Архів позначки: Росія

«Зближення між Росією та Німеччиною таки відбудеться у найближчому часі»?

160712_rashaprop

Інститут «Діалог цивілізацій» у Берліні заснував друг Путіна прихильник імперського націоналізму Росії Владімір Якунін

1 липня близький друг Путіна Владімір Якунін відкрив у Берліні дослідницький інститут «Діалог цивілізацій», що має стати головним центром пропаганди Кремля у Західній Європі, – пишуть німецькі ЗМІ. Чому німецька влада не тільки не виступила проти створення штаб-квартири світової мережі російських фабрик тролів, а навіть анґажувалася у її заснування у столиці Німеччини?

Екс-президент російського монополіста «Російські залізниці», прихильник ультраправих поглядів з найближчого оточення Путіна Владімір Якунін вже віддавна просуває «ортодоксальну державну ідеологію та імперський російський націоналізм», передрікаючи водночас швидкий занепад Західної цивілізації, – підкреслює автор публікації у німецькому виданні «Frankfurter Allgemeine Zeitung». Створення інституту пропаганди Росії у Берліні є надважливим, адже мова іде про реалізацію завдання Кремля, – звертає увагу німецький журналіст.

Читати далі «Зближення між Росією та Німеччиною таки відбудеться у найближчому часі»?

Варшавський саміт. Як НАТО укріплюватиме східний фланг

160708_NATO-Ukraine

На саміті у Варшаві НАТО прагне дати РФ зрозуміти, що збільшення військової присутності у Східній Європі є вимушеним заходом для запобігання російським провокаціям

Україна братиме участь у роботі історичного саміту НАТО 8-9 липня 2016 року, який відбудеться в польській столиці на Стадіоні Народовому. На саміт НАТО до Варшави прибудуть 28 делегацій країн-членів альянсу, 26 делегацій країн-партнерів, представники ЄС, ООН, Світового банку. Одне з найважливіших засідань відбудеться в залі президентського палацу,  де  1955-го року СРСР та країни соцтабору підписали Варшавський договір на противагу Північноатлантичній угоді, яка відкрила шлях до створення НАТО. Досить символічний підхід організаторів заходу, оскільки на поточний момент відносини НАТО та Росії досить схожі на міжблокове протистояння часів «холодної війни».
Читати далі Варшавський саміт. Як НАТО укріплюватиме східний фланг

Декілька думок про НАТО

160707_Ukr-NATO

Завтра у Варшаві розпочнеться саміт НАТО.

Саме через це, а не тому, що «ось бачите, поляки нас не люблять!», Польща на місяць обмежила малий прикордонний рух з Україною (хоча, якщо добре подумати, то чому і за що поляки мають нас любити?). Зараз зайвої безпеки не буває.

Якщо стисло – на цьому саміті в НАТО Україну не приймуть.

Причин кілька:

– Україна не проситься в НАТО (навіть у законодавстві не визначила такої мети – вступ до НАТО);

– Україна не запровадила в усіх сферах суспільного життя принципи й цінності, які поділяють країни НАТО, а тому не може викликати довіру членів цього блоку – ні з огляду на судову і правову систему, ні з точки зору боротьби з корупцією, ні з точки зору стабільності демократичної системи;

– Україна не має економіки. І тут питання не в стандартах ЄС, а в реальному стані розвитку виробничої, фінансової бази, рівня життя населення.
Читати далі Декілька думок про НАТО

«…тоді є шанс, що русифіковані реґіони колись і справді стануть двомовними…»

160501_2lang_1

У своєму крайньому на Збручі тексті (http://zbruc.eu/node/50648) Юрій Винничук слушно повертається до мовного питання в Україні, акцентуючи увагу на тому, що після Майдану російська «здобула певні моральні преференції, з якими кожен україномовний змушений миритися». Загалом погоджуючись із цією тезою, не можу не висловити сумнів щодо оптимізму автора, якому віриться, що молоді покоління з порозумінням «справляться значно успішніше». Можливо, але лише за умови, що то буде понимание, а не порозуміння.

