Архів позначки: трагедія

Це була брутальна лоботомія нашої нації

Хрест всім українцям, розстріляним капітаном Матвєєвим у Сандармосі

Прикро, але 80-річчя Сандармоху не отримало належного відгуку в українському суспільстві. У ці скорботні дні ми в принципі продовжували жити звичайним життям.

Тимчасом ідеться про одну з найбільших трагедій в історії нашої нації взагалі. Протягом кількох днів жовтня-листопада 1937 р. в карельському урочищі Сандармох був розстріляний цвіт нашої національної інтелігенції. Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер’ян Підмогильний, усього майже триста видатних українських письменників, митців, науковців.

Це по суті була брутальна лоботомія нашої нації, а ми, на жаль, і досі цього не усвідомлюємо повною мірою і не уявляємо масштабів утрати. Читати далі Це була брутальна лоботомія нашої нації

Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

70 років тому почалася репресивна акція комуністичної влади ПНР проти українського народу – т.зв. “Акція “Вісла” (Akcja „Wisła”).

З постанови Політбюро ЦК ПРП від 28.03.1947: “W ramach akcji represyjnej wobec ludności ukraińskiej postanowiono: 1. W szybkim tempie przesiedlić Ukraińców i rodziny mieszane na tereny odzyskane (przede wszystkim Prusy płn.), nie tworząc zwartych grup i nie bliżej niż 100 km od granicy”.

Про цю трагічну сторінку життя українського народу стаття польсько-українського історика:

Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

Юрій Гаврилюк

Виселення відбувалося із великою брутальністю, супроводжувалося вбивствами. Виселених скеровували на захід і північ, прагнучи розірвати сусідські та, навіть, родинні зв’язки.

“Велика операція проти УПА та решти українського населення Польщі (бл. 150 тис. осіб) була підготовлена ще у 1946 р. За зразок було взято сталінську практику розв’язання національних проблем…
Читати далі Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

Бандера та Пiлсудський: подвійний портрет в інтер’єрі сьогодення

160714_Bandera-Pilsudski

Дивна річ: у Польщі, де наразі вся повнота влади належить націоналістичній (якщо точніше, то поміркованій консервативно-націоналістичній) партії «Право і справедливість» (ПіС), розгорнулася масштабна кампанія проти українських націоналістів, а передусім — проти ОУН й особисто Степана Бандери, якого нещадно таврують як «терориста». Дійшло до намірів оголосити Волинську трагедію «геноцидом, учиненим проти поляків українськими націоналістами» й конкретно УПА.

Винесімо за дужки проблему «геноциду на Волині» — зазначимо тільки, що Рафаель Лемкін, автор і самого терміну, і відповідної теоретичної концепції, і міжнародних правових норм щодо геноциду, ніде й ніколи не називав криваві події на Волині геноцидом. Натомість «класичним випадком геноциду» він вважав Голодомор і пов’язані з ним винищення інтелігенції, знищення УАПЦ та руйнацію здобутків українізації. Лемкін визначав геноцид наступним чином: «Взагалі кажучи, геноцид не обов’язково означає негайне знищення нації, крім випадків, коли здійснюються масові вбивства всіх членів нації. Він, скоріше, означає скоординований план різних дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя національних груп, з метою їхнього знищення. Метою такого плану буде розпад політичних і соціальних інститутів, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного існування національних груп, а також знищення особистої безпеки, свободи, здоров’я, гідності та навіть життя осіб, що належать до таких груп».

Читати далі Бандера та Пiлсудський: подвійний портрет в інтер’єрі сьогодення

Евгений Киселев: «Короче, в истории не бывает худа без добра»

150916_E_Kiselev
Ах, война, что ты сделала, подлая
Представьте, что в 1939 году Гитлера удалось усмирить. Каким мир был бы сейчас?

Военные песни Булата Окуджавы, фильмы «Летят журавли» и «Белорусский вокзал», великие романы Виктора Астафьева и Василия Гроссмана, наконец, живые воспоминания отцов и матерей сформировали у людей моего возраста тот трагический пафос, с которым мы обычно говорим о Второй мировой войне.

1 сентября исполнилась очередная годовщина ее начала — 76 лет. 1 сентября исполнилось очередная – некруглая – годовщина ее начала – 76 лет, а 2 сентября весь мир отметил, напротив, очень даже круглую дату – 70 лет капитуляции Японии, который принято считать днем окончательного завершения Второй мировой войны.

Не судите меня строго, но на очередном перекрестке этих дат я осмелюсь взглянуть на место и роль той войны в истории человечества под иным, если угодно, неполиткорректным углом зрения.
Читати далі Евгений Киселев: «Короче, в истории не бывает худа без добра»

«Українська Атлантида»

150828_ZelenyiKlyn1
Наші земляки на берегах Тихого океану: хроніка трагедії

Закінчення Другої світової війни принесло народам планети довгоочікувані мир та спокій. Але не всім і не всюди. Й одним із тих народів, для яких ця знаменна подія поєднувала в собі й радість, і трагедію, були українці.

