Архів позначки: уряд

Більшовицька навала

17 грудня 2017 року виповнилося 100 років від початку спротиву більшовицькій агресії у першій російсько-українській війні ХХ століття

Механізми становлення радянської влади в Україні у 1917–1921 роках засвідчують її окупаційний характер

Захопивши під час Жовтневого збройного перевороту владу в Петрограді, Владімір Лєнін та його соратники розпочали боротьбу за контроль над Україною. Їхньою суперницею була Центральна Рада, найорганізованіша на той момент сила, що мала високий авторитет у суспільстві й відкрито виступила проти незаконної узурпації більшовиками влади в Росії. Щоб компрометувати УЦР в очах населення та військ на фронті, більшовики звинувачували її в «контрреволюційності» та «буржуазності», а також використовували апробований у Росії «джентльменський набір» популістських гасел: про мир, землю, фабрики й заводи. Читати далі Більшовицька навала

«…А це – передвиборчий популізм, зупинка усіх реформ. На виході країна отримає ще більше популістів в парламенті, що аж ніяк…»

160318_kvartet

Мабуть, важко сьогодні знайти настільки непопулярну в Україні посадову особу, як чинний Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. З часу парламентських виборів 2014 року, коли рейтинг “Народного Фронту” був найвищим в Україні, за два роки очільник цієї політсили отримав антирейтинг довіри з показником -70% (дані соціологічного опитування, проведеного групою «Рейтинг» у листопаді 2015 р). Сьогодні в політикумі відкрито підтримувати прем’єрство Яценюка наважуються хіба його однопартійці. І то лише з почуття солідарності та політичного самозбереження.

Чому уряд потрібно змінювати?

16 лютого відбулась перша спроба зміни на посаді Прем’єр-міністра України. Вона, як це і прийнято в Україні, супроводжувалась інтригами, ситуативними змовами, а опісля – гучними звинуваченнями та грюканням дверима. Звинувативши колег по коаліції «Європейська Україна» в «олігархічній змові», з об’єднання вийшла фракція ВО “Батьківщина”, за нею – “Самопоміч”. Попри те, що фракція “Радикальної партії Ляшка” офіційно заявила про вихід з коаліції, однак заяв в апарат ВРУ не подала. Отже, формально коаліція продовжує існувати, хоча й перебуває на межі розвалу. А зважаючи на потребу стабільного консолідованого голосування мінімум у 226 голосів за урядові та президентські ініціативи, надзвичайно гострою є потреба залучення додаткових голосів. Робити це постійно у ручному режимі є надто дорого та виснажливо. Натомість залучення фракцій до коаліції можливе лише через переформатування уряду. Якщо ж нічого не змінювати, то фактичний саботаж чинним урядом реформ, незадоволення суспільства та тиск Заходу зроблять такі зміни вимушеними і радикальними.
Читати далі «…А це – передвиборчий популізм, зупинка усіх реформ. На виході країна отримає ще більше популістів в парламенті, що аж ніяк…»

Кризис ответственности

160221_kryza

Поскольку нам неоткуда взять ответственную элиту и понимающую ситуацию общество, мы просто обречены на перманентное повторение кризисов

Правительство – это не только министры. Это кадровая и политическая ответственность партий коалиции.

Возможности для отставки кабинета увеличиваются с каждой минутой после того, как решение участвовать в сборе подписей приняла самая большая фракция парламента. Или, точнее – принял глава государства, имя которого носит эта фракция. Практически с сегодняшнего дня Украина вступает в период временного правительства – который неизвестно когда закончится, но явно замедлит любые преобразования и ухудшит ситуацию в стране. Потому что временное правительство – это правительство, к которому нарочито не прислушиваются, за законопроекты которого не голосуют и денег которому не дают. Такое правительство вряд ли может рассчитывать на кредиты и вряд ли может провести приватизацию – а значит, вряд ли может исполнить даже тот бюджет, который уже принят парламентом. Хотя, возможно, как раз с бюджетом больших проблем не будет. Отсутствие кредитов будет означать резкий рост курса национальной валюты по отношению к доллару. А значит, гривна будет. В бюджете, не в кошельках.
Читати далі Кризис ответственности

Коментар: З Польщі може подути зустрічний вітер

151028_Beata1

Владу у Польщі перебирає націонал-консервативна партія “Право і Справедливість”. Це може обернутися далекосяжними наслідками для ЄС, вважає Бартош Дудек.

