Архів позначки: ЗУНР

Біля витоків ОУН

150926_uvo-oun1

Карколомна доля українського лицарського ордену

Сьогодні на абревіатуру «УВО» блискавично здатні відреагувати, мабуть, лише деякі історики й найбільш заповзяті студенти. А між тим ідеться про організацію, яка відіграла величезну роль в історії всієї України. Та чи змогла б, власне, нинішня Українська держава — за всіх своїх недоліків — бути здатною на антиавторитарну й антиколоніальну революцію, на збройний опір російській агресії, якби не ця організація та започатковані нею традиції безкомпромісної боротьби? Радше нинішня Україна нагадувала б Білорусь і мала б на чолі місцевого «бацьку»… Разом із тим однозначно оцінити все пов’язане з цією організацією неможливо — адже її методи виходили за межі, припустимі у поважному міжнародному товаристві. Утім, у ті часи методи ці — й у Європі, й за її межами — не являли собою щось виняткове. Ба більше: а чи було тодішнє міжнародне співтовариство поважним?

Ідеться про Українську військову організацію (скорочено УВО), яку було конституйовано на з’їзді українців-військовиків у Празі 30 серпня 1920 року.
Читати далі Біля витоків ОУН

2014_12-14 листопада

12 листопада відбулося:

***
95 років тому (1919) у Кам’янці–Подільському відбулась спільна нарада уряду УНР та представників галицьких політичних і громадських організацій, скликана диктатором ЗОУНР Євгеном Петрушевичем. У програмній промові Петрушевич відстоював курс на угоду з Денікіним, вважаючи, що слід залишити думку про самостійну Україну, яка в даних умовах є нереальною, та прагнути до автономії у рамках Росії.
***

***
85 років тому (1929) у тодішній українській столиці Харкові 12-15 листопада перебувала делегація у складі 19 зарубіжних комунальників з Німеччини, Великобританії, Ірландії, Латвії, яка знайомилася з досвідом роботи радянських підприємств комунального господарства.
***

***
1112_O_Vyshnia
125 років від дня народження Остапа Вишні (Губенко Павло Михайлович; 1889–1956), українського письменника-сатирика і гумориста. Автор збірок «Діли небесні», «Вишневі усмішки», «Кому веселе, а кому й сумне». Започаткував новий художній жанр – нарис-усмішку.

В середині двадцятих років минулого століття в Україні не було популярнішого письменника за Остапа Вишню. За кількістю видань він посідав перше місце серед своїх колег по письменницькому цеху і був найзаможніший. Його друг, письменник Майк Йогансен (пізніше репресований і розстріляний) писав: «Всі українці поділяються надвоє, але не рівно: 99 відсотків складають ті, хто тільки побачивши «вишневу усмішку» і ще навіть не ознайомившись з її змістом, вже хапається за живіт, тоді падає долі і качається по землі в нападі гомеричного реготу, аж через силу благаючи: «Ох, дайте ж мені скоріше прочитати, щоб я бодай знав, з чого сміюся!» А про один відсоток годі й мовити – це заздрісники…»
Читати далі 2014_12-14 листопада