армії.
***
Читати далі 2015_13 – 15 червня