Архів позначки: схід

Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.3)

160308_war1

(закінчення)

Головною метою введених улітку 2013 року раптових і безпідставних торговельних обмежень РФ проти України, відповідної пропагандистської кампанії в ЗМІ було надання В.Януковичу та його уряду підстав для виправдання перед українським суспільством і західними партнерами майбутнього рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Ті ж цілі переслідували збройні провокації поблизу кордонів України[13].

У листопаді 2013 року демонстративні зрадницькі дії В.Януковича спровокували масові протести у Києві та інших містах України. Спочатку ці протести, швидше за все, розглядалися Кремлем не як загроза виживанню проросійського маріонеткового режиму, а як можливість підірвати потенціал спротиву України російським загарбницьким планам. Ескалація силового протистояння[14] збіглася за часом із зростаючим усвідомленням російським керівництвом реальної перспективи втрати керованості ситуацією в Україні. Очевидно, що проти Євромайдану була застосована відпрацьована у 2004-2005 роках методологія організації контрпротестних акцій у вигляді «антимайданів», яка за два роки до того використовувалась для протидії «Болотному руху» в РФ. Саме «антимайдани» надалі стали організаційною основою для сепаратистських проявів у Криму, регіонах Сходу і Півдня України.
Читати далі Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.3)

Будьмо до них уважнішими – це їм витримувати найтяжче навантаження в цій довгій війні за нашу свободу…

150606_Zaporizhzhia1

Років тому двадцять п’ять я перебував на Вищих літературних курсах у Москві. Слово «перебував» віддає тодішню мою ситуацію значно точніше від слова «навчався». Ця заувага лише принагідна. Бо хоч там як, офіційно я був слухачем згаданих курсів. Усі ми були слухачами.

Деякі з дисциплін були обов’язковими, інші факультативними. Наприклад, ми, так звані «национальные поэты», себто такі, що походять із союзних республік і пишуть мовами цих республік, мали право не відвідувати заняття з російської. То я й не відвідував.

Натомість інший українець, драматург і актор з Миколаєва, писав свої твори російською. Можна сказати навіть так, що російська була його рідною мовою. Він начебто й володів нею перфектно і вже не одну п’єсу видав. Тож він вагався, чи записуватись йому на російську. З оцим своїм ваганням він звернувся до викладачки. Так і так, сказав їй, не знаю, чи треба мені до вас ходити («не знаю, надо ли»). Вона для початку спитала, звідки він. На це миколаєвець: «Да я с Украины». А викладачка йому: «Ну если вы говорите “с Украины”, то вам очень даже надо. Потому что на правильном русском не “с Украины”, а “из Украины”. Я вас буду правильному русскому учить».
Читати далі Будьмо до них уважнішими – це їм витримувати найтяжче навантаження в цій довгій війні за нашу свободу…

Дональд Туск розмовляв з Бараком Обамою про Україну

150313_Tusk-Obama

Візит голови Європейської ради до Вашингтона коментує польський політик Павел Коваль

“Основна проблема – це нинішні німецько-американські відносини”

При нагоді візиту Дональда Туска, у Білому домі обговорено питання спільної політики Європейського Союзу і США відносно Росії. Голова Європейської ради заявив про важливість виступати одноголосно у справі України. Американський очільник Барак Обама вказав на потребу ефективної системи спостереження за припиненням вогню в Україні. Обидва політики заявили про необхідність зберегти територіальну цілісність України в умовах російської агресії.
Читати далі Дональд Туск розмовляв з Бараком Обамою про Україну

Боюся, доведеться стояти до кінця…

150213_hurtom

Боюся, доведеться стояти до кінця…

Чому боюся?

Років десять тому в Празі один місцевий історик сказав: Чехія за всю історію не виграла жодної війни. Проте, зберегла свою самобутність, свою державу, свою культуру…

Можливо, це особливість Чехії. А може бути, така специфіка всіх європейських воєн. У другу світову чимало країн, щоб зберегти людей та інфраструктуру, капітулювали перед Гітлером. У тому числі і Франція.

Її нинішній президент і земляк маршала Петена Франсуа Олланд, напевно, теж вважає, що нічого поганого не буде, якщо Україна піде на вельми невигідний мир з Путіним,  але який збереже життя. Адже кремлівський карлик поки що не пустив на нас всю потужність своєї армії, а так, лише чобітьми в сінях топчеться.

Проте ми знаємо: пусти російські чоботи на поріг,  а далі – випалене Подніпров’я, як помста за бунт  Мазепи, полчища Муравйова під Києвом, 1933 рік…  І не лише ми це знаємо, але і всі, хто мав щастя задихатися в обіймах імперських тиранів. Країна найбільших в світі пофігістів  Фінляндія в 1940 році поклала майже 2% населення, відчайдушно відбиваючи атаки Рад.

Чому? А тому, що одна справа – європейські війни, а інше – сарана…

Ми самі розуміємо, що нескінченна війна з Росією неможлива. Теорія невблаганна: у лобовому «розміні» людськими і технічними ресурсами  у країни, де запас цих ресурсів менший, – немає жодних шансів. Тому питання – де зупинитися, це наше питання.
Читати далі Боюся, доведеться стояти до кінця…

Про що би там не домовилися: нова конфронтація між Сходом і Заходом нікуди не зникне

150211_coldwar

Мюнхен цими вихідними міг стати синонімом поворотного моменту історії. Замість того він знову постає як політична трагедія, вважає Кристіан Триппе.

Чи є у Росії довгострокова стратегія? Чи російський президент діє радше спонтанно і ситуативно, аби наблизитися до своєї мети – повернути Росії статус наддержави? Цим питанням задаються дипломати й аналітики вже, щонайменше, впродовж року, відколи Володимир Путін здійснив анексію українського Криму і розв’язав гібридну війну на Донбасі, підриваючи таким чином базові принципи європейського правопорядку.
Читати далі Про що би там не домовилися: нова конфронтація між Сходом і Заходом нікуди не зникне

Вісь зла гнеться в дугу

duga

В областях південного сходу, на так званій «путінській дузі», враз виринули ніким не обрані «народні губернатори» і оголосили «референдуми про незалежність»

Схема від’єднання від України низки східних областей зрозуміла, вона груба і проста, та, схоже, наразі Київ не може її зруйнувати. За останні три дні — від суботи до понеділка — у Луганській, Харківській та навіть Одеській областях виринули з пітьми нові керманичі сепаратистського руху, назвалися «народними губернаторами» (а дехто навіть президентом) і заявили про негайне проведення референдуму щодо відокремлення від України. А з найтривожнішого на сьогодні міста країни, Слов’янська, пролунало прохання самопроголошеного «мера» до Росії ввести свої війська.

Як колись Сталіну, нині Путіну доводиться «працювати з тим людським матеріалом, який є». Тобто якщо досі ватажки сепаратистів були людьми не без харизми, як, наприклад, заарештований донецький «народний губернатор» Губарєв, то тепер на цю роль ретельно не підбирають — беруть хто під руку трапиться, постаті не відомі, не популярні і з сумнівним минулим. Читати далі Вісь зла гнеться в дугу