Архів позначки: сталінізм

Дивовижна логіка деяких інтелектуалів

160604_hitl-stal1
«Дайте їм спокійно дожити в Третьому Райху». Неважко уявити, який би грандіозний скандал учинився в сучасній Німеччині, якби хтось зі знаних інтелектуалів виступив із таким закликом. А от у нас про такі речі спокійно говорять, критикуючи декомунізацію, яка, мовляв, надто жорстока і не дає колишнім радянським людям спокійно доживати своє життя у звичному топонімічно-символічному оточенні та виходити на мітинги з георгіївськими стрічками, – і нічого. Ба більше: якщо хтось протестуватиме проти поступок «совкам», наголошуючи на необхідності безупинності декомунізації та на використанні в ній усієї сили держави, то неодмінно отримає від певної когорти інтелектуалів тавро «радикала», «комсомольця», а то і «неонациста».

Логіка, звісно, у таких звинувачень дуже своєрідна: якщо хтось активно прагне перебудувати країну, вичистивши «родимі плями» тоталітарної ідеології, то він «комсомолець». А якщо лежить на дивані чи «зависає» над клавіатурою, і не більше – то, виходить, «європеєць»…
Читати далі Дивовижна логіка деяких інтелектуалів

«…що не завадило їм поставити цивілізацію на межу катастрофи та знищити десятки мільйонів людей…»

151113_ptnklr

Останнім часом в українських мас-медіа, і не лише в них, з’явилося чимало публікацій, де проводиться ідея, наче Путін потрапив у безвихідне становище й от-от змушений буде дати задній хід у своїх геополітичних авантюрах. «Путін зазнає краху… Путін не знає, як виплутатися зі створеної ним же ситуації… Путін – це вже політичне ніщо…» – такі чи майже такі твердження легко знайти у ЗМІ. Інакше кажучи, робить висновок масова аудиторія, Путін загрався і догрався. І скоро йому будуть повні «кранти».

Але чи автори такого роду текстів несамохіть не видають бажане за дійсне? Чи не занадто поспішають вони з «політичними похоронами» кремлівського самодержця? І чи можна вважати, що на Україну та інших сусідів Росії (і не лише на них) у найближчому майбутньому не чекають неприємні сюрпризи?
Читати далі «…що не завадило їм поставити цивілізацію на межу катастрофи та знищити десятки мільйонів людей…»

«Бернарде Шоу, ласкаво просимо у пекло!»

151004_B_Shaw1
До 82-х роковин відвідання Бернардом Шоу СРСР

До листопадових днів вшанування пам’яті жертв Голодомору 2014 р. в центрі Запоріжжя по вул. Дзержинського (колишня вул. Рози Люксембург, 7) відкрили пам’ятну дошку, на якій вказується, що поряд із цим будинком стояв будинок немовляти, в якому впродовж півтора року — з травня 1932 по листопад 1933 р. — померло майже 800 дітей віком від двох тижнів до трьох років. Дошка була відкрита завдяки старанням демократичної громадськості міста, вчених, зокрема депутата обласної ради, доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету Ф. Г. Турченка. До розмови про ті страшні події запрошую також директора Запорізького краєзнавчого музею, доктора історичних наук Г. І. Шаповалова, а також доцента кафедри дитячих хвороб факультету післядипломної освіти Запорізького державного медичного університету, кандидата медичних наук Ю. В. Котлову.

З. П.: — Шановний Федоре Григоровичу, коли і як вам вдалося виявити ці матеріали?

Ф. Т.: — Документи про цю трагедію виявив у місцевому архіві  краєзнавець Андрій Пеньок. Було це в 2007 р. Він скопіював акти смерті за цією адресою з травня 1932 по листопад 1933 р.  Саме тоді готувалася  «Національна Книга пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Запорізька область». Дані про трагедію в місцевому сиротинці він передав мені як керівнику науково-редакційної групи цього видання. Імена цих дітей внесено до Книги пам’яті. Звичайно, померло значно більше. При ретельнішому дослідженні цифра точно встановлених жертв піднялася до 788. Але й це не всі. Просто відповідні документи збереглися лише за вказані півтора року. Вмирали і до травня 1932 р., і після листопада 1933 р.

З. П.: — Як трапилося так, що в цьому будинку немовляти за півтора року померло стільки дітей — щодня майже по дві дитини? Яким за розмірами був цей будинок?
Читати далі «Бернарде Шоу, ласкаво просимо у пекло!»