Не буду переповідати всім відомі факти «наведення посталінського порядку» на Західній Україні, примусових переселень українців у Польщі, репресій проти української інтелігенції. Сьогодні мова піде те, як пішла в історичне небуття «українська Атлантида» у Тихоокеанському регіоні, а саме — поселення українців у Маньчжурії.
Читати далі «Українська Атлантида»

Стратегія Кремля полягала у тому, щоб приховати сліди, запустивши цілу низку різних версій, що відводили підозру від Росії

150717_tribunal1

З матеріалів слідства у справі падіння літака «Малайзійських авіаліній» рейсу MH17, що просочилися у пресу, випливає, що відповідальність за смерть майже 300 людей на борту, несуть проросійські сепаратисти, які використовували російські ракетні установки, про що від дня трагедії твердила українська сторона. В Росії тим часом поширюють чимдалі більше версій про падіння цього літака, одночасно відкидаючи ідею міжнародного трибуналу під егідою ООН у цій справі.

Міжнародна команда слідчих, яка вела розслідування справи падіння літака «Малайзійських авіаліній» рейсу MH17, що прямував з Амстердама до Куала-Лумпур рівно рік тому, надіслала свої висновки зацікавленим країнам і нині очікує їхніх коментарів. Висновки звіту, які просочилися до преси, не були сенсаційними – про те, що за збиттям літака стоять проросійські сепаратисти та їхні покровителі, повідомляли і українські силовики, які опублікували записи розмов сепаратистів з московськими кураторами, і офіційні речники США, і НАТО, і незалежні розслідувачі з західних країн, а першими про свій «успіх» повідомили самі сепаратисти.
Читати далі Стратегія Кремля полягала у тому, щоб приховати сліди, запустивши цілу низку різних версій, що відводили підозру від Росії

2015_5 – 7 липня

5 липня

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
День Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Відзначається згідно з Указом Президента України № 331/2015 від 12 червня 2015 року. Уперше День ВМС України був святково відзначений у Севастополі 1 серпня 1997 року. Підставою став Указ Президента України Леоніда Кучми № 708 від 17 серпня 1996 року, в якому зазначалося: «Враховуючи значення Військово-Морських Сил як невід’ємної частини Збройних Сил України у захисті незалежності, територіальної цілісності України, постановляю: Установити в Україні свято – День Військово-Морських Сил, яке відзначати щорічно 1 серпня». Святкування дня ВМС стало всенародним оглядом бойової готовності українського флоту і визначенням його авторитету як у Севастополі, так і в Україні в цілому. Крім того, воно засвідчило перемогу не лише військових моряків, а всього українського народу у виснажливій боротьбі за флот, за право України бути морською державою. Згодом, згідно з Указом Президента Віктора Ющенка (№ 259/2006 від 24 березня 2006 року) День Військово-морських Сил Збройних Сил України відзначався щорічно в першу неділю липня. З 2012 року, за президентства Януковича святкування перенесли на останню неділю липня (поєднавши зі святкуванням дня ВМФ Росії). І ось, цьогоріч ми знову відзначаємо День Військово-Морських Сил Збройних Сил України в першу неділю липня. Нині, у зв’язку з російською окупацією Криму, штаб ВМС України знаходиться в Одесі.
Читати далі 2015_5 – 7 липня

2015_1 – 2 травня

1 травня

150501_May1_ukr
1-2 травня – День міжнародної солідарності трудящих. Рішення про проведення 1 травня щорічних робітничих демонстрацій прийняв у липні 1889 року Паризький конгрес ІІ Інтернаціоналу на знак солідарності з робітниками Чикаго, які організували 1 травня 1886 року страйк з вимогою 8-годинного робочого дня і демонстрацію, яка закінчилась кровопролитним зіткненням з поліцією.

150501_May1_1886

У Російській Імперії відзначався вперше у 1890 році. День пролетарської солідарності з 1890 р. відзначався і в Києві. Український письменник Євген Максимович Кротевич у романі-хроніці «Понад Славутичем-Дніпром» досить яскраво зображує тогочасні події. Зокрема він оповідає про випадок, коли понад сто робітників зібрались на таємну сходку в Голосієвському лісі, а в самому місті, щоб відвернути увагу поліції був спровокований стихійний виступ. «Учитывая обстоятельства того времени, организаторы праздненства перенесли его на следующий после 1 мая воскресный день, чтобы в этот свободный от работы день не обнаружилось отсутствие на работе участников празднования. И, наконец, чтобы ввести в заблуждение полицию и жандармов, был пущен слух, что демонстрация состоится на Крещатике недалеко от Думской площади. План удался. Перед рассветом на Крещатике и на прилегающих к нему улицах, во дворах и подъездах домов были собраны полицейские, жандармы и шпики со всего Киева. А возле ворот стояли дворники – тогдашние верные слуги охранки. Слух о намечающейся в центре города, на Крещатике, массовой демонстрации привел сюда множество зевак, да и обычно в выходные дни здесь гуляло немало нарядно одетой публики. А теперь здесь собралось также много рабочей и учащейся молодежи. Все тротуары и мостовая были запружены толпой. И вот то там, то здесь послышались молодые звонкие голоса: «Да здравствует Первое мая!» И тут же, как по сигналу, отовсюду высыпали полицейские и жандармы со свистками. С криком «Не собираться! Наза-ад! Расхо-одитесь!» они двинулись на людей. Гулко загремели по мостовой копыта нескольких сотен коней. С гиком и свистом вылетели из боковых улиц казаки 1-го Уральского полка. Толпа бросилась врассыпную прочь, а за нею – еще не подготовленная к массовым выступлениям молодежь».
Читати далі 2015_1 – 2 травня