Архів позначки: УПА

Відзначення 75-річчя УПА. Післямова

Не знаю, чи звернули ви увагу на те, що святкування 75-річчя Української Повстанської Армії відбулося вельми нестандартно. З одного боку, державні інституції зробили вигляд, наче цього ювілею немає і не проводили пишних урочистих заходів. З другого боку, Президент Порошенко виступив зі зверненням до українського народу з нагоди річниці створення УПА. Але не було військових парадів і маршів, які мали б з цієї нагоди слушний характер. Водночас у Києві й інших містах відбулися марші Слави Героїв, приурочені до 75-річчя УПА. І так далі, і таке інше…

Переконаний, багатьох така відверто двоїста картина свята розчарувала, а то й обурила. Мовляв, влада мусила провести святкування 75-річчя УПА на найвищому рівні, влаштувавши грандіозні урочистості! Проте… Читати далі Відзначення 75-річчя УПА. Післямова

Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

70 років тому почалася репресивна акція комуністичної влади ПНР проти українського народу – т.зв. “Акція “Вісла” (Akcja „Wisła”).

З постанови Політбюро ЦК ПРП від 28.03.1947: “W ramach akcji represyjnej wobec ludności ukraińskiej postanowiono: 1. W szybkim tempie przesiedlić Ukraińców i rodziny mieszane na tereny odzyskane (przede wszystkim Prusy płn.), nie tworząc zwartych grup i nie bliżej niż 100 km od granicy”.

Про цю трагічну сторінку життя українського народу стаття польсько-українського історика:

Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

Юрій Гаврилюк

Виселення відбувалося із великою брутальністю, супроводжувалося вбивствами. Виселених скеровували на захід і північ, прагнучи розірвати сусідські та, навіть, родинні зв’язки.

“Велика операція проти УПА та решти українського населення Польщі (бл. 150 тис. осіб) була підготовлена ще у 1946 р. За зразок було взято сталінську практику розв’язання національних проблем…
Читати далі Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

Бандера та Пiлсудський: подвійний портрет в інтер’єрі сьогодення

160714_Bandera-Pilsudski

Дивна річ: у Польщі, де наразі вся повнота влади належить націоналістичній (якщо точніше, то поміркованій консервативно-націоналістичній) партії «Право і справедливість» (ПіС), розгорнулася масштабна кампанія проти українських націоналістів, а передусім — проти ОУН й особисто Степана Бандери, якого нещадно таврують як «терориста». Дійшло до намірів оголосити Волинську трагедію «геноцидом, учиненим проти поляків українськими націоналістами» й конкретно УПА.

Винесімо за дужки проблему «геноциду на Волині» — зазначимо тільки, що Рафаель Лемкін, автор і самого терміну, і відповідної теоретичної концепції, і міжнародних правових норм щодо геноциду, ніде й ніколи не називав криваві події на Волині геноцидом. Натомість «класичним випадком геноциду» він вважав Голодомор і пов’язані з ним винищення інтелігенції, знищення УАПЦ та руйнацію здобутків українізації. Лемкін визначав геноцид наступним чином: «Взагалі кажучи, геноцид не обов’язково означає негайне знищення нації, крім випадків, коли здійснюються масові вбивства всіх членів нації. Він, скоріше, означає скоординований план різних дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя національних груп, з метою їхнього знищення. Метою такого плану буде розпад політичних і соціальних інститутів, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного існування національних груп, а також знищення особистої безпеки, свободи, здоров’я, гідності та навіть життя осіб, що належать до таких груп».

Читати далі Бандера та Пiлсудський: подвійний портрет в інтер’єрі сьогодення

Петро Тима: «При цьому використовувалися люди або з комуністичним минулим, або люди, які з’являлися нізвідки…»

151230_P_Tyma1
Петро Тима, голова Об’єднання українців у Польщі

Об’єднання українців у Польщі (ОУП), яке є найбільшим осередком українства у західній сусідці України, нещодавно відзначило своє 25-річчя. В інтерв’ю власному кореспондентові Укрінформу голова Об’єднання Петро Тима розповів про чутливі питання українсько-польських відносин, а також виклики від проходження вперше у цьому році до польського парламенту окремих представників антиукраїнських сил.

АНТИТРІО: КРАЙНІ ПРАВІ, ПОСТКОМУНІСТИ І ПРОРОСІЙСЬКІ СИЛИ

– Як нещодавня зміна влади у Польщі може вплинути на діяльність української громади, відносини з польською державою?

