Архів позначки: світ

«Висококультурна» Росія та «дика» Україна: про наші бренди у світі

…на моє глибоке переконання в ситуаціях, коли на Заході щось українське звуть «російським», а і когось із українців називають «росіянами», наші дипломати повинні вживати не стандартну дипломатичну лексику, а куди різкіші формулювання

У Західній Європі прийнято все, створене на території Російської імперії та СРСР, вважати «російським». За винятком хіба що надбань тих поляків, які до 1918 року були російськими підданими, і то не завжди; так, киянина Вацлава Ніжинського вважають «генієм російського балету». А на початку цього року інформагенції розповіли, що семирічний Захар Лісковий, який живе з батьками у США, знайшов помилку у Британській енциклопедії – там літак Ан-225 «Мрія» названо російським. Захар записав відеозвернення до редакторів та видавців енциклопедії, висловивши надію, що помилка буде виправлена, й читачів цієї уславленої енциклопедії не вводитимуть в оману… Читати далі «Висококультурна» Росія та «дика» Україна: про наші бренди у світі

Референдуму за незалежність України – 25! Або чому День Незалежності України слід відзначати 1 грудня

25 років тому українці на референдумі проголосували за незалежність

1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт проголошення незалежності України, ухвалений 24 серпня 1991 року Верховною Радою України, за який тоді проголосували 346 народних депутатів.
Читати далі Референдуму за незалежність України – 25! Або чому День Незалежності України слід відзначати 1 грудня

Країна, яка не вміє чи не хоче презентувати свою культуру за кордоном, не повинна дивуватися, чому…

150528_ukrnow2

Цього року нас, тобто України, не було ні в Ляйпциґу, ні в Парижі. Маються на увазі два надзвичайно потужні книжкові ярмарки, що зазвичай відбуваються в березні. Нас там не було в сенсі окремого українського павільйону чи стенду, хоча книжки наших авторів, принаймні у перекладах, де-не-де вигулькували. Але це траплялося поза волею чи бажанням нашої, наприклад, держави або якихось інших благодійників.

Той факт, що цього року ніхто не повіз українських книжок та української програми на такі важливі – не тільки європейського, але й світового значення – форуми, слід розуміти просто: війна перемагає, і нам не до книжок. А те, що участь у такого штибу зібраннях можна було б активно і яскраво використати для формування потрібної нам громадської думки, тобто що це фактично ще один напрямок тієї ж боротьби за незалежність, до уваги, мабуть, не бралося. Якщо ми не хочемо спілкуватись із Заходом через друковане слово, то не варто нарікати на те, що він нас не розуміє. Не розуміє й не розумітиме. Країна, яка не вміє чи не хоче презентувати свою культуру за кордоном, бо вважає цю справу зайвим клопотом, не повинна дивуватися, чому громадяни інших країн не маніфестують на її підтримку й чому такі малочисельні акції протесту перед російськими амбасадами.
Читати далі Країна, яка не вміє чи не хоче презентувати свою культуру за кордоном, не повинна дивуватися, чому…

Карта «Слов’янські землі» Павла Шафарика (1842)

13 травня виповнилося 220 років від дня народження Павела Йозефа Шафарика (1795–1861), чеського філолога, історика-славіста, автора ідеї слов’янської єдності

150516_Pavel_Josef_Šafařík
Павел Йозеф Шафарик (1795-1861) – видатний словацький та чеський мовознавець, етнограф, просвітник. У 1842 році він видав книжку “Слов’янський народопис”, яка заклала основи слов’янської етнографії і користувалася великим успіхом – витримала три видання.

Ще популярнішою стала етнографічна карта з цього видання – “Слов’янські землі”. З різними доповненнями етнографічна карта Шафарика перевидавалася у західноєвропейських довідкових та навчальних виданнях – спочатку німецькомовних, а згодом французьких та інших. Зокрема, точно за Шафариком показані слов’яни на етнографічній карті Європи у німецькому навчальному атласі Бергауза у 1847 році. Аналогічно виглядають ареали проживання народів і на французькій “Етнографічній карті Росії” (1852).

