Архів позначки: ВКП(б)

Джеймс Мейс: Юридичні аспекти Голодомору

161124_mace_james
Джеймс Мейс (1952-2004)
Історик, дослідник Голодомору

17 листопада 2016 року Національний музей “Меморіал жертв Голодомору” та видавництво “КЛІО” презентували книгу Джеймса МейсаУкраїна: матеріалізація привидів“. До книги увійшли статті історика, що публікуються вперше, та найвагоміші праці, які побачили світ на шпальтах періодичних видань України та у книгах, виданих газетою “День”.
161124_j_mace_article3
З люб’язного дозволу Наталії Дзюбенко-Мейс, “Історична правда” публікує виступ Джеймса Мейса, який був виголошений 7 листопада 2002 року у Києві, на конференції “Три Голодомори в Україні у ХХ столітті: погляд із сьогодення”. Деякі із тверджень звучать пророчо, деякі – як постановка домашнього завдання для українського суспільства. Через 14 років після написання цього тексту частину цих завдань українське суспільство виконало.

Читати далі Джеймс Мейс: Юридичні аспекти Голодомору

Чи варто нам переписувати «Історію ВКП(б)»?

160726_kratkiikurs1

Ми шануємо Корольова, а він – батько балістичних ракет, якими Хрущов збирався стріляти з Куби по Америці

…Не можна переписувати історію! Не чіпайте! – лунають голоси з-за поребрика і ближче, коли, зігнувшись і схиливши голови, відходять від нас у небуття ДніпроПетровський з ДніпроДзержинським, численні комсомольськи й коммунарськи, нескінченні вервечки леніних та чапаєвих.

Порожні п’єдестали вселяють жах. Відсутність серпів і молотів – почуття беззахисності. «Не можна переписувати історію!»

І ми згодні. Історію не можна переписати. Це безглуздо. Особливо, якщо це історія КПРС, а тим більше, її «Короткий курс».
Читати далі Чи варто нам переписувати «Історію ВКП(б)»?

«Бернарде Шоу, ласкаво просимо у пекло!»

151004_B_Shaw1
До 82-х роковин відвідання Бернардом Шоу СРСР

До листопадових днів вшанування пам’яті жертв Голодомору 2014 р. в центрі Запоріжжя по вул. Дзержинського (колишня вул. Рози Люксембург, 7) відкрили пам’ятну дошку, на якій вказується, що поряд із цим будинком стояв будинок немовляти, в якому впродовж півтора року — з травня 1932 по листопад 1933 р. — померло майже 800 дітей віком від двох тижнів до трьох років. Дошка була відкрита завдяки старанням демократичної громадськості міста, вчених, зокрема депутата обласної ради, доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету Ф. Г. Турченка. До розмови про ті страшні події запрошую також директора Запорізького краєзнавчого музею, доктора історичних наук Г. І. Шаповалова, а також доцента кафедри дитячих хвороб факультету післядипломної освіти Запорізького державного медичного університету, кандидата медичних наук Ю. В. Котлову.

З. П.: — Шановний Федоре Григоровичу, коли і як вам вдалося виявити ці матеріали?

Ф. Т.: — Документи про цю трагедію виявив у місцевому архіві  краєзнавець Андрій Пеньок. Було це в 2007 р. Він скопіював акти смерті за цією адресою з травня 1932 по листопад 1933 р.  Саме тоді готувалася  «Національна Книга пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Запорізька область». Дані про трагедію в місцевому сиротинці він передав мені як керівнику науково-редакційної групи цього видання. Імена цих дітей внесено до Книги пам’яті. Звичайно, померло значно більше. При ретельнішому дослідженні цифра точно встановлених жертв піднялася до 788. Але й це не всі. Просто відповідні документи збереглися лише за вказані півтора року. Вмирали і до травня 1932 р., і після листопада 1933 р.

З. П.: — Як трапилося так, що в цьому будинку немовляти за півтора року померло стільки дітей — щодня майже по дві дитини? Яким за розмірами був цей будинок?
Читати далі «Бернарде Шоу, ласкаво просимо у пекло!»