Архів позначки: Росія

Що робити з росіянами і «рускімі в собі»?

1127_rasha

Эта прекрасная история случилась в российском селе Лесниково Курганской области еще в июне. Во время традиционного крестного хода большая процессия проходила через мост. Неожиданно группа людей, человек сто, стала прыгать. Кто-то начал, остальные подхватили. А мост через реку Утяк дохлый, человек на пять рассчитан от силы, да и то не для прыжков. Конечно, он рухнул. Особых жертв не было: река мелкая, мост невысокий, разве что кто-то руку сломал.

Отчего вдруг взрослые люди повели себя так во время высокодуховного мероприятия – загадка. Это вам не подростковые попрыгушки “хто не скаче – той москаль!” с целью погреться. “Москаль” скачет внезапно, с отчаянной придурью и упованием на Господа: авось пронесет. А не пронесет – так и пусть развалится, гори все огнем. Мистическое действо, попытка прощупать судьбинушку.

Поступки русского человека не очень понятны самому русскому человеку, что составляет предмет его гордости и грусти. Но нам крайне важно их понимать, хоть бы самому субъекту действия это было не под силу.
Читати далі Що робити з росіянами і «рускімі в собі»?

«Ця війна закінчиться нічим: буде компроміс, невигідний ні тим, ні іншим» – російський націоналіст

1125_bars
4 листопада по Росії традиційно пройшли Російські марші націоналістів. Цього дня країна відзначає День народної єдності. Організатори акцій з різних міст скаржаться на перешкоди, які ставила влада перед проведенням маршів. Через це у кілька разів зменшилася кількість учасників порівняно з минулими роками.

У десять разів менше зібрав марш націонал-монархістів з руху “Балтійський Авангард Російського Спротиву”, скорочено “Б.А.Р.С.”. Головні його сили базуються у Калінінграді. Лідер організації Олександр Оршулевич говорить про розкол серед націоналістів.

Серед російських націоналістів переважають ксенофобські настрої. Для російської свідомості неприйнятним є факт існування незалежної Української держави. Якщо і погоджуються з її незалежністю, то не сприймають Україну як окрему націю чи культуру. Путін, користуючись цим, веде псевдопатріотичну пропаганду. Багато націоналістів на це купилися і перетворилися на придаток до “Єдиної Росії”, партії Путіна.
Читати далі «Ця війна закінчиться нічим: буде компроміс, невигідний ні тим, ні іншим» – російський націоналіст

Как жить дальше в стране, где четыре пятых населения то ли повредились рассудком, то ли вовсе потеряли совесть? (ч.1)

1112_sbriendili

Психолог: россияне подверглись ковровой бомбардировке пропагандой

Вильнюс, 03 Ноября (Новый Регион, Таня Деккер)Российское общество оказалось эмоционально изнасилованным — от самых наивных, до самых продвинутых, от молодых до старых. Однако представить всех россиян только и исключительно жертвами в этой истории было бы неверно. Да, они подверглись психологическому насилию, но многим, похоже процесс понравился. Так считает Людмила Петрановская, психолог из Латвии, автор нескольких книг, создатель Института развития семейного устройства. По ее мнению, этим вопросом должны уже заниматься профессиональные психологи и психиатры.

В своем блоге на портале spektr.delfi.lv Петрановская дает полное обоснование своей теории: «Что это с ними?! Это тот вопрос, который был за последние несколько месяцев повторен моими друзьями и знакомыми, наверное, многие тысячи раз. Потому что происходило вокруг странное и пугающее, такая лайт-версия романа Стивена Кинга «Мобильник», в котором, получив по телефону некий сигнал, добропорядочные граждане вдруг превращались в агрессивных каннибалов, а потом начинали функционировать как единая колония с общей психикой.»
Читати далі Как жить дальше в стране, где четыре пятых населения то ли повредились рассудком, то ли вовсе потеряли совесть? (ч.1)

