Архів позначки: Володимир Антонович

Антоновичі: приклад жертовного служіння Україні та проекції на сьогодення

160410_V_Antonovych
ВОЛОДИМИР АНТОНОВИЧ — НЕ ЛИШЕ ВИДАТНИЙ ВЧЕНИЙ, ЗАСНОВНИК НАЦІОНАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ, А Й РОДОНАЧАЛЬНИК ДИНАСТІЇ УСЛАВЛЕНИХ УКРАЇНСЬКИХ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ — ДМИТРА, МАРКА ТА МИХАЙЛА АНТОНОВИЧІВ

Не так давно «День» розповів про рід Алчевських, представники двох поколінь якого зробили визначний внесок у різні сфери вітчизняної економіки, культури та політики. Сьогодні йтиметься про інший рід, без якого вже півтора століття не можна собі уявити українське життя в самій Україні та в діаспорі. Цей рід самим фактом свого існування засвідчив спадкоємність інтелектуальних, моральних і фахових традицій в українській історії, яка пройшла крізь численні трагедії та злами.

Загалом український суспільний краєвид упродовж останнього століття було стільки разів викошено і перекопано, що нормальна спадковість вважається мало не за виняток. Але такі винятки є. Серед них один із найунікальніших — родина Антоновичів, яка відігравала величезне місце і в українській науці, і ширше в українському суспільно-політичному і культурному ландшафті від середини ХІХ і до початку ХХІ століть і нові генерації якої, ймовірно, зроблять ще чимало для національної культури та дослідницької думки.
Читати далі Антоновичі: приклад жертовного служіння Україні та проекції на сьогодення

«Я помру, а Україна зостанеться»

T_Rylsky1_1
Вийшло друком зібрання творів Тадея Рильського, поляка, який вболівав за Україну

У столичному видавництві «Успіх і кар’єра» побачило світ перше зібрання творів Тадея Розеславовича Рильського — батька відомого українського поета і громадського діяча Максима Рильського. Презентація книжки відбулася в приміщенні літературно-меморіального будинку Тараса Шевченка, що розташований у Києві, неподалік майдану Незалежності. Правнук Тадея Розеславовича — київський журналіст Максим Рильський — пояснює, що місце для презентації було вибрано невипадково. Адже ідеї Шевченка про вільну Україну стали сенсом життя для молодого Тадея. Він також брав активну участь у перепохованні Кобзаря на Чернечій горі в Каневі — з гуртом студентів-українофілів зустрічав труну з тілом Кобзаря біля Києва, супроводжував до Канева, а потім був у числі копачів останньої домівки поета на Чернечій горі. Читати далі «Я помру, а Україна зостанеться»