Бо після Майдану й початку російської аґресії ціла країна почала активно спростовувати міфи російської пропаґанди про так звані утиски російськомовних, хунту й фашистів. Все б нічого, але на шляху до переконання себе й усього світу в тому, що ми не етнічна, а політична нація, яка може собі дати раду з внутрішньою різноманітністю й двомовністю, нам намагаються нав’язати існуючий стан речей як «нормальний», «демократичний» чи «європейський». І коли україномовна людина просто каже, що мовна ситуація в Україні хвора і що наша мова в багатьох сферах — під реальною загрозою, її блискавично оголошують провокатором, який зазіхає на «єдність» країни. Російськомовні патріоти не гребують моральними маніпуляціями, розповідаючи про двомовність Майдану, російську в прифронтових окопах чи журнал Шевченка. Теза проста: якщо хочемо миру в країні — треба якомога хутчіш визнати, що ніякої мовної проблеми немає. Читати далі «…тоді є шанс, що русифіковані реґіони колись і справді стануть двомовними…»

Два світи – два мазохізми

160422_leo-rasha
У нашій щорічній епопеї з Євробаченням чітко й послідовно простежується загальна еволюція нової української культури. Навіть такий неофіт (і, щиро кажучи, дилетант) від поп-музики, як я, не може цього не помітити. Вже у самій назві цього пісенного конкурсу є для нас щось фатально орвеллівське — те, що нам повинні були заборонити в самому зародку.

Епоха Кучми: «Hasta la Vista» й «Дикі танці». Перша виклична з’ява Руслани в образі європеоїдної шаманки.

Період Ющенка: гурт із актуальною для того часу назвою «Ґринджоли», а також, як ви пам’ятаєте, Вєрка Сердючка з її цілком пророчим «Раша Ґудбай». Скільки отрути та жовчі вилила тоді Росія на бідолашного й, здавалося б, зовсім безпечного для неї Данилка! Але яким жирнючим маркером історії він став! Як нещадно позбавляли його ефірів та корпоративів лише за здогад, за саму тільки підозру вдаваного супротиву! Лише за те, що росіяни недочули. Або, резюмував би Фройд, що насправді хотіли дочути.
Читати далі Два світи – два мазохізми

«За» чи «Проти»: нідерландський вердикт українській асоціації

160318_refer1

6 квітня у Нідерландах відбудеться національний консультативний референдум. Питання порядку денного – чи підтримують голландці Угоду про асоціацію України з ЄС. Перед виборцями поставлять питання: «Чи підтримуєте Ви, чи Ви проти ратифікації Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС ?». Попри консультативний статус волевиявлення, воно може мати для України серйозні репутаційні, а також, можливо, юридичні наслідки. Врешті його близькість Україна вже частково відчула на собі: неофіційно референдум став причиною затримки розгляду надання безвізового режиму для України, хоча, переконують юристи, жодного юридично впливу на нього голосування не може мати.

Чому голландці голосують?

Квітневий референдум стане першим у Нідерландах на виконання закону, який вступив у силу першого липня 2015 року. Особливість цього закону, Акту про консультативний коригуючий референдум, у тому, що він дозволяє громадянам ініціювати референдум і питати думку народу щодо більшості законів і договорів вже після того як їх затвердили обидві палати парламенту Нідерландів.
Читати далі «За» чи «Проти»: нідерландський вердикт українській асоціації

Чому вибори на окупованому Донбасі не відбудуться?

160317_luhandon01

Питанням номер один останніх зустрічей нормандської четвірки є модальності виборів в окупованих районах Донецької та Луганської областей (ОРДО/ОРЛО). Візит до Києва наприкінці лютого міністрів закордонних справ Франції та Німеччини втілився у спільну заяву та запевнення німецького міністра Франка-Вальтера Штайнмаєра, що вибори мають відбутися в першій половині цього року. Відтепер, на думку європейських медіаторів Мінського процесу, це перше питання порядку денного Мінська-2, яке більше не прив’язується жорстко до інших вимог.