Це вражаюча перемога націонал-консервативної партії Ярослава Качинського “Право і Справедливість” (ПіС) на чолі з лідером виборчого списку Беатою Шидло. Ліберальній Громадянській платформі (ГП), яка була при владі останні вісім років, на чолі з прем’єркою Євою Копач доведеться вдовольнитися другим місцем. Якщо підтвердяться дані екзит-полів, то Польща вперше з моменту відновлення незалежності чверть століття тому матиме однопартійний уряд.

При цьому виборці дали гарбуза урядові, за якого країна впевнено пройшла крізь фінансову кризу і змогла продемонструвати солідне економічне зростання. Причин тому багато. Більшість мешканців сірих містечок і сіл у польській провінції, вочевидь, надто мало відчули це чудове економічне зростання на собі. До того ж перехід засновника ГП і багаторічного прем’єра Дональда Туска на роботу до Брюсселя залишив партію без її найсильнішого бійця і блискучого політика.
Читати далі Коментар: З Польщі може подути зустрічний вітер

Ребус ребусів

150523_populus1

Про соціально-психологічний вимір українських реформ

«В Україні відбуваються реформи, і їй допомагають Європа та США, внаслідок чого гривня впала втричі. А в Росії немає жодних реформ, а на додачу Європа та США оголосили їй санкції, внаслідок чого рубль упав удвічі. Висновок: для пересічних громадян куди вигідніші санкції Заходу, аніж його допомога, і відсутність реформ, аніж їхня наявність».

Така приказка в різних варіантах останніми місяцями гуляє Інтернетом, і попри її певну демагогічність (бо ж реальні економічні реформи в Україні навряд чи можна вважати розпочатими), вона здебільшого психологічно спрацьовує та наганяє смуток навіть на завзятих прихильників Революції Гідності. А з яким задоволенням і з якими коментарями поширює її в соціальних мережах різноманітна політична і біляжурналістська шелупонь
Читати далі Ребус ребусів

Кремлівські фейки – це не жарти, або Про так звану Народну раду Бессарабії та історичні паралелі

150410_bes-fake

В останні дні у мас-медіа з’явилися повідомлення про створення «Народної ради Бессарабії», яке, мовляв, відбулося на досить-таки велелюдному (сотня учасників) з’їзді в Одесі. Мовляв, у цьому з’їзді брали участь делегати від болгарської, гагаузької, російської, української, ромської, молдовської та польської громад «Південної Бессарабії», а також представники іноземних держав: лідер молодіжного крила болгарської проросійської партії «Атака», вождь партії «Патріоти Молдови» й екс-депутат парламенту Молдови. Водночас лідер «Народної ради», голова Союзу придністровців України Дмитро Затуливітер начебто заявив: «Свою місію ми бачимо в тому, щоб Бессарабія отримала статус національно-культурної автономії. Наші народи повинні бути гідно представлені в політичному й економічному житті України, наші громади повинні впливати на рішення, які торкаються нашого краю». На додачу до цього, «бессарабці» погрожують: у разі вступу України до НАТО вони залишають за собою «право на самовизначення Бессарабії».

Реакція на повідомлення такого роду з боку речників офіційних структур була однозначною: типовий пропагандистський фейк. «Жодних «рад», «республік», «з’їздів» та «конференцій» немає в природі. Вони – у хворобливій уяві кремлівських пропагандонів та їхніх найманих одеських лакеїв. Не множте фейки. Не допомагайте ворогам. Одеса – виключно українське місто. Було. Є. Буде», – написала у Facebook радник голови Одеської ОДА Зоя Казанжи. І додала, що Одеса завжди – з моменту, як Україна стала незалежною, – привертала увагу кремлівських пропагандистів-покидьків. Водночас відпрацьовувалися найнепристойніші і найбрудніші політичні технології. «Варто про це пам’ятати і не брати в цьому участі».
Читати далі Кремлівські фейки – це не жарти, або Про так звану Народну раду Бессарабії та історичні паралелі