Ні про яке «прозріння» російського суспільства говорити не доводиться…

1109_rashyzm
Війна проти України і росіяни, об’єднані ненавистю

Експерти, що коментують результати чергового соціологічного опитування “Левада-центру”, наголошують на зростанні критичних настроїв росіян щодо війни в Україні. Але це – скоріше самозаспокоєння самих аналітиків, які намагаються знайти позитивні тенденції в настроях російського суспільства. Дійсно, частка опитаних, які вважають, що Росія несе відповідальність за кровопролиття і загибель людей на сході України, дещо зросла, порівняно з серпнем – із 17 до 20 відсотків. Але таке зростання – в межах статистичної похибки.
Читати далі Ні про яке «прозріння» російського суспільства говорити не доводиться…

Но разве снос собственной «крыши», безумие, раскалывающее общество, — это не гуманитарная катастрофа?

1107_krymnash

Я думаю, что все сошли с ума.

Нет, все точно сошли с ума.

Вспомните, когда присоединяли Крым, то казалось, что все будет просто — он был украинский, а станет российский. Конечно, недовольные пошумят-повозмущаются, но потом все стихнет.

Но нет, в самом Крыму, может, все и стихло, но крымский вопрос удивительным и страшным образом упал на всю страну. И страна стала делиться не на мужчин и женщин, не на блондинов и брюнетов, не на богатых и бедных. Просто появилась фраза: «Хочешь знать, кто стоит перед тобой? Спроси у него: «Чей Крым?»

Теперь все знают, что из-за этого дурацкого вопроса стали распадаться семьи, дети перестали разговаривать с родителями, а трудовые коллективы, объединенные не только общим многолетним трудом, но и прекрасными дружескими выпивками на природе, были разорваны ненавистью друг к другу. И градус внутриобщественного конфликта не снижается.

Читати далі Но разве снос собственной «крыши», безумие, раскалывающее общество, — это не гуманитарная катастрофа?

Царство пустоты

1026_rasha
Политики и экономисты, предрекающие крах путинской России, всякий раз представляют себе это событие как некий российский Майдан, который заставит власти уйти. Но это весьма странная попытка экстраполировать украинский опыт на российскую почву. Особенности “цветных революций” на постсоветском пространстве состояли в том, что протестующие всякий раз апеллировали к легитимным органам власти. Даже Майдан 2013-2014 года, имевший, казалось бы, все признаки настоящей революции, завершился в парламенте – да-да, том самом парламенте, который был избран при благополучно сбежавшем президенте.

Майдан – это вообще не революция, это инструмент диалога общества и власти в тот момент, когда власть не хочет слышать общество. Но для того, чтобы такой диалог состоялся, необходимо доверие к властным институтам.

Путин добился того, чего не смог добиться даже благополучно разрушивший Российскую империю государь Николай II – полной утраты доверия ко всем ветвям власти. Похоже, первый заместитель главы президентской администрации Вячеслав Володин это и имеет в виду, когда говорит, что если не будет Путина – не будет России.
Читати далі Царство пустоты

Юрій Винничук: Через путінську агресію різні частини України відчули себе, як одне ціле

1013_Vynnychuk1
У презентації німецького перекладу книжки Юрія Винничука (ліворуч) у Відні взяв участь і інший український письменник Андрій Курков (праворуч)

Український письменник Юрій Винничук в інтерв’ю DW поділився своїм баченням ситуації в Україні, а також розповів про книжку “Танго смерті”, яка з’явилася у перекладі німецькою мовою.

Deutsche Welle: Як події Майдану, а тепер і війна на Донбасі впливають на Вашу творчість? Чи відкриваєте Ви як письменник щось нове у собі?

