Архів позначки: військовий

Харків український (до 100-річчя Української Національної Революції)

Про Харків часів Громадянської війни здебільшого згадують як про цілком червоне місто, щонайменше – білогвардійське. Харків був місцем виникнення Червоного козацтва, столицею Донецько-Криворізької Радянської Республіки. Він радо вітав прихід Добровольчої армії генерала Денікіна. Все це, звісно, було. Проте були й інші приклади, які свідчать про прихильність значної частини населення Слобожанщини саме до української справи

Мазепинське училище

Чугуївське військове училище вважалося в Росії рекордсменом за кількістю Георгіївських кавалерів серед своїх випускників. Менш відомий інший бік цього навчального закладу – офіцери царської армії називали його «розсадником мазепинства». Серед викладачів училища було чимало патріотів України, які, попри опір керівництва, виховували у курсантів-українців національну свідомість. Про це писав герой бою під Крутами капітан Гончаренко: «Хочу підкреслити заслуги ґенерала Астафієва, що зумів ширити ще задовго до революції національну свідомість серед нас («малограмотних» українців). На це у російськім війську до революції було дуже мало відважних одиниць серед вищої військової ґенераліції». Читати далі Харків український (до 100-річчя Української Національної Революції)

1917 рік. Як починалися українські збройні сили


Мітинг Української чорноморської громади на Історичному бульварі в Севастополі. Весна 1917 року

5 травня 1917 року в Києві відкрився І Всеукраїнський військовий з’їзд, на якому вирішили створити українську армію, запланували заходи з організації військової освіти і розглянули включення до збройних сил України Чорноморського флоту і шляхи його подальшої українізації.

Українізація Чорноморського флоту почалася в березні, щойно Микола ІІ зрікся трону.

У Севастополі вийшов із підпілля гурток “Кобзар”, утворений ще 1905 року. Його членами були два десятки флотських офіцерів.

“Кобзар” швидко очолив національний рух Севастополя – скликав збори українських моряків, на яких сформували Українську чорноморську громаду. На той час у складі Чорноморського флоту було 65% українців.
Читати далі 1917 рік. Як починалися українські збройні сили

«Кавказ-2016»: Російський сценарій війни з Україною і з НАТО

160930_kavkaz-2016_1

Своїми навчаннями РФ провела «репетицію» повномасштабної війни зі США/НАТО та Україною з застосуванням ядерної зброї

Головним воєнно-політичним заходом Російської Федерації в 2016 році стало стратегічне командно-штабне навчання (СКШН) ЗС РФ «Кавказ-2016», що було проведене Кремлем з 5 по 10 вересня ц.р. з метою демонстрації військової сили перед США, НАТО і Україною. Це навчання стало завершальним етапом комплексу заходів оперативної та бойової підготовки Збройних сил Російської Федерації, які проводилися з початку 2016 року, і закінчилися т.зв. раптовою перевіркою ЗС РФ 28-31 серпня цього року.  Безпосередньо на етапі підготовки до СКШН «Кавказ-2016» у серпні цього року росіяни провели 12 спеціальних навчань за видами всебічного забезпечення, у тому числі вперше – за видами забезпечення Військово-морського флоту Росії.

Активна фаза комплексу широкомасштабних військових заходів, об’єднаних у рамках СКШН «Кавказ-2016», яке проводилось у Південному військовому окрузі (ВО) ЗС РФ, за участю з’єднань і частин Західного та Центрального ВО, а також Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП), Повітрянодесантних військ (ПДВ), Повітряно-космічних сил (ПКС) та сил Чорноморського, Північного і Балтійського флотів, завершилася 10 вересня ц.р.
Читати далі «Кавказ-2016»: Російський сценарій війни з Україною і з НАТО

Путін, «чуєш сурми заграли? Час розплати настав!»

160929_mh-17_1

Міжнародна слідча група: «Бук», з якого збили «Боїнг» над Донбасом, – російський, з Росії його ввезли, і туди ж повернули

Сьогодні позиції Росії у світі загалом, а також у російсько-українській війні зокрема, різко погіршилися. Міжнародна група з розслідування катастрофи малайзійського Boeing-777 рейсу MH-17 17 липня 2014 року над Донбасом на прес-конференції в Амстердамі оголосила результат своєї діяльності. Кремль практично відкрито названо вбивцею 298 мирних людей. Це – страшний військовий злочин, хоч якби деякі офіційні особи на Заході не старалися обминати такі означення, і за нього доведеться – раніше чи пізніше – відповісти.
Читати далі Путін, «чуєш сурми заграли? Час розплати настав!»

Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.3)

160308_war1

(закінчення)

Головною метою введених улітку 2013 року раптових і безпідставних торговельних обмежень РФ проти України, відповідної пропагандистської кампанії в ЗМІ було надання В.Януковичу та його уряду підстав для виправдання перед українським суспільством і західними партнерами майбутнього рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Ті ж цілі переслідували збройні провокації поблизу кордонів України[13].

