Архів позначки: відчуження

Україна-Росія: неминучість відчуження

160302_rasha
На тривалий час в України залишається лише формат обмеженого, вимушеного, конфронтаційного, холодного співіснування з Росією

Під час російської агресії у відносинах Києва й Москви сформувалася безпрецедентна політико-ідеологічна реальність. Вона знайшла вираження у масиві нормативно-правових актів (звернення і постанови Верховної Ради щодо агресії РФ, відповідні укази Президента, рішення РНБО і Кабміну, нові Стратегія національної безпеки і Воєнна доктрина). У максимально загальному вигляді нинішня «ідеологічна матриця» української політики на російському напрямі виглядає наступним чином: Росія є агресор і воєнний противник, мета Кремля – руйнування української державності, агресія матиме тривалий характер, нормалізація відносин можлива за умов повернення окупованих територій, компенсації збитків від агресії, невтручання у внутрішні справи України.

Очевидно, у найближчій перспективі політика Кремля щодо України не зміниться на краще і кардинальних внутрішньополітичних змін в РФ не відбудеться (найбільш реальний варіант – наступна президентська каденція В.Путіна). Отже, виникає питання: яким чином і за якою моделлю тривалий час співіснувати з путінською Росією? Як і на яких засадах формувати відносини у політико-дипломатичній, безпековій, економічній, енергетичній, інформаційній, гуманітарній сферах? Тобто якою має бути середньострокова стратегія України на російському напрямі?
Читати далі Україна-Росія: неминучість відчуження

Сергій Жадан: Ми і вони

***
schozavtra: Оптимістичної відповіді тут немає. Більше того – можна сформулювати цілком вірогідний прогноз, який, звісно ж, буде сумним. Але питання актуальне і поставлене загалом правильно. І це питання значно складніше, ніж озвучено нижче. Не буває окремо виключно «мирного населення» і «(не)законних озброєних формувань». Грань між ними не така вже й різка, часто – «розмита», а часом її і зовсім немає… Крім того, є ще поняття «колективної відповідальності». Комусь із «рафінованих» борців за права людини це може не подобатися, але об’єктивно так є. Тим більше, що «стіну» почали вибудовувати не рік тому і не «ми». Принаймні, якщо проаналізувати «політичний процес» останніх 25 років, то стіну будували більше «вони». І «вони» не просто хотіли, щоб їх «почули». «Вони» хотіли нав’язати «нам» свою владу (і певний час їм це вдалося) і своє бачення «світлого минулого» та специфічне бачення «постсовєтського світлого майбутнього»…
***

150615_S_Zhadan
Сергій Жадан: Ми і вони

Кожен день протистояння – ще одна цеглина у безкінечну стіну, яку ми з ними нині поміж собою вибудовуємо“, – Сергій Жадан, спеціально для DW.

Ми якось швидко й доволі легко навчилися вимовляти “вони”. Є ми, і є вони. Відповідно, між нами існує купа відмінностей і перепон. Як умовних (різні погляди, різні принципи, та чого там – різна ментальність), так і цілком реальних – лінія фронту, блокпости, мінні поля, захоплені населені пункти. Ми з цього боку, вони з іншого. Ми не зовсім знаємо й не надто розуміємо, що там, за цими перепонами відбувається. Єдине, що не викликає в нас жодного сумніву – з того боку знаходяться вони.
Читати далі Сергій Жадан: Ми і вони