Архів позначки: тоталітаризм

Про мови та порожнечу

Еmpty language”, або “порожня мова”. Так західні та американські лінгвісти назвали мову, що утворилась всередині країни, яка виникла на теренах колишньої Російської імперії та назвала себе “Радянським Союзом”. В лінгвістичній совєтології, напрямі лінгвістики, що з’явився в кінці 40-х років минулого століття, вона отримала багато назв: “тоталітарна”, “комуністична”, “радянська”, “дерев’яна”, або “новомова”, як у Орвела. Незалежно від назви, її суть незмінна – це мова тоталітарного режиму, який камуфлював свою людожерську суть, створивши для цього окрему лінгвістичну систему.


Мова – це політичний канал, політичний продукт та політична сила. В тоталітарних режимах мова – це політичне знаряддя. Вона виконує функцію політичного контролю, спотворює та пригнічує здатність людини міркувати над політикою, аналізувати ситуацію, в якій вона опинилась, та уявити, що можна діяти по-іншому. Вона руйнує не тільки здатність людини бути вільною, а й знищує бажання політичної свободи. Тоталітарна мова визначає лінгвістичний механізм увіковічення тоталітарної влади. Це лінгвістичне шахрайство – мова брехні, маніпуляцій, абсурду та імітації. Мова порожнечі. Вона начебто існує і звучить, але нічого не здатна сказати чи пояснити.
Читати далі Про мови та порожнечу

Дивовижна логіка деяких інтелектуалів

160604_hitl-stal1
«Дайте їм спокійно дожити в Третьому Райху». Неважко уявити, який би грандіозний скандал учинився в сучасній Німеччині, якби хтось зі знаних інтелектуалів виступив із таким закликом. А от у нас про такі речі спокійно говорять, критикуючи декомунізацію, яка, мовляв, надто жорстока і не дає колишнім радянським людям спокійно доживати своє життя у звичному топонімічно-символічному оточенні та виходити на мітинги з георгіївськими стрічками, – і нічого. Ба більше: якщо хтось протестуватиме проти поступок «совкам», наголошуючи на необхідності безупинності декомунізації та на використанні в ній усієї сили держави, то неодмінно отримає від певної когорти інтелектуалів тавро «радикала», «комсомольця», а то і «неонациста».

Логіка, звісно, у таких звинувачень дуже своєрідна: якщо хтось активно прагне перебудувати країну, вичистивши «родимі плями» тоталітарної ідеології, то він «комсомолець». А якщо лежить на дивані чи «зависає» над клавіатурою, і не більше – то, виходить, «європеєць»…
Читати далі Дивовижна логіка деяких інтелектуалів

Яка саме євроінтеграція?

160503_raf

Якось не прийнято говорити погано про євроінтеграцію чи ставити під сумнів європейський вибір України. Принаймні, серед порядних людей. І взагалі, саме слово «Європа» у середовищі українських прихильників демократії та незалежності апріорі асоціюється з чимось правильним, прогресивним, гуманістичним, одне слово, з чимось світлим. Із тим, що конче потрібно запозичити й імплантувати в українські реалії задля їхньої зміни на краще. Ну, а те, що серед деяких українських незалежників, але не демократів слово «Європа» означає ще й (чи не передусім!) небезпечну, на їхню думку, толерантність щодо сексуальних меншин, – то скільки в нашій країні таких, так би мовити, «малоєвропейців» (які з цього питання завжди порозуміються з малоросами)? Вони політичну погоду не роблять, хоча і є вельми гучними та скандальними.
Читати далі Яка саме євроінтеграція?

Евгений Киселев: «Короче, в истории не бывает худа без добра»

150916_E_Kiselev
Ах, война, что ты сделала, подлая
Представьте, что в 1939 году Гитлера удалось усмирить. Каким мир был бы сейчас?

Военные песни Булата Окуджавы, фильмы «Летят журавли» и «Белорусский вокзал», великие романы Виктора Астафьева и Василия Гроссмана, наконец, живые воспоминания отцов и матерей сформировали у людей моего возраста тот трагический пафос, с которым мы обычно говорим о Второй мировой войне.

1 сентября исполнилась очередная годовщина ее начала — 76 лет. 1 сентября исполнилось очередная – некруглая – годовщина ее начала – 76 лет, а 2 сентября весь мир отметил, напротив, очень даже круглую дату – 70 лет капитуляции Японии, который принято считать днем окончательного завершения Второй мировой войны.

Не судите меня строго, но на очередном перекрестке этих дат я осмелюсь взглянуть на место и роль той войны в истории человечества под иным, если угодно, неполиткорректным углом зрения.
Читати далі Евгений Киселев: «Короче, в истории не бывает худа без добра»

Декомунізація чи пародія на неї?

150815_total1

Існування деяких медіа — як відверте знущання над українцями

Денацифікація у Західній Німеччині не в останню чергу стала можливою тому, що після 1945 року в «дракона пропаганди» було рішуче видерто його «зуби» — нацистські і пронацистські газети (включно з квазіліберальним тижневиком Das Reich), журнали, книжкові видавництва, радіостанції, кіностудії та телецентри. І в подальшому силу закону було спрямовано на недопущення відродження щонайменших проявів нацистської пропаганди у мас-медіа. Проте не обійшлося без крайнощів — часом об’єктами громадського осуду та судових переслідувань ставали дослідники нацистського минулого, які намагалися об’єктивно висвітлити, чого ж на загал раціоналістичні та висококультурні німці пішли за Гітлером. Але так чи так, головне було зроблено правильно: «дракона» позбавили «зубів».
Читати далі Декомунізація чи пародія на неї?

