Архів позначки: слава

Марія Приймаченко. 2. Ой, чий то кінь зі скрипкою

Завершуємо розповідь, у рамках проекту “КАЛИНОВИЙ К@ТЯГ”, до 110-річчя від дня народження художниці Марії Приймаченко

Прийшла Перемога, а з нею розпука: вдова Марія Приймаченко (Примаченко) із малим сином Федором жила у батьків і про фантастичних звірів не дбала. Насамперед слід було позбутися болю – фізичного, а особливо – душевного. Антивоєнними картинами вона, певен, лікувалася – незграбно, наскільки мала сил. Відгомін страждань із років воєнного лихоліття й досі блукає в тих роботах, де замість квітів – “Солдатські могилки”, “Загроза війни”, “Будь проклята війна, замість квіток ростуть бомби”, “Зорі дарю жінкам, що залишились одні. Пусть вони не забувають годи молодиє, що їх покрала війна. Будь проклята вона”, “Квіти – Перемозі. Засвітило сонце заплаканим матерям, які побачили своїх синів”, “Букет нашій армії” та інших.

Що згорьована вдова мала вдіяти, аби вона, а за нею й ціла родина, звелася на ноги? Довоєнні успіхи молодої колгоспної художниці із сонячно-радісної України Марусі Приймаченко зблякнули, а вона, залишаючись у селі, опинилася повністю поза сучасним художнім життям: ні виставок, ні замовлень, ні рядка в газеті. Читати далі Марія Приймаченко. 2. Ой, чий то кінь зі скрипкою