Читати далі Карта «Слов’янські землі» Павла Шафарика (1842)

220 років від дня народження Павела Йозефа Шафарика – оборонця слов’янської єдності

13 травня виповнилося 220 років від дня народження Павела Йозефа Шафарика (1795–1861), чеського філолога, історика-славіста, автора ідеї слов’янської єдності

150516_Pavel_Jozef_Safarik
Слава тобі, Шафарику,
Вовіки і віки!
Що звів єси в одне море
Слов’янськії ріки.

Ці слова Тараса Шевченка, адресовані Павелові-Йозефові  Шафарику, стали вже хрестоматійними. Хто був цей вчений, до якого з такою високою повагою ставився геній української літератури?

Павел-Йозеф Шафарик народився 13 травня 1795 р. в с. Кобелярово у Східній Словаччині в багатодітній сім’ї євангельського священика. Початкову та середню освіту здобув у рідному селі та в нижчих класах гімназії у Рожняві та Добшині, вищу – у Євангельському ліцеї в Кежмарку. Там він подружився з чеськими, польськими, сербськими та українськими студентами, від яких записував словацькі, польські та українські пісні.
Читати далі 220 років від дня народження Павела Йозефа Шафарика – оборонця слов’янської єдності

Над прірвою війни

150427_ptn
В інтересах Росії і світу, щоб «путінський терористичний Карфаген» було зруйновано

Руйнація системи європейської і глобальної безпеки оцінюється експертним середовищем як трагічне і небезпечне для людства явище. Серед мотивів загрозливої тенденції актуальною залишається теорія про те, що в умовах світової фінансово-економічної рецесії, росту безробіття та зубожіння значної маси населення планети уряди та олігархічний військово-промисловий комплекс провідних країн прагнуть відволікти свої народи від внутрішніх проблем шляхом розширення сфер впливу, опанування потужними світовими природними ресурсами та інтелектуальним потенціалом людства. Проголошуючи пріоритетність власних цінностей і способу життя, цинічно визначається внутрішній і зовнішній ворог, який начебто стоїть на заваді процвітання суспільства та потребує нейтралізації чи знищення у силовий спосіб. У діях окремих режимів усе активніше домінує постколоніальний синдром, спрямований на відтворення імперської величі за рахунок колишніх підвладних територій, що вже тривалий час є суверенними державами. Тобто світ укотре «має шанс» стати заручником глобальних збройних розборок, оскільки не виніс належних уроків із попередніх апокаліптичних протистоянь.
Читати далі Над прірвою війни

Чи капітулює світ перед радикальними ісламістами?

150110_hebdo

Поки що ані Європа, ані США, ані Україна не готові навіть назвати вголос сутність того, що спричинило теракт у Парижі і незримо стоїть за ним. До такого сумного висновку спонукає як реакція офіційних осіб у Старому та Новому світі, так і більшість коментарів у ЗМІ та соціальних мережах.

Почнімо з того, що практично у всіх повідомленнях про теракт тривалий час ішлося про «невідомих», потім з’явилися абстрактні «терористи», хоча з самого початку були зафіксовані на відео гасла, які вигукували бойовики: «Аллах акбар!» і «Ми помстилися за пророка!». Як на мене, це такого ж роду «політкоректність», як і в повідомленнях про події в Фергюсоні (США), де поліцейський «застрелив беззбройного темношкірого підлітка», коли ЗМІ «забували», що той 18-річний майже двометровий гевал щойно пограбував крамницю та доскочу накурився марихуани… Можуть сказати, що релігійні вірування терористів – то їхня приватна справа і щось другорядне. Насправді ж ідеться не про релігію як таку, а про політику в релігійних шатах. У стилі середньовічного мракобісся чи чорносотенства початку ХХ століття. Хоча, можливо, більш точним визначенням ідеології та практики терористів є поняття «ісламістського фашизму», адже йдеться про суто тоталітарні ідеї та методи і про претензію на глобальне панування («всесвітній халіфат»).
Читати далі Чи капітулює світ перед радикальними ісламістами?