Архів позначки: сівба

Скупа хроніка 1933-го: травень

З щоденника жителя с. Леб’яжого Печенізького (нині Чугуївського) району Харківської області Н.М. Білоуса:

13/V-33 г.
Из 8/V началась теплая погода всходят все посевы, бураки и рассаду едят жучки и блохи надо дождя но нету. Колгоспы знай сеют наверно будут сеять до Петрова дня. Люди знай мрут из голоду. 12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки так она вечером на радощах в школе танцовала а теперь издохла из голоду как собака.
20/V-33 г.
Ежедневно мрут люди из голоду. Сельсоветом назначена санитарная комисия для уборки трупов и похорон их потому что хоронить тех людей некому так теперь сельсовет выгоняет людей и роют большую яму душ на 10 и тогда зарывают. Много людей взрослых и детей как посмотришь так это живые мертвецы.
31/V-33 г.
Дожди идут все время уже две недели и большие очень полоть уже надо край но невозможно. А люди мрут своим чередом.

http://golodomor.kharkov.ua/diary.php Читати далі Скупа хроніка 1933-го: травень

Скупа хроніка 1933-го: квітень

«…А за вікном сірий, похмурий день. Небо затягнуте волохатою ковдрою хмар, які і вдень і вночі пливуть собі й пливуть із заходу на схід, часто сіючи дощем. І що воно за весна така дощова! Хай би хоч сонце світило, земля швидше просихала, щоб не сидіти мені в хаті, а вештатись надворі, може, про голод не так би думалось. …

З настанням весни в селі майже кожен ранок починався голосінням. Голосили жінки. То на одному, то на другому кутку. Або й на двох водночас. Це означало, що вночі когось обікрадено. Крали різними способами. Ламали замки на дверях погребів і повіток, знімали двері з завіс, робили підкопи в чулани й хатини, забирали все, що в кого було у запасі придатне для їжі. …»

Іван Кирій, «Голодна весна» (1989)

«- Так, – підхопив Рубашов, – Ми такі послідовні, що заради справедливішого розподілу землі виморили голодом п’ять мільйонів селян протягом одного року. Ми такі послідовні, що, визволяючи робітників з ярма промислової експлуатації, послали десятки мільйонів людей до таборів примусової праці у тундру і тайгу, при тому створивши для них умови, як для рабів на галерах. …

– Ваша огида до наших методів, – провадив Іванов, – особливо з огляду на ваше минуле, видається мені майже штучною. … Так, ми ліквідували паразитичну частину селянства. Це була хірургічна операція, необхідна, щоб вилікувати організм раз і назавжди. …»

Артур Кестлер, «Ніч ополудні» (1940)

Читати далі Скупа хроніка 1933-го: квітень