Архів позначки: ворог

1933-й: «Бывшие люди» – Й.Сталін про більшість селянства та інші «антирадянські елементи»

Як би там не було, але історію краще вивчати за першоджерелами. Навіть якщо це мутні джерела тоталітарних режимів, де не особливо клопоталися про правду, адекватне сприйняття і відображення дійсності…

Ці «джерела» треба читати хоча б тому, щоб знати, ЯК ЦЕ БУЛО, в яку добу, в яких умовах довелося жити нашим дідам і прадідам. Жоден підручник не здатен передати атмосфери тих років, не звертаючись до рясного цитування. Жоден підручник не зможе «описати своїми словами» вершини лицемірства, фарисейства, пересмикування, цинізму і словоблуддя, яких досягли партійні вожді «першої у світі держави робітників і селян». Читати далі 1933-й: «Бывшие люди» – Й.Сталін про більшість селянства та інші «антирадянські елементи»

Україна-Росія: неминучість відчуження

160302_rasha
На тривалий час в України залишається лише формат обмеженого, вимушеного, конфронтаційного, холодного співіснування з Росією

Під час російської агресії у відносинах Києва й Москви сформувалася безпрецедентна політико-ідеологічна реальність. Вона знайшла вираження у масиві нормативно-правових актів (звернення і постанови Верховної Ради щодо агресії РФ, відповідні укази Президента, рішення РНБО і Кабміну, нові Стратегія національної безпеки і Воєнна доктрина). У максимально загальному вигляді нинішня «ідеологічна матриця» української політики на російському напрямі виглядає наступним чином: Росія є агресор і воєнний противник, мета Кремля – руйнування української державності, агресія матиме тривалий характер, нормалізація відносин можлива за умов повернення окупованих територій, компенсації збитків від агресії, невтручання у внутрішні справи України.

Очевидно, у найближчій перспективі політика Кремля щодо України не зміниться на краще і кардинальних внутрішньополітичних змін в РФ не відбудеться (найбільш реальний варіант – наступна президентська каденція В.Путіна). Отже, виникає питання: яким чином і за якою моделлю тривалий час співіснувати з путінською Росією? Як і на яких засадах формувати відносини у політико-дипломатичній, безпековій, економічній, енергетичній, інформаційній, гуманітарній сферах? Тобто якою має бути середньострокова стратегія України на російському напрямі?
Читати далі Україна-Росія: неминучість відчуження

У сучасній світовій політиці існує глобальна «проблема Путіна»

151210_ptn

Хибні цінності за неповаги реальності, або Передінфарктний стан Росії

Путінська історія підходить до кінця. Страх тільки перед тим, як буде розвалюватися Росія, яким способом Путіна відсторонять від влади

«Феномен Путіна» аж ніяк не загадка. Виявляється, все, що відбувається в Кремлі, можна пояснити та зрозуміти. Нинішній політичний режим у Росії може існувати тільки за умови генерування (аж до висмоктування «з пальця») загроз, винаходячи нові причини ескалації конфліктів, пошуку ворогів. А потім, мобілізуючи народ на боротьбу з ворогами. Яких письменник Купрін називав «зовнішніми і внутрішніми», тобто «з французами, німцями, атальянцями, турками, івропейцями», а також «бунтівниками, конокрадами, жидами і поляками». Ось, мабуть, і вся політична філософія, яка в Росії не змінюється століттями.

Як відомо, головне – тримати народ в тонусі! Тримати в стані патріотичної екзальтації, «пристрасті до вимірювання черепів», щенячого захвату, лояльного мракобісся лише за однієї умови – коли фортеця в облозі. Це зовсім не винахід путінського Кремля. Але якщо Путін повірив у те, що він знайшов цю політичну «чашу Грааля», то консолідований Захід плюс Туреччина відкрили для себе простий спосіб зруйнувати путінську «імперію зла».
Читати далі У сучасній світовій політиці існує глобальна «проблема Путіна»

Сценарій «Донбас за будь-яку ціну» є ще віроломнішим, ніж ведмежа хода «русской вєсни»

150910_dynyry

Життя з «підселенням»

Квартирне питання неабияк попсувало радянських людей: у країні тотального колективізму мати щось своє й окреме було геть не обов’язково, а часом навіть небезпечно. Навіть коли минула доба комуналок і громадяни почали отримувати щось схоже на індивідуальне житло, траплялися випадки ущільнень, чи то пак підселень.