Пам’яті Роберта Конквеста, історика і поета

150811_Robert_Conquest

Дев’ять днів тому на дев’яносто дев’ятому році життя упокоївся в каліфорнійському містечку Пало-Альто один із найвидатніших творців (у всіх можливих сенсах цього слова) ХХ століття Роберт Конвест. Він був справжнім воїном світла і зробив для західної цивілізації, зокрема Європи, дуже багато. Він чесно попереджав про небезпеку, яку несе світові збожеволіла криптокомуністична, а насправді просто тоталітарна Росія. У Марґарет Тетчер і Роналда Рейґана був хороший радник і спічрайтер, тож може також і тому нам у 1991 році вдалося вирватися на волю з совєцького концтабору. Десятки блискучих творів про природу і злочини комуністичного тоталітаризму потребували від нього мужності, наполегливості й темпераменту. Водночас і на військовій службі, і на дипломатичній, і серед політиків, і в колі поетів, а передусім на поприщі служіння Кліо, Конквест завжди керувався винятково етичними мотивами й ніколи не був циніком і мерзотником, ладним служити будь-якому хазяїнові, аби гроші. У Британії таке буває – нагадаю, бодай про його духовних побратимів Джорджа Орвела, Ґрема Ґріна та Джона Ле Карре.
Читати далі Пам’яті Роберта Конквеста, історика і поета

Те, що асистувало Биківні, треба знищити на всіх рівнях – Вадим Скуратівський

150601_V_Skurativsky1

Україна отримала незалежність ще в 1991 році, але тільки зараз на законодавчому рівні ми відмовляємося від радянської символіки та всього, що притаманно тій ідеології. Дехто з українців сприйняли це з полегшенням: «Нарешті!». Дехто, переважно люди старшого покоління, з певною образою, адже ця символіка супроводжувала їх все життя. Мистецтвознавці і художники заговорили про естетичну та художню цінність тих чи інших об’єктів радянської доби. А деякі міжнародні організації навіть заявили про загрозу обмеження свободи слова. Про те, чому треба на законодавчому рівні дистанціюватися від символіки радянської доби Укрінформу розповів культуролог і філософ Вадим Скуратівський.

ВОГНИК ЗА ТЮРЕМНИМИ ГРАТАМИ

– Як ви вважаєте, чи існує і де вона та межа, перетнувши яку, можна зруйнувати те, що має естетичну чи моральну цінність?

– Одверто кажучи, я не знаю де та межа, і ніхто, ні в цій країні, ні в усьому світі не знає де ця межа. Десь на початку XVI століття людство вирішило перетворити свою соціальну долю і імплікувати до свого існування абсолютну справедливість. На це витратили своє життя найкращі мислителі. А закінчилося все посередині XX століття величезним скандалом. Письменник Набоков примусив одного із своїх героїв замислитися над тим, що ж трапилося, що оцей самий вогник, який манив все людство, перетворився на світло лампи за гратами, де сидить тюремний наглядач. Це геніальна метафора. Прагнення до справедливості  закінчилося грандіозним скандалом, радянським скандалом з 1918 до 1987 року, тому що потім вже дуже швидко вибудовувалася нова система. Річ у тім, що оця сама ідея абсолютної справедливості, на превеликий жаль, скінчилася побудовою велетенського так званого тоталітарного монстра. Зрештою оцей газетний образ нам нічого не скаже, але все це закінчилося неймовірною несвободою, неймовірною несправедливістю.
Читати далі Те, що асистувало Биківні, треба знищити на всіх рівнях – Вадим Скуратівський

Президент, який зламав «хребет» Йосифу Сталіну

150301_Trumen

Президент, який зламав «хребет» Йосифу Сталіну

Уроки для сьогодення

Франклін Делано Рузвельт був великим президентом. Не тільки тому, що врятував Сполучені Штати від майже неминучої соціально-політичної катастрофи (на марші протесту тоді виходили мільйони людей, їх розганяли танками, а місцеві комуністи та нацисти з обох боків підкопували підмурівок демократичного ладу). І не тільки тому, що перетворив США на «арсенал світової демократії», наполіг на беззастережній капітуляції Німеччини та дав «зелене світло» й невичерпні кошти на створення ядерної зброї. А ще й тому, що, розуміючи свій тяжкий фізичний стан і мізерні шанси дожити до кінця четвертого президентського терміну, на виборах 1944 року взяв собі віце-президентом провінціала-сенатора від штату Канзас Гаррі Трумена.
Читати далі Президент, який зламав «хребет» Йосифу Сталіну

Росія: гальванізація Гітлера

0708_in-the-name-of-peace
“Гитлер и теперь живее всех живых”, – если в сегодняшней России и существует национальная идея, то звучит она именно так. И если для всего мира эпоха Гитлера давно ушла в прошлое, а уроки из неё извлечены, то для России война всё продолжается и, похоже, не окончится никогда.

Россия и сегодня борется с фашизмом и видит в этом своё главное предназначение.

Здесь и далее опустим различие между фашизмом и нацизмом и будем употреблять слово “фашизм” в том значении, в каком его употребляет российская пропаганда.

Совершенно справедливо замечено: победа в войне – практически единственный факт, дающий россиянам основания и повод для национальной гордости. И задача российской пропаганды – актуализировать этот факт как можно дольше.

Но не только.
Читати далі Росія: гальванізація Гітлера