Юрій Винничук: Під час Майдану неможливо було зосередитися. Уранці прокидаєшся, вмикаєш телевізор, чи інтернет і слідкуєш, чи вистояв Майдан, що відбувається. Кілька разів я приїжджав до Києва. Це відволікає страшно. Але нема лиха без добра. Я не сподівався, що ця путінська агресія так вплине на нас, щоб різні частини України раптом відчули себе, як одне ціле. Те, що раніше вважалося націоналізмом, ці гасла “Слава Україні!”, “Смерть ворогам!” та інші, які були ворожими, терористичними, ледь не фашистськими, раптом стали рідними для всієї України. Ця хвиля патріотизму в Україні дуже мене тішить. Ясно, що вона дорогою ціною нам дається, бо люди гинуть, але надія є.

Як написала Анастасія Дмитрук, “Никогда мы не будем братьями!” (у вірші молодої української поетки мова йде про українців і росіян. – Ред.), і це, нарешті, дуже добре. Тому що цей “старший брат” постійно нависав над нами, гнітив нас своєю волею, своїм презирством. Читати далі Юрій Винничук: Через путінську агресію різні частини України відчули себе, як одне ціле

Польща і Європа потребують більш передбачуваної Німеччини

1009_merkeput
Це один з висновків дебатів «Німеччина – безпорадний гегемон?», що відбулися в Польському інституті міжнародних справ

Чимало експертів критично оцінює участь Німеччини у врегулюванні конфлікту в Україні. А саме Берлін найбільше з-поміж усіх західноєвропейських столиць взяв на себе ініціативу в політиці стосовно Росії. Цього питання стосувалися дебати в Польському інституті міжнародних справ під заголовком «Німеччина – безпорадний гегемон?»

Організатори дебатів, що відбулися в четвер у Варшаві – Польський інститут міжнародних справ і редакція квартального видання «Міжнародні справи». Учасники дискусії звертали увагу, що Польща, яка спочатку була активною у політиці відносно України, опинилася на «боковій колії». Тим часом, німецька політика стосовно Кремля, на думку багатьох аналітиків, є занадто примирливою.
Читати далі Польща і Європа потребують більш передбачуваної Німеччини

«Вони все скаржаться, що з їхніх медій непросто скласти цілісне зрозуміле бачення…»

1007_Odesa
Юрій Андрухович: Усі ми західні

Раз Росія нас ненавидить і намагається знищити – значить ми точно всі тепер західні.

Можливо, я десь зовсім не там шукаю, але от ніяк не можу знайти те, що мене тепер цікавить і що мені тепер дуже незайво знати. Йдеться про одну цифру – про хоч би приблизний відсоток української території, що на сьогоднішній момент перебуває під контролем терористичних “республік”. Чи, точніше висловлюючись, під контролем російських агресорів і їхніх посіпак донбаських сепаратистів.
Читати далі «Вони все скаржаться, що з їхніх медій непросто скласти цілісне зрозуміле бачення…»

Комунофашизм крокує Росією. Та приміряється до Європи…

1004_rashism03
Слово «комунофашизм» ще чверть століття тому було образною метафорою. Адже комуністи та фашисти вважалися непримиренними ідейно-політичними антагоністами. Так само комуністи й нацисти — останніх низка дослідників вважає різновидом фашистів, інші дослідники — спорідненим із фашизмом явищем, але в масовій свідомості і Гітлер, і Муссоліні є фашистами, отож у цьому випадку можна обійтися без термінологічних тонкощів. І навіть тоді, коли комуністи та фашисти-нацисти ставали союзниками — як-от Сталін та Гітлер у 1939—1941 роках — то залишалися, як то кажуть, «при своїх». Попри всю схожість методів і цілей та загальний тоталітарний характер політики.

Але з часом слово «комунофашизм» почало переставати бути метафорою; у пострадянській Росії початку 1990-х виник тісний союз, ба, навіть симбіоз так званих червоно-коричневих, де дуже важко було розібрати, хто є хто. А під час жовтневого 1993 року заколоту у Москві це слово стало означенням реального суспільно-політичного явища, хоча вповні явище це розгорнулося тільки зараз. І ми його спостерігаємо у всій широкомасштабній бридоті — як у Росії та на сході України, так і в Європі.
Читати далі Комунофашизм крокує Росією. Та приміряється до Європи…