Архів позначки: визнання

Четвертий універсал. Грушевський закликав не зволікати з незалежністю України

Четвертий Універсал Української Центральної Ради. 9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 року

Сто років тому – 9 (22) січня 1918 року – Центральна Рада ухвалила Четвертий універсал, яким було проголошено незалежність Української Народної Республіки.

Хто, як і чому ухвалив Четвертий універсал? Про це Радіо Свобода поговорило з істориком Світланою Паньковою – директором Історико-меморіального музею Михайла Грушевського.

– Третій універсал, ухвалений у листопаді 1917 року, проголошував Українську Народну Республіку, але у складі Російської Республіки, яку мали намір перебудувати на федеративних засадах. Минає два місяці та два дні – і проголошується незалежність. Чому сталася така різка зміна курсу?

У колах істориків найрадикальнішим вважається, як не дивно, Третій універсал. Тому що Перший універсал навіть не проголошував автономію України – це була радше декларація про наміри проголосити автономію, але Тимчасовий уряд злякався навіть такої декларації. Потім був Другий універсал – такий собі компроміс із петроградським урядом, а Третій універсал проголошував Українську Народну Республіку у складі федерації. Читати далі Четвертий універсал. Грушевський закликав не зволікати з незалежністю України

Копчені гуси, подарунки від “Ґедзя” і пальмове гілля. Як у Києві 1918-й зустрічали

Кияни веселились на балах-маскарадах, а керівництво УНР зустріло новий рік з песимізмом

Новий 1918 рік українці зустрічали з неділі на понеділок, за чинним тодішнім календарем (за сучасним – це ніч з 13 на 14 січня). Рівно через сто років Новий 2018-й ми так само будемо зустрічати з неділі на понеділок. Це випадковий збіг. Та, незважаючи на цю випадковість, сьогодні ми звертаємо особливу увагу на доленосні історичні події на збігу 1917-го й 1918-го. І так само, як і сто років тому, сповнені тривоги і сподівання, що Україна своє осягне (Ukraine fara da se!). Як не раз повторював Михайло Грушевський… Читати далі Копчені гуси, подарунки від “Ґедзя” і пальмове гілля. Як у Києві 1918-й зустрічали

Референдуму за незалежність України – 25! Або чому День Незалежності України слід відзначати 1 грудня

25 років тому українці на референдумі проголосували за незалежність

1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт проголошення незалежності України, ухвалений 24 серпня 1991 року Верховною Радою України, за який тоді проголосували 346 народних депутатів.
Читати далі Референдуму за незалежність України – 25! Або чому День Незалежності України слід відзначати 1 грудня

2015_24 квітня

24 квітня

150424_arm_gen_100_1
День пам’яті жертв геноциду вірмен в Османській імперії 1915 року. У листопаді 1988 року Верховна Рада Вірменської РСР ухвалила закон про засудження геноциду вірмен 1915 р. Відзначається з 1989 року. День 24 квітня оголошено у Вірменії вихідним днем.

Саме сто років тому, цього дня зі Стамбула було депортовано (згодом убито) вірменську еліту, що поклало початок масовій депортації і масовим убивствам вірмен. Після початку Першої світової війни влада Османської імперії (а це були младотурки), яка виступала на боці Німеччини та її союзників, звинуватила вірменське населення в нелояльності та співчутливих настроях до одного з супротивників Туреччини – Росії й розгорнула кампанію масових депортацій і убивств. До кінця літа 1915 року була вбита (вирізана, розстріляна, закатована) значна частина вірменського населення Османської імперії. Вірмени, які служили в турецькій армії, були роззброєні й страчені. Багато хто загинув від голоду, хвороб (особливо діти, люди похилого віку).
150424_arm_gen_100_2
За оцінками вірменських істориків, під час Першої світової війни в результаті систематичних убивств загинуло 1,5 млн вірмен (це при тому, що вірменське населення Османської імперії на ту пору складало 2,5 млн). Туреччина вважає цю цифру завищеною, називаючи натомість іншу – 300 тисяч, й пояснює загибель вірмен реаліями воєнного часу. Згідно з висновками Міжнародної асоціації дослідників геноциду (IAGS), загинуло понад мільйон людей. У 1927 році за офіційною статистикою в Туреччині мешкало лише 77,4 тисячі вірмен. Сотні тисяч людей змушені були шукати прихистку в непридатних для життя місцях (наприклад таких як Сирійська пустеля), або інших країнах.

Геноцид вірмен на офіційному рівні визнали понад 20 країн – зокрема Франція, Бельгія, Італія, Канада, Росія, Польща, Литва, а також Європарламент і Рада Європи. Визнання геноциду вірмен офіційно не є обов’язковою умовою для вступу Туреччини в ЄС, але дехто вважає, що країні все ж таки доведеться піти на цей крок, аби стати членом європейського співтовариства. Минулого року президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган уперше попросив вибачення у нащадків вірмен, що загинули на території Османської імперії під час Першої світової війни. Але каменем спотикання для турків є сам термін «геноцид», хоча американський юрист Рафаель Лемкін, запропонувавши у 1944 році цей термін, посилався саме на масову загибель вірмен в Османській імперії. Не можна не згадати і заяви папи Франциска, який 12 квітня, під час вірменської літургії у соборі Святого Павла у Римі назвав масове вбивство вірмен в Османській імперії «першим геноцидом ХХ сторіччя», за яким слідували Голокост і сталінські злочини. Це викликало бурхливу реакцію Анкари, яка відкликала посла у Ватикані, а також гнівний протест президента Ердогана.
150424_arm_gen_100_3
Для турків тема «Вірменської різанини» є надзвичайно болючою – жодних дискусій у країні з цього приводу не ведеться, а поодинокі випадки публічного висловлення когось із відомих людей одразу ж наштовхуються на агресивне несприйняття більшості суспільства. Влада використовує статтю 301-у кримінального кодексу про «образу турецької нації», за якою вже притягувались до відповідальності декілька письменників і журналістів, які мали сміливість задати вголос «незручні» питання як собі, так і своїм співвітчизникам щодо не такого вже й далекого історичного минулого. Серед них – Нобелівський лауреат з літератури Орхан Памук, а також колишній редактор двомовної турецько-вірменської газети Грант Дінк, убитий у 2007 році підлітком-націоналістом.

Сьогодні у Вірменії відбудуться масштабні траурні заходи, присвячені вшануванню пам’яті жертв «Великого злодіяння» (так у країні називають цю трагедію). У Єревані чекають на президентів Франції та Росії, високопосадовців з ЄС та США. Будуть присутні і знаменитості – Джордж Клуні та Кім Кардашян. 15 квітня 2015 року Європарламент оголосив 24 квітня європейським Днем пам’яті жертв геноциду вірмен в Османській імперії. Прикметно, що саме на сьогодні в Туреччині заплановані власні урочистості в Чанаккале з нагоди 100-річчя Галліполійської битви, які зазвичай відзначалися 18 березня, або 25 квітня.
Читати далі 2015_24 квітня