– Насправді зараз ще не зовсім зрозуміло, як виглядатиме політика уряду Польщі по відношенню до національних меншин, до міграції з України. Натомість, PiS чітко показує, що не підтримуватиме проросійські сили. Проте, вони потрапили до польського парламенту, а це дає їм змогу розширювати коло своїх прихильників.
Читати далі Петро Тима: «При цьому використовувалися люди або з комуністичним минулим, або люди, які з’являлися нізвідки…»

Біля витоків ОУН

150926_uvo-oun1

Карколомна доля українського лицарського ордену

Сьогодні на абревіатуру «УВО» блискавично здатні відреагувати, мабуть, лише деякі історики й найбільш заповзяті студенти. А між тим ідеться про організацію, яка відіграла величезну роль в історії всієї України. Та чи змогла б, власне, нинішня Українська держава — за всіх своїх недоліків — бути здатною на антиавторитарну й антиколоніальну революцію, на збройний опір російській агресії, якби не ця організація та започатковані нею традиції безкомпромісної боротьби? Радше нинішня Україна нагадувала б Білорусь і мала б на чолі місцевого «бацьку»… Разом із тим однозначно оцінити все пов’язане з цією організацією неможливо — адже її методи виходили за межі, припустимі у поважному міжнародному товаристві. Утім, у ті часи методи ці — й у Європі, й за її межами — не являли собою щось виняткове. Ба більше: а чи було тодішнє міжнародне співтовариство поважним?

Ідеться про Українську військову організацію (скорочено УВО), яку було конституйовано на з’їзді українців-військовиків у Празі 30 серпня 1920 року.
Читати далі Біля витоків ОУН

На вівтар свободи

150528_K_Osmak

До 125-річчя від дня народження Президента УГВР Кирила Осьмака

У спекотні дні липня 1944 року в серці Карпатських гір, біля села Сприня на Самбірщині, зібралися достойні мужі, представники українських політичних організацій, на Великий Збір, щоб створити єдиний всеукраїнський національний фронт боротьби проти всіх ворогів українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу – Українську Головну Визвольну Раду (УГВР).

Це був підпільний Парламент та підпільний Уряд воюючої України – Президія та Генеральний Секретаріат УГВР.

Головою Президії – Президентом УГВР був обраний Кирило Осьмак. Головою Генерального Секретаріату УГВР був обраний Роман Шухевич. Згодом він так написав про цю подію: «Урочиста тиша запанувала на залі нарад, коли Голова Президії УГВР став перед Головою Великого Збору УГВР, поклав руку на український державний герб та почав повторювати слова присяги… Це присягав Президент України перед усім українським народом».
Читати далі На вівтар свободи

2015_1 – 2 травня

1 травня

150501_May1_ukr
1-2 травня – День міжнародної солідарності трудящих. Рішення про проведення 1 травня щорічних робітничих демонстрацій прийняв у липні 1889 року Паризький конгрес ІІ Інтернаціоналу на знак солідарності з робітниками Чикаго, які організували 1 травня 1886 року страйк з вимогою 8-годинного робочого дня і демонстрацію, яка закінчилась кровопролитним зіткненням з поліцією.

150501_May1_1886

У Російській Імперії відзначався вперше у 1890 році. День пролетарської солідарності з 1890 р. відзначався і в Києві. Український письменник Євген Максимович Кротевич у романі-хроніці «Понад Славутичем-Дніпром» досить яскраво зображує тогочасні події. Зокрема він оповідає про випадок, коли понад сто робітників зібрались на таємну сходку в Голосієвському лісі, а в самому місті, щоб відвернути увагу поліції був спровокований стихійний виступ. «Учитывая обстоятельства того времени, организаторы праздненства перенесли его на следующий после 1 мая воскресный день, чтобы в этот свободный от работы день не обнаружилось отсутствие на работе участников празднования. И, наконец, чтобы ввести в заблуждение полицию и жандармов, был пущен слух, что демонстрация состоится на Крещатике недалеко от Думской площади. План удался. Перед рассветом на Крещатике и на прилегающих к нему улицах, во дворах и подъездах домов были собраны полицейские, жандармы и шпики со всего Киева. А возле ворот стояли дворники – тогдашние верные слуги охранки. Слух о намечающейся в центре города, на Крещатике, массовой демонстрации привел сюда множество зевак, да и обычно в выходные дни здесь гуляло немало нарядно одетой публики. А теперь здесь собралось также много рабочей и учащейся молодежи. Все тротуары и мостовая были запружены толпой. И вот то там, то здесь послышались молодые звонкие голоса: «Да здравствует Первое мая!» И тут же, как по сигналу, отовсюду высыпали полицейские и жандармы со свистками. С криком «Не собираться! Наза-ад! Расхо-одитесь!» они двинулись на людей. Гулко загремели по мостовой копыта нескольких сотен коней. С гиком и свистом вылетели из боковых улиц казаки 1-го Уральского полка. Толпа бросилась врассыпную прочь, а за нею – еще не подготовленная к массовым выступлениям молодежь».
Читати далі 2015_1 – 2 травня

2015_24 – 26 лютого

24 лютого

150224_Eesti_flag
День незалежності Естонської Республіки (1918).
150224_Eesti

150224_Romania
Національне свято Румунії – День національного прапора (1848). Відзначається з 1998 року.
150224_Romania1848
Читати далі 2015_24 – 26 лютого