Архів позначки: вбивство

Російські політичні вбивства за кордоном

Троцький, Петлюра, Бандера, Литвиненко, Бєрєзовський, Скрипаль – історія політичних убивств за кордоном – це довга традиція Росії

Ми повертаємося до питання отруєння колишнього подвійного агента Сєрґєя Скрипаля та його доньки Юлії у Великобританії. Британці заявляють, що вони знають, хто хотів вбити колишнього російського шпигуна. Цими днями тамтешня поліція і прокуратура ідентифікувала двох росіян, які в оцінці Лондона є агентами російської військової розвідки тобто ГРУ. Також США, Франція, Німеччина і Канада підтримали версію Великобританії про те, що російська влада «майже напевно» схвалила замах на Сєрґєя і Юлію Скрипалів. Читати далі Російські політичні вбивства за кордоном

Загибель Василя Стуса: до 30-х роковин

150903_V_Stus1

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері «учреждения ВС-389/36» у селі Кучино Чусовського району Пермської області загинув поет і правозахисник Василь Стус.

Я в той час перебував у 20-й камері цієї «установи», тому вважаю своїм громадянським і людським обов’язком свідчити про обставини й причини його загибелі.

Насамперед, що це за сором’язлива назва така – «установа ВС-389/36»?

Радянська влада взагалі соромилася деяких термінів, тому, наприклад, називала своїх противників не політичними в’язнями, а «ворогами народу», «особливо небезпечними державними злочинцями», «жалкими отщепенцами». У тюремному побуті мого часу «гражданин осуждённый» мусив звертатися до наглядача «гражданин контролёр».

Історія цього останнього заповідника ГУЛАГу коротка. Від 1 березня 1980 до 8 грудня 1987 року через нього перейшло всього 56 в’язнів. Пересічно їх тут утримували одночасно до 30 осіб. Ця «установа» скоро стала відомою в світі як «табір смерти», бо 8 її в’язнів загинули, у тому числі члени Української Гельсінкської групи Олекса Тихий (27.01. 1927 – 5.05. 1984), Юрій Литвин (26.11. 1934 – 5.09. 1984), Валерій Марченко (16.09. 1947 – 7.10. 1984), Василь Стус (7.01. 1938 – 4.09. 1985). Власне, тільки Стус загинув безпосередньо в Кучино, а перші троє – по тюремних лікарнях.
Читати далі Загибель Василя Стуса: до 30-х роковин

Життя — як пісня, що не відбринить

150522_V_Ivasiuk1

Лише через 36 років після велелюдного похорону Володимира Івасюка завіса таємниці навколо його загибелі починає відкриватися. Можливо, відповіді на багато питань є в щойно розсекречених архівах КДБ

Так збіглося в історії України. 22 травня 1861 року тіло Тараса Шевченка на конях, а далі — на руках перевозили із Санкт-Петербурга до Канева. 22 травня 1979 року тіло Володимира Івасюка на руках несли встеленими квітами вулицями Львова до Личаківського кладовища.

150522_V_Ivasiuk_Lviv1979_1

І та, й інша процесії стали актом непокори, протестом проти прокрустового свавілля державного апарату, який нищить усе, що не вкладається в рамки офіційної благонадійності. Бо обидва вони, і Шевченко, й Івасюк, самі того не підозрюючи, відкрили світові глибінь української душі — один у поезії, другий у музиці.
Читати далі Життя — як пісня, що не відбринить

Андрій Бондар: Казус Бузини, або Усвідомлення війни

150424_ruswar

“На другому році російсько-української війни раптом з’ясувалося, що в центрі воюючої країни люди живуть в ізольованій реальності. А десь там далеко відбувається “не їхня” війна”, – Андрій Бондар, спеціально для DW.

У котрійсь із галузей соціальної психології колись обов’язково винайдуть нове поняття і дадуть йому назву “казус Бузини”.

Смерть медійного персонажа

Ні, я не збираюся писати нічого про загиблого – ні доброго, ні поганого. Так само одразу зафіксую одну важливу, як на мене, річ: жодної зловтіхи, радості чи полегшення з приводу його загибелі я не відчув і відчути не міг. Наші світи ніколи не перетинались, а погляди ніколи не конфліктували з простої причини: 23 останні роки, рівно до початку подій на Майдані, а потім війни на Сході, дозволяли мирне співіснування різних світоглядних і політичних концепцій у межах однієї країни.
Читати далі Андрій Бондар: Казус Бузини, або Усвідомлення війни

«…Разом із тим не треба робити з цієї події «іспит для України» і роздмухувати її»

150422_buzina-ptn

Справжні націоналісти почали б із «кремлівського чекіста» №1

Убивство журналіста Олеся Бузини останніми днями стало однією з головних тем не тільки українських, а й низки західних мас-медіа, не кажучи вже про Росію. Про це вбивство говорять уряди світу; речники Ради Європи, керівні структури ЄС та держдепартамент США вимагають ефективного розслідування цього вбивства. А деякі дуже проєвропейські аналітики вже заявили: «Вбивство Бузини – іспит для України». Мовляв, це вбивство показує, що Українська держава мало чим відрізняється від території «ДНР» і «ЛНР» з їхнім диктатом зброї, а не законів. І якщо не будуть негайно знайдені вбивці Бузини, то Україна не складе іспит на демократичність.

При цьому постійно робляться натяки, що вбивство могли організувати так звані «радикальні націоналісти» чи «ура-патріоти», – а відтак, заявляють ті, хто робить такі натяки, «хто б не були вбивці, вони повинні бути покарані».
Читати далі «…Разом із тим не треба робити з цієї події «іспит для України» і роздмухувати її»

2014_28 червня

0628_Const1996
День Конституції України. Цього дня 1996 року Верховна Рада України, висловлюючи суверенну волю громадян нашої держави, і спираючись на багатовікову історію українського державотворення, на світовий досвід, прийняла Основний Закон України – Конституцію, яка стала реальною і дієвою основою розбудови незалежної демократичної держави як повноправної учасниці світового співтовариства. День прийняття Конституції України є державним святом – Днем Конституції України (ст. 161 Конституції України), а також святковим неробочим днем (ст. 73 Кодексу законів про працю).

0628_vidovdan
У Сербії – народне і релігійне свято Відовдан, або День великомученика Лазаря і всіх загиблих воїнів (1389). Відзначається щороку на честь історичної битви сербів з турками на Косовому полі, що стала однією з найтрагічніших сторінок в історії сербської державності.
Читати далі 2014_28 червня