Ми є свідками брутальної реставрації системи сталінізму в Росії. Чи усвідомив демократичний світ цю глобальну загрозу?

150501_ptnstln
«…здох  тиран,  але  стоїть тюрма!» (Д. Павличко)

Історичні трагедії шекспірівського масштабу, як правило, втілюються у життя, незважаючи на застереження мудрих пророків, компетентних експертів та етично чутливих людей, котрі попереджають про катастрофи, що насуваються, бо бачать ознаки цих катастроф заздалегідь, як деякі живі істоти відчувають наближення землетрусу або цунамі. А що може бути більшою катастрофою, аніж свідома й системна реставрація однієї з найкривавіших тираній в історії — тиранії сталінізму? Сказати, що це становить глобальну загрозу цивілізованому людству — значить без жодних перебільшень просто холодно констатувати реальний стан справ.
Читати далі Ми є свідками брутальної реставрації системи сталінізму в Росії. Чи усвідомив демократичний світ цю глобальну загрозу?

Російська телепропаганда: сталінізм у шатах «антисталінізму»

150403_stalinism
Якщо хтось скаже, що у нинішній Росії не критикують Сталіна і більшовиків, то він скаже неправду. Критикують, ще і як, зокрема й з використанням телебачення. Он скільки серіалів останнього часу сповнені цієї критики! А якщо хтось скаже, що у нинішній Росії не підносять Сталіна і більшовиків, зокрема й з активним використанням телешоу, публіцистичних стрічок і телесеріалів, він також скаже неправду. Бо ж російські телевізійники примудряються одночасно і критикувати, і підносити, причому зазвичай друге роблять успішніше, ніж перше. От така новітня телевізійна діалектика, точніше, double thinking по-російськи — майже за Джорджем Орвелом.
150403_stalinism1_1
Читати далі Російська телепропаганда: сталінізм у шатах «антисталінізму»

Червоно-коричневе «вікно в Європу»

150325_nazi3

Неформальні назви дуже часто виявляються більш точними за офіційні. Ось, наприклад, в Росії День народної єдності 4 листопада, встановлений десятиліття тому, поговір майже одразу обізвав Днем фашиста. І не помилилися. З того часу марші крайніх правих – постійна прикмета цього “свята”. Приблизно та ж історія і з “Міжнародним російським консервативним форумом“,  що пройшов 22 березня в Санкт-Петербурзі.

У ЗМІ і соцмережах його назвали коротко і ясно: “Форум неофашистів” або “Форум неонацистів”. У найкращому випадку – “Форум радикальних націоналістів”. Чи були для цього підстави? Безумовно! Чого вартують лише європейські партії і їх представники, що брали участь в “Форумі”.

Наприклад, головний гість – депутат Європарламенту від Націонал-демократичної партії Німеччини, колишній її лідер Удо Фойгт.
Читати далі Червоно-коричневе «вікно в Європу»

«Кант – лох» і «велика російська культура»

150323_Kanthausen_ruine_1
Виявляється, під оглядом надбань і цінностей великої російської культури Майдан 2013-14 років виглядав вельми паскудно і не мав нічого спільного зі свободою. Виявляється, «саме Майдан отруїв нашу країну». Виявляється, зараз головна проблема інтелектуалів України в тому, щоб «відійти від Майдану». І просто жити «з чистого листа», не звертаючи на минуле увагу.

Про це я прочитав у статті одного досить відомого київського філософа, надрукованій, ясна річ, у московському філософському журналі. Й одразу після цього «надихаючого» читання потрапила мені на око інформація на сайті московської ж інформагенції. Якраз про «велику російську культуру», тільки не в ефемерній уяві київського філософа, а в її реальному бутті.
Читати далі «Кант – лох» і «велика російська культура»

Росія: гальванізація Гітлера

0708_in-the-name-of-peace
“Гитлер и теперь живее всех живых”, – если в сегодняшней России и существует национальная идея, то звучит она именно так. И если для всего мира эпоха Гитлера давно ушла в прошлое, а уроки из неё извлечены, то для России война всё продолжается и, похоже, не окончится никогда.

Россия и сегодня борется с фашизмом и видит в этом своё главное предназначение.

Здесь и далее опустим различие между фашизмом и нацизмом и будем употреблять слово “фашизм” в том значении, в каком его употребляет российская пропаганда.

Совершенно справедливо замечено: победа в войне – практически единственный факт, дающий россиянам основания и повод для национальной гордости. И задача российской пропаганды – актуализировать этот факт как можно дольше.

Но не только.
Читати далі Росія: гальванізація Гітлера