У листопаді 2013 року демонстративні зрадницькі дії В.Януковича спровокували масові протести у Києві та інших містах України. Спочатку ці протести, швидше за все, розглядалися Кремлем не як загроза виживанню проросійського маріонеткового режиму, а як можливість підірвати потенціал спротиву України російським загарбницьким планам. Ескалація силового протистояння[14] збіглася за часом із зростаючим усвідомленням російським керівництвом реальної перспективи втрати керованості ситуацією в Україні. Очевидно, що проти Євромайдану була застосована відпрацьована у 2004-2005 роках методологія організації контрпротестних акцій у вигляді «антимайданів», яка за два роки до того використовувалась для протидії «Болотному руху» в РФ. Саме «антимайдани» надалі стали організаційною основою для сепаратистських проявів у Криму, регіонах Сходу і Півдня України.
Читати далі Володимир Горбулін: Тези до другої річниці російської агресії проти України (ч.3)

У союзі з Туреччиною? Плацдарм опору зазіханням Росії в Чорноморському регіоні

151229_bbsu1

Посилення військового співробітництва між Туреччиною, Азербайджаном і Грузією вплине на ситуацію у регіоні

Inimicus, inimica – Amicus meus

Слова цього римського прислів’я певною мірою описують всю історію людства. Ворог ворога – мій друг. Людям і державам завжди було притаманно мати ворогів і шукати союзників. Ця суто людська риса пізніше за римлян знайшла відображення навіть у Біблії. Але для нас, для тих, хто подолав рубіж другого тисячоліття і ризикує будувати плани на майбутнє, праісторичний характер людської природи є слабкою втіхою. Змінюються часи й технології, але «людина розумна», як і тисячі років тому, продовжує бавитися пошуком ворогів і природних союзників.
Читати далі У союзі з Туреччиною? Плацдарм опору зазіханням Росії в Чорноморському регіоні

Споконвічні обрії поета

150611_A_Taran1
До 75-річчя від дня народження Анатолія Тарана

***
Дивлюсь і вірю в далину.
Нащадки будуть розумніші –
вони самі себе збагнуть,
а не мої простенькі вірші.
Буятиме нове життя.
Нові канони і закони.
Та вічні будуть в почуттях
благословення і прокльони.
І, може, дійде вірш і мій
в годину щастя, в хвилю лиха,
і в українця поміж вій
блисне сльоза чи усміх тихий.

Анатолій Таран
***

5 червня відомому українському поету, уродженцю Миропілля на Слобожанщині, Анатолію Васильовичу Тарану виповнилося б лише 75… На згадку про талановитого сина Слобожанщини, пропонуємо передмову Петра Осадчука до останньої (вже посмертної) збірки поезій Анатолія Тарана «Бродячий дощ», яка побачила світ у видавництві «Дніпро» у вже доволі далекому 1995 році. Це розповідь про справжнього Поета, який залишив нам у своїх віршах книгу свого життя:
Читати далі Споконвічні обрії поета

2015_6 – 10 червня

6 червня

150606_NUJU
День журналіста. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 251/94 від 25 травня 1994 року щорічно в цей день, як професійне свято працівників засобів масової інформації. Дата святкування була обрана не випадково – цього дня 1992 року Спілка журналістів України (а це майже 17 тисяч членів) була прийнята до Міжнародної федерації журналістів (IFJ), яка нараховує близько 600 тисяч журналістів із понад 100 країн і є найбільшою в світі організацією професійних працівників ЗМІ. Крім Дня журналіста існують й інші професійні свята – Міжнародний день солідарності журналістів (8 вересня), Міжнародний день спортивного журналіста (2 липня), День україномовної преси (12 листопада, свято не офіційне), День працівників радіо, телебачення та зв’язку України (16 листопада). Втім саме День журналіста є чи не «найдушевнішим» святом української журналістської спільноти, адже засноване воно було на зорі незалежності нашої держави, в пору великих сподівань і світлої надії на зміни в суспільстві.
Читати далі 2015_6 – 10 червня

«Вам що, потрібен іще й військовий переворот?..»

1018_rada
У ці дні мої російські колеги (а в цій країні досі збереглися інтелектуали, які вважають анексію Криму злочином і підтримують збройну боротьбу українців проти кремлівської нечисті, хоча таких і небагато) не втомлюються запитувати: «Що це у вас коїться? Вам що, до всіх проблем, потрібен іще й військовий переворот? І хоча він відбудеться під оплески значної частини громадян, але невже ж не зрозуміло, що він ускладнить зовнішньополітичне становище України?»

При цьому йдеться зовсім не про виступи солдатів Внутрішніх військ 13 жовтня, вочевидь інспіровані зовнішніми та внутрішніми силами певного ґатунку, а про фактичну відмову більшості депутатів Верховної Ради ухвалити 14 жовтня такі зміни до виборчого законодавства, які б дозволили проголосувати на парламентських виборах бійцям АТО. Нагадаю, що за словами міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, це – понад 50 тисяч загартованих у боях чоловіків зі зброєю в руках.
Читати далі «Вам що, потрібен іще й військовий переворот?..»