Архів позначки: суспільство

13 мемів 2016 року, які нас змінили

Рік, що минає, породив багато таких – знущальних, самокритичних, героїчних. Виділимо з них меми, що вплинули на нашу свідомість, погляди, переконання

Чому меми? Можна сказати про «13 рішень, які нас змінили» – але це занадто офіційно. Можна про «13 епох, віх», але це занадто патетично, про «апгрейди» – занадто самовпевнено. На жаль, не всі з явищ і подій року, що минає, можна пов’язати з системним оновленням країни. Не всі, на жаль…

З іншого боку, мем здатний, як знак елемента в таблиці Менделєєва, коротко виразити цілий стан, явище або тенденцію – з тих, що непокоять громадську свідомість.
Читати далі 13 мемів 2016 року, які нас змінили

Рішення доведеться ухвалювати усім українським суспільством…

161027_luhan-don1

Цілком можливо, що Україні не дадуть затягувати «мінський процес»

У Росії та Німеччини-Франції є сильне спільне бажання якнайшвидше закінчити війну на Донбасі

Україні потрібно тягнути час.

Цю нехитру тезу можна вважати своєрідним узагальненим висновком, який робить абсолютна більшість українських експертів та політичних журналістів з ситуації, що склалася з виконанням «мінських угод» після зустрічі лідерів «нормандського формату» у Берліні.

Козирів у нас багато, але далеко не всі і навіть не найстарші

Що ж, теза хоч і нехитра, але цілком відбиває реальні інтереси України в «мінському процесі», а тому в цьому плані нема сенсу з нею сперечатися.
Читати далі Рішення доведеться ухвалювати усім українським суспільством…

На що провокує суспільство Верховна Рада?

160716_rada

Якби український парламентаризм був живою людиноподібною істотою, то його вчинки якнайкраще охарактеризувало б поняття «віктимної поведінки». Тобто сукупності таких дій, які активно провокують заподіяти суб’єкту такої поведінки яку-небудь шкоду (аж до фізичної смерті). Суб’єкт починає вести себе зухвало, не зважаючи ані на чужий, ані на власний негативний досвід. Як то кажуть, «наривається на неприємності», при цьому нерідко порушуючи писані та неписані норми суспільного життя.

От й український парламентаризм так чинить, причому періодично. Вже не раз Верховна Рада України, образно кажучи, опинялася на політичному дні. Рівень довіри до неї раз за разом скочувався ледь не до нуля. Єдине, що рятувало Раду від перетворення на суто декоративний орган, тобто її смерті як інституту представницької й законодавчої влади – як-от у Росії чи Білорусі, – це постійна наявність у її складі невеликих, але енергійних і популярних у суспільстві груп депутатів плюс нікчемність тих президентів, які правили Українською державою два десятиліття після 1994 року. Й ось знову Рада, попри Революцію Гідності, рушила второваним шляхом…
Читати далі На що провокує суспільство Верховна Рада?

Чи вдасться Путіну реалізувати антиутопію під назвою «Дві України»?

160128_invasion

Чи вдасться Путіну реалізувати антиутопію під назвою «Дві України»?

«Саме цілком випадковій інспекційній поїздці спостерігачів НАТО на Тучинський військовий полігон, котра співпала з наступом українсько-російського альянсу зі сходу, й завдячувало Західне Рівне своїм існуванням. Налякані європейські офіцери встигли на своїх джипах дістатись до обласного центру, і з офіцерського містечка вже за мостом через Устю зв`язатися зі своїм керівництвом у Брюсселі. Брюссельські генерали, порадившись, і з`ясувавши, що уряд України вже вилетів з Києва до Львова, потрактували ситуацію аж надміру серйозно. Чотири терміново вислані військово-транспортні пузаті “Боїнги”, переповнені вояками в камуфляжі, за півтори години після вильоту важко приземлялися один за одними на бетонці Рівненського аеропорту, який, за щасливим збігом обставин також знаходився у західній (точніше – південно-західній) частині міста, обіч від Дубенського шосе. Війська щойноутвореної СРУ, увійшовши до міста, зупинились у його центрі, спостерігши антени рацій бельгійських і французьких десантників за акуратно вкладеними лантухами з піском по той бік площі Незалежності. А за кілька місяців Рівне перетнула Стіна.
Читати далі Чи вдасться Путіну реалізувати антиутопію під назвою «Дві України»?

