Архів позначки: Василь Стус

Протест проти репресій і троє його ініціаторів

151107_cinema

4 вересня 1965 року у київському кінотеатрі «Україна» під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків» відбувся чи не перший публічний протест проти політики нищення української інтелігенції. Ініціаторами акції були Іван Дзюба, Василь Стус та В’ячеслав Чорновіл.

4 вересня 1965 року удев’яте на вершину американського хіт-параду піднялася група The Beatles із піснею «Help!». Про цю подію розповідали у випусках новин радіостанцій і телестудій світу, її жваво обговорювали інтелектуальні кола (що це за чергова трансформація музичних уподобань?), її активно замовчували на теренах Радянського Союзу, хоча й сюди вона проривалася завдяки різним «ворожим голосам». І того ж дня в Києві сталося щось, як на ті часи, неймовірне: чи не перший публічний протест проти політичних репресій, проти політики нищення української інтелігенції.
Читати далі Протест проти репресій і троє його ініціаторів

Загибель Василя Стуса: до 30-х роковин

150903_V_Stus1

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері «учреждения ВС-389/36» у селі Кучино Чусовського району Пермської області загинув поет і правозахисник Василь Стус.

Я в той час перебував у 20-й камері цієї «установи», тому вважаю своїм громадянським і людським обов’язком свідчити про обставини й причини його загибелі.

Насамперед, що це за сором’язлива назва така – «установа ВС-389/36»?

Радянська влада взагалі соромилася деяких термінів, тому, наприклад, називала своїх противників не політичними в’язнями, а «ворогами народу», «особливо небезпечними державними злочинцями», «жалкими отщепенцами». У тюремному побуті мого часу «гражданин осуждённый» мусив звертатися до наглядача «гражданин контролёр».

Історія цього останнього заповідника ГУЛАГу коротка. Від 1 березня 1980 до 8 грудня 1987 року через нього перейшло всього 56 в’язнів. Пересічно їх тут утримували одночасно до 30 осіб. Ця «установа» скоро стала відомою в світі як «табір смерти», бо 8 її в’язнів загинули, у тому числі члени Української Гельсінкської групи Олекса Тихий (27.01. 1927 – 5.05. 1984), Юрій Литвин (26.11. 1934 – 5.09. 1984), Валерій Марченко (16.09. 1947 – 7.10. 1984), Василь Стус (7.01. 1938 – 4.09. 1985). Власне, тільки Стус загинув безпосередньо в Кучино, а перші троє – по тюремних лікарнях.
Читати далі Загибель Василя Стуса: до 30-х роковин

2014_18 – 20 листопада

18 листопада

1118_Latvia
Національне свято Латвійської РеспублікиДень проголошення Латвійської Республіки (1918).
1118_Latvia_herb

18 листопада відбулося:

***
95 років тому (1919) у київській пресі з’явилось повідомлення про обрання радою професорів університету Св. Володимира генерала Денікіна почесним членом університету з нагоди другої річниці Добровольчої армії.
***

***
1118_Levytsky_Kost
155 років від дня народження Костя Антоновича Левицького (1859–1941), визначного українського громадсько-політичного і державного діяча, адвоката і публіциста, дійсного члена НТШ і «Просвіти». З 1890 року займався приватною адвокатською практикою у Львові. Наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. Левицький, сприяючи піднесенню українського підприємництва в Галичині, допомагав створити і брав активну участь в роботі цілого ряду важливих економічних організацій – «Народна Торгівля», страхової компанії «Дністер», Крайовий Союз Кредитовий (згодом – Центробанк). В 1889-1900 рр. Левицький редагував «Часопис Правничий», був багаторічним президентом Товариства Українських Правників у Львові. В 1899 році виступив співзасновником, а згодом обраний і головою Української національно-демократичної партії. В 1907 році обраний депутатом австрійського парламенту і 1908 – галицького сейму, керував діяльністю Українського парламентського клубу у Відні та Соймового клубу у Львові.

Читати далі 2014_18 – 20 листопада

2014_3 – 7 вересня

3 вересня відбулося:

***
0903_Lviv1914
100 років тому (1914; за ст.стилем 21 серпня), завдавши поразки австро-угорським військам, російська армія захопила Львів. Частина галицьких «москвофілів», яка ще перед війною виїхала за межі краю і з початком бойових дій об’єдналася в Києві у «Карпато-Руський освободительный комитет», випустила звернення до «багатостраждального руського народу Галичини», якому пропонувалось радісно зустрічати православне руське воїнство. На початку війни певні кола в Галичині сподівались на поліпшення свого становища внаслідок перемоги Росії, але поведінка російської адміністрації перекреслила ці сподівання. Її представники разом з місцевими «москвофілами» розгорнули боротьбу з «мазепинцями» методами, взагалі невідомими в межах імперії Габсбургів.  Читати далі 2014_3 – 7 вересня