З української сторони подібною вимогою було проведення децентралізації (яке відкладається у зв’язку з політичною та економічною кризою) та надання де-юре особливого статусу ОРДО/ОРЛО (як би його не називали всередині України). З боку «ДНР/ЛНР» найголовнішою вимогою є надання гарантій безпеки підготовці виборчого процесу. У цьому контексті для України принциповим є питання кордонів, яке за порядком імплементації Мінська-2 стоїть після виборів, і Києву дуже хочеться цей порядок змінити. Натомість для сепаратистів важливою є амністія, на беззаперечність якої в жодному разі не погодиться Україна. Переговори щодо цих дражливих питань, фактично, заблоковані. То до чого тоді поспіх Штайнмаєра з виборами? Чи реально організувати нормальне волевиявлення в ОРДО/ОРЛО? Чи все ж таки це будуть вибори в «ДНР/ЛНР»?
Читати далі Чому вибори на окупованому Донбасі не відбудуться?

Нащадки Геббельса у сучасній Німеччині

160311_germ1s

Якщо поглянути на фото цього політичного аналітика, розміщене на сайті німецької газети Die Zeit, ми побачимо поважного західного інтелектуала – в окулярах, сивочолого і з пронизливим поглядом. А от якщо вчитатися в його статтю, присвячену долі України, то це враження швидко зникає, й ось чому.
160311_germ_sommer
Головна теза статті (http://www.zeit.de/politik/ausland/2016-03/ukraine-eu-nato-mitgliedschaft-5vor8) винесена в її перші ж рядки: не можна ставити Україну в ситуацію вибору – ЄС чи Росія. А далі йде аргументація цієї тези. Мовляв, чинний президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер заявив, що Україна не має шансів у найближчі 20-25 років стати членом Євросоюзу й НАТО. Читати далі Нащадки Геббельса у сучасній Німеччині

Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.3)

160308_war1

(закінчення)

Головною метою введених улітку 2013 року раптових і безпідставних торговельних обмежень РФ проти України, відповідної пропагандистської кампанії в ЗМІ було надання В.Януковичу та його уряду підстав для виправдання перед українським суспільством і західними партнерами майбутнього рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Ті ж цілі переслідували збройні провокації поблизу кордонів України[13].

У листопаді 2013 року демонстративні зрадницькі дії В.Януковича спровокували масові протести у Києві та інших містах України. Спочатку ці протести, швидше за все, розглядалися Кремлем не як загроза виживанню проросійського маріонеткового режиму, а як можливість підірвати потенціал спротиву України російським загарбницьким планам. Ескалація силового протистояння[14] збіглася за часом із зростаючим усвідомленням російським керівництвом реальної перспективи втрати керованості ситуацією в Україні. Очевидно, що проти Євромайдану була застосована відпрацьована у 2004-2005 роках методологія організації контрпротестних акцій у вигляді «антимайданів», яка за два роки до того використовувалась для протидії «Болотному руху» в РФ. Саме «антимайдани» надалі стали організаційною основою для сепаратистських проявів у Криму, регіонах Сходу і Півдня України.
Читати далі Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.3)

Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.2)

160128_invasion

(продовження)


Протягом усіх років незалежності України Росія із застосуванням усього наявного арсеналу підривних засобів підживлювала антиукраїнські, антизахідні та проросійські настрої серед населення Автономної Республіки Крим і Севастополя. Свідомо ігноруючи результати волевиявлення кримчан під час Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року[6], кримська влада на початку 1990-х років здійснила кілька спроб відокремлення від України (1992, 1994-1995 роки). Втім, такий сценарій не знайшов широкої підтримки населення півострова. Спровоковані Росією сепаратистські прояви були зупинені завдяки скоординованим зусиллям керівництва держави і органів сектору безпеки і оборони.

Усвідомивши відсутність активної масової підтримки сепаратистських ідей[7], Кремль зробив ставку на кримський криміналітет. Незавершеність процесу декриміналізації Криму, що розпочався у 1995 році, уможливила проникнення криміналу в державні (зокрема правоохоронні) органи, які нерідко обслуговували кримінальні угруповання. Зрештою, саме наскрізь криміналізовані кримські організації Партії регіонів і КПУ стали надійною опорою російського впливу і відіграли ключову роль під час російської агресії і наступної окупації[8].
Читати далі Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.2)