Ватна втома. Як не потрапити на вулицю вбивць Майдану

151005_schodali1

Нам доведеться пройти і через це. Через реінкарнацію Кернеса. Через оплески Добкіну, який забажав мати вулицю імені «Беркута» – убивць Майдану. І, може так статися, через радість від поразки «поганого хлопця» Філатова і перемоги «хорошого хлопця» Вілкула. І витерпіти опік у нашій зраненій душі від тріумфу Ківалова, який запроторив до в’язниці лідера автомайдану.

Доведеться пройти через те кепське відчуття, коли «всі – погані, і нехай вони вирішують без мене, я в цьому паноптикумі участі не беру».

Суть великих випробувань в тому, що по-справжньому починаються вони тоді, коли смугу перешкод начебто пройдено, і ти вже – чемпіон. Не вогонь, не вода, не мідні труби випробовують нас на міцність, а відчуття безсилля від перемоги, що постійно вислизає. Від безпорадності лідерів і втоми героїв. Від спустошеності післявоєнним миром, який ти зовсім не таким уявляв.

151005_schodali2

Нам нікому крикнути: прийди і допоможи! Самим доведеться шукати менше зло, вибирати між героями і законом. Мучитися в моральних суперечках про війну, яка аморальна за своєю природою. І спостерігати, як у пробиті в обороні країни проломи суне потік біженців, що повертаються. Не тих, що покинули будинки в Донецьку, а тих, що, злякавшись революції, залишили високі пости в Києві. Вони повертаються, облаштовуються у партійних списках і кадрових резервах, обманюють детектори брехні і вдало воюють з люстрацією.
Читати далі Ватна втома. Як не потрапити на вулицю вбивць Майдану

Чи потрібні Україні публічні інтелектуали?

150605_rozum1
Новоєвропейська цивілізація зуміла істотно випередити всі інші цивілізаційні «материки» у розвитку саме тому, що оптимальним чином задіяла колосальний ресурс, який являє собою розумність, раціональність

Попри всі зміни на українській політичній арені, для більшості владних політичних сил, а тим паче для нинішньої так званої опозиції всі ці люди — щось на кшталт неминучого лиха, яке слід мінімізувати — шляхом залякування, блокування діяльності, витіснення з країни, а часом навіть з використанням «методів фізичного впливу».

Найхитріші політики, втім, вважають, що ці люди є чимось на кшталт суспільних ліків: гірких, але вкрай потрібних у критичних ситуаціях, і тому час від часу надають їм якісь трибуни, спілкуються з ними, а потім, коли найхитрішим ввижається, наче ситуація нормалізувалася, наче все в порядку, безцеремонно відсовують назад, до їхнього гетто. Читати далі Чи потрібні Україні публічні інтелектуали?

Те, що асистувало Биківні, треба знищити на всіх рівнях – Вадим Скуратівський

150601_V_Skurativsky1

Україна отримала незалежність ще в 1991 році, але тільки зараз на законодавчому рівні ми відмовляємося від радянської символіки та всього, що притаманно тій ідеології. Дехто з українців сприйняли це з полегшенням: «Нарешті!». Дехто, переважно люди старшого покоління, з певною образою, адже ця символіка супроводжувала їх все життя. Мистецтвознавці і художники заговорили про естетичну та художню цінність тих чи інших об’єктів радянської доби. А деякі міжнародні організації навіть заявили про загрозу обмеження свободи слова. Про те, чому треба на законодавчому рівні дистанціюватися від символіки радянської доби Укрінформу розповів культуролог і філософ Вадим Скуратівський.

ВОГНИК ЗА ТЮРЕМНИМИ ГРАТАМИ

– Як ви вважаєте, чи існує і де вона та межа, перетнувши яку, можна зруйнувати те, що має естетичну чи моральну цінність?

