Архів позначки: Володимир Івасюк

Феномен Володимира Івасюка. Сьогодні українському композиторові було б 70

Володимир Івасюк за фортепіано

4 березня композитору Володимирові Івасюку мало б виповнитись 70 років (народився 4 березня 1949-го – пропав 24 квітня 1979 року, а 18 травня знайшли тіло). Його земне життя тривало лише 30 років. Але за цей короткий час він виконав свою місію, використав талант і потенціал, зробивши українську пісню модною на весь світ.

Феномен Володимира Івасюка у тому, що його пісні до сьогодні звучать, вони популярні, їх знають молоді люди, а сучасні виконавці їх переспівують. У чому особливість Володимира Івасюка, який досі вражає і захоплює? Про дивовижного композитора, співака, просто людину розповіли його друзі – фотомитець Любомир Криса і поет-пісняр Богдан Стельмах. Читати далі Феномен Володимира Івасюка. Сьогодні українському композиторові було б 70

«Пам’ятати святі речі: хто тебе народив, навіщо живеш, звідки ти, чого прагнеш, що скажеш людям, з якої криниці п’єш живу воду»

150706_Nazarii_Yaremchuk_01

Минає 20 років, як із Буковини не долинає голос Назарія Яремчука. Зараз йому було би за шістдесят, але в пам’яті мільйонів українців він назавжди залишиться гуцульським легінем, з яким мало хто міг зрівнятися вродою. Його ж голос був улюбленим і пізнаваним – бо завжди звучав щиро та проникливо: співак ставив собі за ціль згорати на сцені, щоб усього себе віддавати слухачеві.

Життя над Черемошем

Молодий Назарій Яремчук і перша в Україні біґ-біт-група Левка Дутківського «Смерічка» стали відомими на весь Союз співцями Карпат. І сам Дутківський, і легендарний Володимир Івасюк, згодом молодий Павло Дворський – наче змовилися – писали «горянські» пісні. Вінцем такої пропаганди українських Карпат у 1971 році став «культовий» фільм «Червона Рута».
150706_Nazarii_Yaremchuk_02
Назарій Яремчук походив із місцини, яку сам називав «гірськими воротами». Про це співак розповідав 1985 року музичному редактору Львівського радіо Марті Кінасевич: «Я родом із Вижниці, оспіваної в пісні «Може, мила в Косові, може, мила в Вижниці» («Треба йти до осені», – Ю.О.). Це місто, як ворота в гори: звідси гора, звідти гора – і Черемош – бистрая вода… Там не можна не співати! В мене вся родина співоча: коли я приїжджаю, із задоволенням слухаю пісні у виконанні моїх тітки, дядька, братів…»
150706_Nazarii_Yaremchuk_03
Читати далі «Пам’ятати святі речі: хто тебе народив, навіщо живеш, звідки ти, чого прагнеш, що скажеш людям, з якої криниці п’єш живу воду»

Життя — як пісня, що не відбринить

150522_V_Ivasiuk1

Лише через 36 років після велелюдного похорону Володимира Івасюка завіса таємниці навколо його загибелі починає відкриватися. Можливо, відповіді на багато питань є в щойно розсекречених архівах КДБ

Так збіглося в історії України. 22 травня 1861 року тіло Тараса Шевченка на конях, а далі — на руках перевозили із Санкт-Петербурга до Канева. 22 травня 1979 року тіло Володимира Івасюка на руках несли встеленими квітами вулицями Львова до Личаківського кладовища.

150522_V_Ivasiuk_Lviv1979_1

І та, й інша процесії стали актом непокори, протестом проти прокрустового свавілля державного апарату, який нищить усе, що не вкладається в рамки офіційної благонадійності. Бо обидва вони, і Шевченко, й Івасюк, самі того не підозрюючи, відкрили світові глибінь української душі — один у поезії, другий у музиці.
Читати далі Життя — як пісня, що не відбринить