Це коли у квартирі, де мала б жити одна сім’я, мешкає ще одна – ніби тимчасово, але бувало, що й роками. Бувало, що підселяли людей не випадкових, а «надійних» для контролю за «ненадійними». Те, що зараз намагаються називати переговорами про мирне врегулювання, мінськими домовленостями, «яким немає альтернативи», є не чим іншим, як підселенням окупованого Донбасу до решти України – з усілякими особливими статусами, привілеями тощо. Тимчасовим, але вкрай ризикованим

Кремлівські маніпулятори ніби ловлять Київ на слові: ви кажете, що Донеччина і Луганщина є частиною України, – ОК, ми не будемо цього заперечувати (набавилися зрештою в Новоросію), але ж ви розумієте, що Донбас – регіон специфічний, інакше ви не мали б там війни, отже, до нього треба прислухатись і почути його. Треба визнати, що порівняно з мантрою «Кримнаш» ця риторика має вигляд більш поміркованої і миролюбної. Такі собі обійми, у яких легко задушити Україну, не витрачаючи надмірних зусиль і ресурсів.
Читати далі Сценарій «Донбас за будь-яку ціну» є ще віроломнішим, ніж ведмежа хода «русской вєсни»

«…Дальше-то что? Где брать новые резервы всенародной ненависти?»

150224_kolorad1
Тупик тупых

Пора начинать писать стихи, чтобы от нынешней страны хоть что-то осталось

На первую акцию движения «Антимайдан», по данным московской полиции, пришло 35 тысяч человек, организаторы завили о 100 тысячах

…И тут мы сталкиваемся, товарищи, с удивительной вещью: пропагандистский ресурс исчерпан, а дальше ехать некуда. Как и было сказано, власть нуждается в новой внешней экспансии, лучше бы ядерной, лучше бы с настоящей войной в Европе, а не где-то в Казахстане. Потому что бесконечно накачивать народ ненавистью к Украине нельзя: опять не рассчитали, кинули в бой самые сильные средства, превысили планку, сорвались на фальцет, и сейчас резервы брать неоткуда. Потому что пропаганда наша экстенсивна, как экономика: живет за счет ресурсов.

Главным экстенсивным ресурсом всякой идеологии являются враги: за счет ненависти к ним можно какое-то время держаться. Но с Украиной затишье — по крайней мере временное, — а внутренним врагам не дают даже проявиться, загоняют в издевательское Марьино. Навального можно арестовывать бесконечно, но это уже смешно. Новых лидеров у протеста пока не появилось — они, конечно, зреют где-то в провинции, где и с работой, и с едой все гораздо хуже, чем в Москве. Но с этими лидерами и разговор будет другой —  это вам не белоленточная интеллигенция, они хождениями и кричалками не ограничатся. Их пока не видно — и не будет видно до последнего времени, потому что цель у них — не мирный протест, не плавные перемены, не возвращение в Европу, а вот то самое, что было в семнадцатом году: «Которые тут временные? Слазь».
Читати далі «…Дальше-то что? Где брать новые резервы всенародной ненависти?»

Що робити з росіянами і «рускімі в собі»?

1127_rasha

Эта прекрасная история случилась в российском селе Лесниково Курганской области еще в июне. Во время традиционного крестного хода большая процессия проходила через мост. Неожиданно группа людей, человек сто, стала прыгать. Кто-то начал, остальные подхватили. А мост через реку Утяк дохлый, человек на пять рассчитан от силы, да и то не для прыжков. Конечно, он рухнул. Особых жертв не было: река мелкая, мост невысокий, разве что кто-то руку сломал.

Отчего вдруг взрослые люди повели себя так во время высокодуховного мероприятия – загадка. Это вам не подростковые попрыгушки “хто не скаче – той москаль!” с целью погреться. “Москаль” скачет внезапно, с отчаянной придурью и упованием на Господа: авось пронесет. А не пронесет – так и пусть развалится, гори все огнем. Мистическое действо, попытка прощупать судьбинушку.

Поступки русского человека не очень понятны самому русскому человеку, что составляет предмет его гордости и грусти. Но нам крайне важно их понимать, хоть бы самому субъекту действия это было не под силу.
Читати далі Що робити з росіянами і «рускімі в собі»?