– Одверто кажучи, я не знаю де та межа, і ніхто, ні в цій країні, ні в усьому світі не знає де ця межа. Десь на початку XVI століття людство вирішило перетворити свою соціальну долю і імплікувати до свого існування абсолютну справедливість. На це витратили своє життя найкращі мислителі. А закінчилося все посередині XX століття величезним скандалом. Письменник Набоков примусив одного із своїх героїв замислитися над тим, що ж трапилося, що оцей самий вогник, який манив все людство, перетворився на світло лампи за гратами, де сидить тюремний наглядач. Це геніальна метафора. Прагнення до справедливості  закінчилося грандіозним скандалом, радянським скандалом з 1918 до 1987 року, тому що потім вже дуже швидко вибудовувалася нова система. Річ у тім, що оця сама ідея абсолютної справедливості, на превеликий жаль, скінчилася побудовою велетенського так званого тоталітарного монстра. Зрештою оцей газетний образ нам нічого не скаже, але все це закінчилося неймовірною несвободою, неймовірною несправедливістю.
Читати далі Те, що асистувало Биківні, треба знищити на всіх рівнях – Вадим Скуратівський

«Це означає, що всі ті, хто у ФБ випромінював невдоволення перемир’ям, мають можливість стати до лав…»

150122_Ukraine_is_You

Закінчилася низка новорічних свят, канікули, які ми для себе влаштували, намагаючись відвернутися від трагічних буднів. Не вийшло. Ні Дід Мороз, ні Санта Клаус, ні Святий Микола не принесли нам дива. Якщо ми його хочемо, нам треба напружитися самим

Колись давно прочитав роман Вацлава Білінського про польського очкарика, якого забрали до армії в серпні 1939 року. Викладач німецької літератури, він ненавидів польську армію, не вірив, що німецька нація, яка зростила великих письменників, може напасти на Польщу. Не вірив німецьким перебіжчикам, що розповідали страшні речі про гітлерівський режим. Стоячи на посту поблизу самого кордону, він продовжував у думках вигадувати недописану монографію про Ернста Гофмана. Коли гітлерівці перетнули кордон, підняв руки, радіючи, що службі кінець і скоро настане мир. Але перший же німецький офіцер поставив його до стінки й розстріляв… Роман називався «Кінець канікулам».
Читати далі «Це означає, що всі ті, хто у ФБ випромінював невдоволення перемир’ям, мають можливість стати до лав…»

Антиісламський рух Pegida став об’єктом уваги науковців Німеччини

150107_Pegida1
Демонстрація руху Pegida в Дрездені

Антиісламський рух, який збільшує популярність у Німеччині, провів 5 січня демонстрації в трьох містах ФРН. Що говорить німецька наука про цей феномен, з’ясовувала DW.

У цей понеділок, 5 січня, в трьох німецьких містах – Берліні, Дрездені та Кельні – відбулись демонстрації прихильників неформального об’єднання, учасники якого вважають, що Німеччині і всій Європі загрожує ісламізація. У Дрездені – столиці федеральної землі Саксонія на сході Німеччини – в ролі організатора виступає Pegida. Ця німецька абревіатура розшифровується як “Європейці-патріоти проти ісламізації Старого Світу“. Такі маніфестації, починаючи з жовтня минулого року, проходять тут майже щопонеділка і збирають найбільше учасників. Нині їхня кількість сягнула 18 тисяч.
Читати далі Антиісламський рух Pegida став об’єктом уваги науковців Німеччини

Андрій Окара: «Но теперь после всего, что случилось, вопросы о двух языках и федерализации Украины сняты с повестки дня навсегда» (чат на сайті «Главред», ч.2)

1223_donbabve
(закінчення, початок див. http://schozavtra.in.ua/2014/12/23/andrij-okara-moya-pozytsiya-spryamovana-na-ob-jektyvnyj-nezaanhazhovanyj-analiz-toho-scho-ya-bachu-i-pro-scho-znayu-chat-na-sajti-hlavred-ch-1/)


Vopros: Учитывая стремительное падение цен на нефть, происходящее с курсом рубля и действие введенных санкций, как считаете, что может ждать Россию в дальнейшем, если такие тенденции сохранятся?

Андрей Окара: Думаю, что российскую экономику может ждать системный кризис. А ситуация сейчас будет такая, как у Советского Союза перед его развалом. Чем ниже цена на нефть, тем больше падает рейтинг российской власти, тем ниже уровень ее легитимности. А дальше, если цены на нефть совсем-совсем упадут, то будут смута и хаос.
Читати далі Андрій Окара: «Но теперь после всего, что случилось, вопросы о двух языках и федерализации Украины сняты с повестки дня навсегда» (чат на сайті «Главред», ч.2)